Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 753/4367/15-ц
провадження № 61-47396св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
позивач за зустрічним позовом 1 - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом 1 - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
третя особа 1 - ОСОБА_1,
позивач за зустрічним позовом 2 - ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом 2 - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
третя особа 2 - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаленко Анастасії Володимирівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року у складі судді
Леонтюк Л. К. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
Левенця Б. Б.,
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ «Родовід Банк» мотивована тим, що 18 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ 37.2/АА-009.08.2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17 369,00 доларів США з кінцевим терміном повернення - 18 лютого 2015 року.
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 37.2/АА-009.08.2, 18 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Відповідач своїх зобов'язань за укладеним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 9 234,54 доларів США та 1 698 054,43 грн.
ПАТ «Родовід Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів на корить позивача заборгованості за кредитним договором від 18 лютого 2008 року
№ 37.2/АА-009.08.2, розмір якої станом на 26 січня 2015 року становить
9 234,54 доларів США та 1 698 054,43 грн, та судові витрати.
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Родовід Банк», третя особа ? ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з метою забезпечення повного та своєчасного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2, 18 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
В силу вимог статті 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в порядку та в межах строку дії договору поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту закінчення строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.
Зі змісту позовної заяви банку та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 з 04 червня 2013 року свої зобов'язання за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2 не виконує. До суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя банк звернувся лише у 2015 році, тобто поза межами шестимісячного строку на пред'явлення позову до поручителя.
18 листопада 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 18 лютого 2008 року
№ 37.2/АА-009.08.2, якою збільшено процентну ставку за користування кредитом з 12,5 % до 16 %. Поручителя ОСОБА_2 про внесення зазначених змін до кредитного договору повідомлено не було, жодних додаткових угод про внесення змін до договору поруки щодо збільшення відсоткової ставки між поручителем та банком підписано не було.
ОСОБА_2 просив визнати поруку за договором поруки від 18 лютого
2008 року б/н, укладений між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_2 припиненою.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ «Родовід Банк», третя особа ? ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що під час укладення кредитного договору від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2 банком порушено положення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про Національний банк України», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, оскільки сторонами графік щомісячних платежів, як невід'ємний додаток до кредитного договору від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА 009.08.2, не підписувався. Банк не повідомив ОСОБА_1 ні у письмовій, ні в усній формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон, а саме про: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); детального розпису загальної вартості кредиту; вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
ОСОБА_1 просив розірвати кредитний договір від 18 лютого 2008 року
№ 37.2/АА-009.08.2; розірвати договір застави транспортного засобу
від 18 лютого 2008 року № 37.3/АА-009.08.2; визнати заставу автомобіля марки Chavrolet модель Lacetti 2008 року, номер об'єкта: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору застави транспортного засобу від 18 лютого 2008 року № 37.3/АА-009.08.2, що укладений для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором
від 18 лютого 2008 року № 37.3/АА-009.08.2, припиненою; розірвати договір поруки від 18 лютого 2008 року б/н; визнати поруку за договором поруки
від 18 лютого 2008 року б/н припиненою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2, яка станом на 26 січня 2015 року становить 9 234,54 доларів США, що складається із:
7 022,01 доларів США - прострочений кредит; 1 942,35 доларів США - прострочені проценти.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню за період з
26 січня 2014 року по 26 січня 2015 року за кредитним договором
від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2 у розмірі 26 886,93 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк» третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруку припиненою, задоволено.
Визнано поруку за договором поруки від 18 лютого 2008 року б/н, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 припиненою.
Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг і розірвання кредитного договору, - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2 на загальну суму 9 234,54 доларів США (заборгованість по тілу кредиту, поточна заборгованість за процентами по кредиту та прострочені проценти), суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором встановлено під час судового розгляду, в добровільному порядку відповідачем заборгованість не погашена, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вказана сума вирахувана з урахуванням правил статей 257, 258 ЦК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до
ОСОБА_1 про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 11 червня
2008 року по 03 березня 2014 року заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності, а тому задоволенню підлягають лише вимоги про стягнення пені за період з 26 січня 2014 року по 26 січня 2015 року в розмірі
26 886,93 грн, тобто в межах річного строку позовної давності.
Відмовляючи банку в задоволенні позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту та процентів (за весь період) в розмірі 8 691,83 грн ні в описовій, ні в мотивувальній частині місцевий суд не навів жодних мотивів та норм закону, які стали підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою, місцевий суд виходив із того, що останній платіж по тілу кредиту був сплачений позичальником 04 червня 2013 року, до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся лише 27 лютого
2015 року, а тому в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України порука є припиненою.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг і розірвання кредитного договору, місцевий суд виходив з того, що позивач з даним позовом звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та стягнення судового збору скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню за період з
27 лютого 2014 року по 26 січня 2015 року за кредитним договором
№ 37.2/АА-009.08.2 від 18 лютого 2008 року у розмірі 38 000,74 грн, та три відсотки річних за період з 27 лютого 2012 року по 26 січня 2015 року у розмірі 6 357,04 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 562,35 грн.
Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 421,76 грн.
