Справа № 761/41220/17
Провадження № 2-а/761/29/2019
23 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Саранчи А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою №2440 від 06.11.2017 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на підставі помилково складеного відносно нього протоколу №777/17 про адміністративне правопорушення від 12.10.2017 року з порушенням належної процедури його розгляду. Так, в квартирі позивача проводились ремонтні роботи та створене в результаті ремонтних робіт будівельне сміття 12.10.2017 року позивач підготував до вивозу, винісши його під вікно своєї квартири, де вже знаходилось сміття його сусіда ОСОБА_3 , а на ранок 13.10.2017 року позивачем було замовлено транспорт на вивіз цього сміття. Позивач вважає, що він не допускав порушення благоустрою, з постановою позивач не згоден і вважає її такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Тому, позивач просив суд скасувати постанову №2440 від 06.11.2017 року про накладення на нього штрафу у розмірі 340,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на пояснення зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, підтримав пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 12.10.2017 року головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації було складено протокол про адміністративне правопорушення №777/17 відносно позивача, в якому вказано на порушення благоустрою у зв'язку з самовільним зайняттям території (частини території) об'єкту благоустрою , складування будівельного сміття та засмічення (забруднення) території (АДРЕСА_1), чим порушено вимоги ст.. 152 КУпАП.
12.10.2017 року копія протоколу вручена позивачу, а також ним отримано запрошення на розгляду протоколу на 06.11.2017р.
Постановою №2440 від 06.11.2017 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Складання проколу та його розгляд відбувався з повідомленням позивача та у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Проте, з даною постановою позивач не згоден і вважає її такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 152 КУпАП).
До відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою, забрудненні (засміченні) території (п. 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва).
Як пояснив позивач та підтверджено матеріалами справи, протоколом про адміністративне правопорушення та фотофіксацією сміття, позивач, створене в результаті ремонтних робіт будівельне сміття 12.10.2017 року підготував до вивозу, винісши його під вікно своєї квартири.
Вказаними діями позивач порушив п. 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, за що передбачена відповідальність за ст. 152 КУпАП.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
Стаття 8 КУпАП передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, крім того, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5-9, 77, 139, 246, 255, 295 КАС України; ст.ст. 23, 12, 182, 163-15, 251, 252, 254, 256, 268, 285 КУпАП, суд-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 186 КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017р.: апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Виходячи з положень ч.4 ст.286, ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст.286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя