Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 441/1253/15
провадження № 61-37555св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
третя особа - ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_6 , на заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області у складі судді Яворської Н. І. від 10 грудня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В. від 26 квітня 2018 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, та остаточно просила визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що їй на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована, але більше двох років не проживає її сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилаючись на те, що речей відповідача в будинку немає і вона не несе витрати, пов'язані з утриманням будинку, проте у зв'язку з її реєстрацію позивач має труднощі в оформленні субсидій, що порушує її права, як власника будинку, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року позов задоволено. ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням (будинком) АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач більше року не проживає у спірному будинку та участі в його утриманні не приймає, договір найму між сторонами не укладався, а тому реєстрація відповідача у цьому будинку перешкоджає позивачу у повноцінній реалізації права власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишено без задоволення. Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін. Виключено з мотивувальної частини рішення суду покликання на статті 71, 72 ЖК України
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що відповідач разом із сім'єю проживає на території Польщі, понад один рік без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації, як член сім'ї власника будинку ОСОБА_1 , а відтак втратила право на користування ним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 441/1253/15 з Городоцького районного суду Львівської області. Зупинено виконання заочного рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що акти обстеження фактичного проживання ОСОБА_3 складалися зі слів позивача ОСОБА_1 , а третю особу ОСОБА_7 , як члена сім'ї позивача, в акт обстеження включено не було і її думки про фактичне проживання ОСОБА_3 не з'ясовано. Відповідач, будучи зареєстрованою в житловому будинку по АДРЕСА_1 , ніколи не знімалась з реєстрації, не вибувала на інше постійне місце проживання, не реєструвала свого місця проживання, в тому числі закордоном у Польщі. Крім цього судами не враховано, що її син ОСОБА_3 , 2007 року народження, залишається зареєстрованим в цьому житловому будинку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 07 липня 2006 року та свідоцтвом про право власності на житловий будинок.
Згідно довідки виконкому Родатицької сільської ради Городоцького району Львівської області від 17 серпня 2015 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за вказаною адресою та має наступний склад сім'ї: ОСОБА_8 - мати, 1951 р.н., ОСОБА_9 - син, 2005 р.н., ОСОБА_10 - син, 2008 р.н., ОСОБА_3 - сестра, 1984 р.н., ОСОБА_3 - племінник, 2007 р.н.
Відсутність відповідача за місцем реєстрації більше двох років підряд підтверджується актами обстеження фактичного проживання від 15 квітня, 28 травня та 11 серпня 2015 року, та показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Судом апеляційної інстанції установлено, що 26 лютого 2013 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з громадянином Польщі - ОСОБА_13 , що стверджується актовим записом про реєстрацію шлюбу № 12 від 26 лютого 2013 року.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_14 (доньки відповідача), ІНФОРМАЦІЯ_2 , така народилася в м. Тарнув, Польща. ЇЇ батьками зазначено ОСОБА_15 та ОСОБА_3.
Згідно довідки Товариства Приятелів Поділля (Тарнув, Польща) ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2 . З 2012 року працює у Товаристві опікуном та вихователем.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК України), яким не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Отже стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають (пункт 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
З урахуванням наведених обставин та враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач разом із сім'єю проживає на території Польщі, понад один рік без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації, як член сім'ї власника будинку ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що остання втратила право на користування спірним будинком, а тому позов підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:В. М. Коротун
В. П. Курило