ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2019Справа № 910/4556/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 17.028,87 грн
Представники сторін: не викликались
09.04.2019 до Господарського суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 17.028,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.383)ю від 29.05.2018, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3.661.199,99 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Умовами п. 4.2 договору встановлено, що відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару. Відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений товар, проте з порушенням строків передбачених договором. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 17.028,87 грн, з яких 14.474,54 грн становить пеня та 2.554,33 грн нарахованих 3% річних за неналежне виконання останнім взятих на себе зобов'язань за договором поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.383)ю від 29.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4556/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049654301 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. тверська, 5, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.04.2019 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 10.04.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.04.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049654301, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 02.05.2019 включно.
02.05.2019 до суду надійшов відзив (поданий до поштового відділення зв'язку 23.04.2019), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач у позові не вказує саме за який поставлений товар на підставі яких документів відповідач розрахувався, але з порушенням строків оплати визначених умовами договору. Позивач не надає суду повний комплект документів, а також і підтвердження своєчасного надання відповідачу повного комплекту документів, які вказані в п 4.2 договору, на підставі яких відповідач сплачує кожну партію товару, а саме рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаро-транспортну накладну, документи якості, податкову накладну. Позивачем не надано суду доказів в підтвердження вказаних обставин позовної заяви, а відповідно до ч. 2 ст. 80, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Позивач не виконав вимоги законодавства, порушив умови договору, щодо досудового врегулювання спору, та позбавив відповідача права вирішити спір шляхом переговорів та можливості уникнути додаткових штрафних санкцій та судових витрат. Щодо розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних то позивачем не підтверджується сам факт реєстрації податкової накладної, а також, що він взагалі виконаний та/або в строк не пізніше настання часу передбаченого п. 4.2. договору, що свідчить про не вірний та не обґрунтований їх розрахунок. Позивач не вірно рахує кількість прострочених днів.
20.05.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що в документах наданих до позовної заяви чітко видно який товар та у якій кількості було поставлено, а також коли за нього відбулись розрахунки. Позивач вказує, що він неодноразово намагався досудово врегулювати спір проводивши переговори з керівництвом відповідача, які не дали жодних результатів та позивач вимушений був звернутись до суду. Позивач вважає, що ним правильно зроблені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних.
20.05.2019 позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути пеню у розмірі 11.724,74 грн та 3% річних в розмірі 2.025,48 грн.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (постачальник, позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Панютинський вагоноремонтний завод» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.383)ю (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (далі - товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору сплатив вартість поставленого товару з порушенням строків, у зв'язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховані пеня та 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили найменування товару: прокат товстолистовий г/к 10мм ст.09Г2С.
Згідно з п. 1.3 договору кількість і асортимент товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до договору (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1).
Ціна цього договору становить 3.661.200,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 1610.200,00 грн (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 5.1.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ Україна, вул. Заводська, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область, (відповідно до Інкотермс 2010).
Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п. 5.1.4 договору).
Згідно з п. 5.2.5 договору підтвердженням одержання товару покупцем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 1.605.875,54 грн, що підтверджується наступним видатковими накладеними:
№ 639 від 06.2018 на суму 540.466,34 грн,
№ 686 від 12.06.2018 на суму 535.023,36 грн,
№ 687 від 13.06.2018 на суму 530.385,84 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Пунктом 5.2.1 договору встановлено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» та Інструкцію № П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» при наявності товаро-супровідних документів: товарно-транспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної на кожну партію товару та документів якості на поставлений товар.
Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товаро-супровідних документів (передбачених пунктами 4.2 та 5.2.1 договору), що в свою чергу спростовує заперечення відповідача, про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження отримання відповідачем повного комплекту документів, вказаних в п. 4.2. договору.
З квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних вбачається, що
- податкова накладна № 59 від 06.06.2018 на суму 540.466,34 грн за видатковою накладною № 639 від 06.06.2018 зареєстрована 26.06.2018;
- податкова накладна № 60 від 12.06.2018 на суму 535.023,36 грн за видатковою накладною № 686 від 12.06.2018 зареєстрована 27.06.2018;
- податкова накладна № 61 від 13.06.2018 на суму 530.385.84 грн за видатковою накладною № 687 від 13.06.2018 зареєстрована 30.06.2018.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем 13.07.2018 було здійснено повну оплату отриманого за договором товару на суму в розмірі 1.605.875,54 грн.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 6.1.1 договору покупець взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.3 договору передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченої вартості товару.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.
Строк виконання зобов'язання по сплаті товару за видатковою накладною № 639 від 06.06.2018 починається з 27.06.2018, оскільки податкова накладна № 59 від 06.06.2018 зареєстрована 26.06.2018.
Строк виконання зобов'язання по сплаті товару за видатковою накладною № 686 від 12.06.2018 починається з 28.06.2018, оскільки податкова накладна № 60 від 12.06.2018 зареєстрована 27.06.2018.
Строк виконання зобов'язання по сплаті товару за видатковою накладною № 687 від 13.06.2018 починається з 01.07.2018, оскільки податкова накладна № 61 від 13.06.2018 зареєстрована 30.06.2018.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду за видатковими накладними: № 639 від 06.06.2018 за період з 27.06.2018-13.07.2018, № № 686 від 12.06.2018 за період 28.06.2018-13.07.2017, № 687 від 13.06.2018 за період 01.07.2018-13.07.2018 (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) становить 11.477,71 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 11.477,71 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в іншій частині в пені слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення нарахування.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 2.025,48 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних складають 2.025,47 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.025,47 грн - 3% річних. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сота Україна» (04111, м. Київ, вул. Черняховського, 29, код ЄДРПОУ 41323412) 11.477 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 71 грн. пені, 2.025 (дві тисячі двадцять п'ять) грн 47 коп. - 3% річних, 1.886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова