Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 401/1824/17
провадження № 61-19313св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Світловодський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року у складі судді Гонтаренка Т. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Кіселика С. А., Єгорової С. М.,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Світловодський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі -Світловодський МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області),про стягнення неповністю сплачених аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів, посилаючись на те, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2014 року з відповідача на її користь присуджено стягувати аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру, встановленого законом для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_2 сплачує аліменти без урахування реального розміру його доходів та вимог чинного законодавства України. Так, відповідач тривалий час працював в Ізраїлі, де розмір заробітної плати, в порівняні з Україною, значно вищий. З указаних заробітків аліменти не сплачувалися, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь несплачену суму аліментів за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2017 року в розмірі 294 402,82 грн та пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 1 324 631,32 грн.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4 034,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не сплачував аліменти лише у певні періоди, і ця заборгованість ним вже погашена. Тому з відповідача підлягає стягненню пеня, яка визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження джерела і розміру заробітку платника аліментів, який він одержав за кордоном, то відсутні підстави для здійснення перерахунку заборгованості та задоволення решти позовних вимог.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі або направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не враховано, що за період з 01 квітня 2015 року по 31 травня 2017 року ОСОБА_2 перебував в Ізраїлі 22 місяці, де отримував значні грошові кошти у вигляді заробітної плати. Зазначена обставина підтверджується тим, що у липні 2017 року відповідач їздив на відпочинок до Іспанії, а в серпні цього ж року - до Франції. Державний виконавець при наданні розрахунку заборгованості за аліментами також не врахував факт роботи боржника за кордоном. Суди неправильно обчислили пеню та безпідставно зменшили її розмір.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.
01 червня 2018 року справа № 401/1824/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі- ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
Судами встановлено, що заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2014 року присуджено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру, встановленого законом, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2014 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного рішення, 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 401/3330/14-ц, який вона пред'явила до виконання Світловодському МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області.
Довідками Світловодського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області та квитанцією від 23 листопада 2017 року підтверджується, що за липень, серпень 2014 року, серпень - жовтень 2015 року, вересень, листопад 2016 року, січень, березень, квітень, червень 2017 року в ОСОБА_2 існувала заборгованість за аліментами в розмірі 5 205,46 грн, яку він погасив 23 листопада 2017 року.
Відповідно до статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України) заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Оскільки в державного виконавця Світловодського МВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області були відсутні будь-які відомості щодо одержання ОСОБА_2 заробітної плати за кордоном, то нарахування аліментів відповідачу здійснювалося як безробітному, виходячи з розміру середньомісячної номінальної заробітної плати в місті Світловодську та Світловодському районі.
У Державній прикордонній службі України відсутня інформація щодо мети перетинання ОСОБА_2 державного кордону України та його перебування в Ізраїлі.
Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів одержання відповідачем заробітку (доходу) за кордоном, в тому числі його джерела і розміру, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення неповністю сплачених аліментів.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 працював в Ізраїлі, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт перебування відповідача у цій державі не може слугувати беззаперечним доказом отримання ним заробітку за кордоном.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення у вищевказаній частині відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Поряд з цим, задовольняючи частково позов про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд,виходив з того, що розрахунок пені повинен здійснюватися шляхом її нарахування на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувалися. Тобто, неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за один місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятій постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, на яку посилалися суди попередніх інстанцій, та зробила висновок про те, щопеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не виправив допущені судом першої інстанції помилки, в порушення вимог статті 196 СК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та статей 89, 263, 367, 368 ЦПК України, не врахував зазначені обставини та вимоги процесуального законодавства, не застосував вищевказане правило обчислення пені, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та наданий позивачем розрахунок заборгованості, що призвело до неправильного вирішення справи в зазначеній частині.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції не виклав у судовому рішенні в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення в частині вирішення позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.
Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи в частині вищевказаної позовної вимоги на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, перевірити наданий позивачем розрахунок на предмет правильності та законності, встановити період, за який можливе стягнення пені, передбаченої статтею 196 СК України, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді:В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик