Справа № 761/32324/18
Провадження № 2/761/2080/2019
(заочне)
24 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Кузик О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору; стягнення коштів,
В серпні 2018р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом (а.с. 1-4) до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- розірвати укладений між сторонами, договір від 27 листопада 2017р. та додатковий договір від 12 грудня 2017р.;
- стягнути з відповідача на свою користь, сплачені за товар грошові кошти у розмірі 48000,0 грн.; неустойку (пеню) у розмірі 14945,0 грн., а також сплачений судовий збір.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 листопада, 12 грудня 2017р. між сторонами були укладені зазначені договори, відповідно до яких відповідач зобов'язався здійснити виробництво, доставку та монтаж меблів у ванній кімнаті в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 70 календарних днів з часу отримання від позивача завдатку. На виконання зазначених договорів позивачем було сплачено відповідачу суму завдатку у розмірі 48000,0 грн. Однак, відповідач умови договорів не виконав, і в строк визначений в договорах не здійснив поставку та монтаж замовлених меблів. Так, відповідачем були виготовлені два дзеркала, але позивачем було виявлено ряд суттєвих недоліків про що було повідомлено відповідача. Враховуючи те, що на теперішній час, відповідачем не здійснено виконання зобов'язань за договорами в повному обсязі, а досудові претензії залишені поза увагою, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх порушених прав.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2018р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче судове засідання.
12 лютого 2018р. на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов подані стороною відповідача, в яких відповідач проти позову заперечив, зазначаючи, що ним було здійснено доставку дзеркал до квартири позивача за договором від 12 грудня 2017р., проте позивач відмовився їх отримувати не зазначивши причини. За договором від 27 листопада 2017р. відповідач доставив меблі, проте позивач відмовився їх отримувати і власноручно вніс зміни до специфікації цього договору до суми доставки товару. На теперішній час виготовлені меблі переданні на зберігання для подальшої реалізації іншому споживачу. У зв'язку з недотриманням відповідачем положень ч. 4 ст. 178 ЦПК України, судом на підставі ст. ст. 49, 183 ЦПК України, подані заперечення повернуті стороні відповідача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
До судового засідання позивач подав на адресу суду клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги сторона підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, про час і місце судового розгляду оповіщався у встановленому законом порядку, у судові засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив, своїх представників до суду не направив.
Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 27 листопада, 12 грудня 2017р. між сторонами були укладені договір та додатковий договір, відповідно до яких відповідач зобов'язався здійснити доставку меблів для ванної кімнаті в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 70 календарних днів з часу отримання від позивача завдатку.
Судом встановлено, що на виконання зазначених договорів позивачем було сплачено відповідачу суму авансу у розмірі 48000,0 грн.: 40000,0 грн. за договором від 27 листопада 2017р.; 8000,0 грн. - за договором від 12 грудня 2017р., а не завдаток, як зазначав позивач за текстом позовної заяви.
Протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідача не було надано суду належних і допустимих доказів, на підтвердження виконання договорів щодо поставки замовленого товару, при цьому з матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2018р. позивач звертався до відповідача з письмовою претензією, яка повернулась на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правові наслідки порушення зобов'язання визначенні ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановленні договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Крім того, ст. 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.
Суд вважає, що неможливість позивача як споживача отримати своєчасно оплачений товар, свідчать про порушення відповідачем вимог закону.
З моменту укладення договору не виявлено будь-яких претензій або вимог від відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань по договору, які б могли стати перешкодою для надання послуг відповідачем.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про розірвання договорів і стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої суми авансу в розмірі 48000,0 грн. підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Згідно п. 2.4 договорів у випадку недотримання строків поставки товару з вини постачальника, останній сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від вартості товару.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи, час укладення договорів (27 листопада і 12 грудня 2017р.), вартість товарів (65950,0 грн. і 10300,0 грн. відповідно), умови доставку товару (п. 3.2. договорів), суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню, а саме: за договором від 27 листопада 2017р., період прострочки зобов'язання складає з 05 лютого по 20 серпня 2018р.(час звернення до суду з позовом) та сума неустойки, яка підлягає стягненню становить 12926,2 грн.; за договором від 12 грудня 2017р. період прострочки зобов'язання складає з 21 лютого по 20 серпня 2018р.(час звернення до суду з позовом) та сума неустойки, яка підлягає стягненню становить 1854,0 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,8 грн., і на користь позивача - 704,8 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 627-629, 638, 901, 903, 906, 907 ЦК України; ст. 4, 10, 21-23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про розірвання договору; стягнення коштів - задовольнити частково.
Розірвати, укладені 27 листопада 2017р., 12 грудня 2017р. договір поставки товару та додатковий договір поставки товару, укладені між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу у розмірі 48000,0 /сорок вісім тисяч/ грн.; неустойку у розмірі 14780 /чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят/ грн.; судовий збір у розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.
В решті позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 03 травня 2019р.
Суддя: