Справа № 536/1796/18
19 квітня 2019 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді - Колотієвського О.О. ,
при секретарі - Курбановій В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 12 лютого 2019 року по цивільній справі № 536/1796/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві - про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
12 лютого 2019 року Кременчуцький районний суд Полтавської області ухвалив заочне рішення по цивільній справі № 536/1796/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві - про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
29 березня 2019 року відповідач ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про перегляд вищезазначеного заочного рішення.
В своїй заяві зазначив, що 26 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до нього третя особа: ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві - про стягнення пені за прострочення сплати аліментів
22 грудня 2018 року судом було постановлено ухвалу про відкриття провадження то справі.
27 грудня 2018 року було складено повістку про виклик до суду на судове засідання призначене на 12.02.2019 року. Він ухвалу суду та копію позову з додатками і повідомлення про виклик до суду на засідання призначене судом на 12.02.2019 року отримав 11 січня 2019 року.
Ознайомившись зі змістом документів він звернувся до державного виконавця з метою ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, адже викладене в довідці наданої позивачем у додатку до позову, як і відомості в позові не відповідали дійсності.
На початку квітня 2019 року він отримав від державного виконавця, у провадженні якого в матеріалах наявні квитанції про часткову майже щомісячну сплату аліментів в період з 2009 року по грудень 2018 року., а саме довідку розрахунок заборгованості по аліментах від 20.03.2019р. вих. № 14579473/9 розрахованої станом на 01.03.2019 року за весь період нарахування аліментів, згідно якої заборгованість по аліментах становить 143 416, 63 грн.
Наданий розрахунок заборгованості позивачем від 12.07.2018 року № 14579473/9 є невірним з цих підстав і розрахунок пені за весь період заборгованості з грудня 2008 року і станом на 01.07.2018 року є хибним та таким, що суперечить дійсності.
На підставі вищевикладеного, просив суд скасувати заочне рішення від 12 лютого 2019 року, ухвалене по цивільній справі № 536/1796/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві - про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. На адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Легенька ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, на адресу суду надіслала пояснення на заяву про перегляд заочного рішення, в якій просила відмовити в задоволенні заяви.
На підставі ст. 287 ЦПК України, суд своєю ухвалою може або скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Також, ч. 1 ст. 2 ЦПК України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року вказує на те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, ч. 2 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Верховною Радою України відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та є частиною національного законодавства України, зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частина 1 ст. 3 ЦПК України встановлює, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а ч. 2 ст. 3 ЦПК України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року чітко вказує на те, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
До всього цього, ч. 4 ст. 10 ЦПК України прямо зазначає, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Тобто, у випадках наявності суперечностей між Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та нормами ЦПК України, застосуванню підлягає саме Конвенція, зокрема щодо права доступу до суду, справедливості судового розгляду, рівності сторін, а також надання сторонам всіх можливостей надати докази з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи з метою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Так, Європейський Суд з прав людини вказав на те, що хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з'ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі «Кушоґлу проти Болгарії» («Kushoglu v. Bulgaria») (заява № 48191/99) від 10 травня 2007 року, п. 50).
ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного рішення навів обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в той час, відповідно до ч.5 ст.263 ЦПК України - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, оскільки відповідач по справі обґрунтовано оспорює обставини викладені в позові, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а тому суд вважає за необхідне поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення суду, призначивши справу в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 258-261, 284-287 ЦПК України, суд,-
ОСОБА_1 поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішенняКременчуцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року, ухвалене по цивільній справі № 536/1796/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві - про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Заочне рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2019 року, ухвалене по цивільній справі № 536/1796/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві - про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Призначити справу до розгляду в загальному порядку та сповістити сторін по справі про час та місце розгляду справи судовою повісткою.
Роз'яснити всім учасникам справи наступне:
Відповідно до ст. 191 ЦПК України, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відзив подається протягом 15 днів із дня даної ухвали.
Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами
Відповідно до ст.179 ЦПК України, позивач має право подати відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву відповідача.
Згідно з ч.3 ст.179 ЦПК України, копія відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.
Відповідно до ст.180 ЦПК України, відповідач має право подати заперечення на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно з ч.3 ст. 180 ЦПК України, копія заперечення на відповідь на відзив та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечення на відповідь на відзив до суду.
Відповідно до вимог ст.83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву .
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідно до вимог ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання.
Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Учасники справи можуть отримати інформацію на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, щодо справи, що розглядається за наступною веб-адресою сторінки: http://km.pl.court.gov.ua/fair/
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяО. О. Колотієвський