Рішення Дарницького районного суду від 03 серпня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_2 ., про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів відмовлено.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 03 серпня 2018 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та трьох відсотків річних та, ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» підлягає пеня за період з 27 лютого 2014 року по 26 січня 2015 року, яка з урахуванням правил частини третьої статті 551 ЦК України становить 38 000,74 грн. Три відсотки річних підлягають стягненню за період з 27 лютого 2012 року по 26 січня 2015 року в розмірі 6 357,04 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до
ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів, апеляційний суд виходив із того, що згідно змісту оспорюваного договору, в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: про умови надання споживчого кредиту, про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та його реальної процентної ставки тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується дослідженими судом доказами. Підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.
Доказів того, що під час підписання оспорюваного кредитного договору позивач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування чи що є інші умови, які є несправедливими, матеріали справи не містять. Як і не надано доказів того, що під час укладення оспорюваного правочину позивач звертався до банку з приводу роз'яснення йому положень договору, які були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування.
ОСОБА_1 не скористався своїм правом, передбаченим пунктом 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) щодо можливості відкликання згоди на укладення кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника укладеного договору з доданим до нього графіком погашення платежів без пояснення причин.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
23 листопада 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Москаленко А. В. через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАИТ «Родовід Банк» та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій надана неналежна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи, що призвело до ухвалення неправильних судових рішень.
Судами попередніх інстанцій не правильно застосовано норми ЦК України та норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки ні заявником, ні банком рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення трьох відсотків річних не оскаржувалось.
Доводи інших учасників справи:
28 грудня 2018 року ПАТ «Родовід Банк» через засоби поштового зв'язку подало до Верховного суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Москаленко А. В. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року відмовити.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопад 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.
Зупинено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 03 серпня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, в не скасованій його частині, та постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року в частині часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», тертя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів.
У частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 03 серпня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2018 року не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції згідно правил статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій:
Судом встановлено, що 18 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 37.2/АА-009.08.2.
Відповідно до умов даного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 17 369,00 доларів США терміном по 18 лютого 2015 року включно. Кредитні кошти надаються виключно на купівлю автомобіля згідно з договором № 133 купівлі-продажу транспортного засобу від 12 лютого 2008 року та сплату страхових платежів. Процентна ставка за кредитом за цим договором встановлюється в розмірі 12,5 % річних.
Забезпеченням виконання зобов'язань за даним кредитним договором є застава автомобіля марки Chavrolet модель Lacetti згідно з договором застави № 37.3/АА-009.08.2 від 18 лютого 2008 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором
від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2, 18 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 лютого 2008 року
№ 37.3/АА-009.08.2, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.
18 листопада 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 37.2/АА-009.08.2.
Даною угодою сторони погодили викласти пункт 1.5 кредитною договору в новій редакції, а саме: процентна ставка за кредитами договором встановлюється в розмірі 16 % річних.
До договору поруки, укладеного з ОСОБА_2 , зміни не вносилися.
ПАТ «Родовід Банк», свої зобов'язання за кредитним договором від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2 виконано належним чином та видано позичальнику кредитні кошти в розмірі 17 369,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 509 _8 , на якій отримувачем ОСОБА_1 проставлено особистий підпис.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором
від 18 лютого 2008 року № 37.2/АА-009.08.2 належним чином не виконував, платежів в порядку та в розмірах, що визначені договором, в рахунок погашення кредиту регулярно не здійснював, у зв'язку з чим станом
на 26 січня 2015 року за ним рахувалася заборгованість в розмірі
9 234,54 доларів США та 1 698 054,43 грн, а саме: поточна заборгованість по кредиту - 188,00 доларів США, прострочений кредит - 7 022,01 доларів США, поточна заборгованість за процентами по кредиту - 82,18 доларів США, прострочені проценти - 1 942,35 доларів США, три відсотки річних від суми простроченого кредиту та процентів (за весь період ) - 8 691,83 грн та пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами -
1 689 362,59 грн.
Оцінка обставин справи, та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Щодо позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором:
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів встановили неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, дійшли правильного висновку про те, що наявна заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому судоми попередніх інстанцій враховано строки позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа ? ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів:
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що сторони підписуючи спірний договір, встановили (узгодили) всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: про умови надання споживчого кредиту, про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та його реальної процентної ставки тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується дослідженими судом доказами.
Доказів того, що під час підписання оспорюваного кредитного договору позивач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування чи що є інші умови, які є несправедливими, матеріали справи не містять. Як і не надано доказів того, що під час укладення оспорюваного правочину позивач звертався до банку з приводу роз'яснення йому положень договору, які були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування.
ОСОБА_1 не скористався своїм правом, передбаченим пунктом 6 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) щодо можливості відкликання згоди на укладення кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника укладеного договору з доданим до нього графіком погашення платежів без пояснення причин.
За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.
Щодо доводів касаційної скарги:
Доводи заявника про те що суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених вимог в апеляційній скарзі не є підставою для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки за правилами частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 03 серпня 2018 року, в нескасованій його частині, та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року в частинах задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк», третя особа ? ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цих частинах відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Москаленко А. В. підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 листопада
2018 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаленко Анастасії Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, в нескасованій його частині, та постанову Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2018 року в частинах задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа ? ОСОБА_2 , про захист прав споживача кредитних послуг, розірвання та припинення договорів залишити без змін.
Поновити виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 03 серпня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду
від 01 листопада 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М. Коротун
М. Є. Червинська