Справа № 524/6864/18
25 квітня 2019 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі :
Головуючого судді - Колотієвського О.О.,
при секретарі - Коваль В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
З жовтня 2018 року в провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області знаходиться заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що нею заявлено позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
10.03.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики від 10 березня 2016 року. Згідно умов договору Позикодавець в порядку та на умовах, визначених Договором, та Законами України надає позичальнику безвідсоткову позику у сумі 300 000 тис. грн.
Відповідно до п.2 Договору позики, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 01 жовтня 2016 року, але у визначений термін кошти не повернуті.
Відповідач на численні прохання позивача сплатити борг в добровільному порядку категорично відмовляється, тому необхідно вжити заходів щодо забезпечення позову для попередження умисного створення відсутності майна у відповідача, шляхом накладення арешту на майно відповідача.
На підставі вищевикладеного просила суд ухвалити рішення, яким:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та не рухоме майно ОСОБА_2 , зокрема на транспортний засіб: вантажний автомобіль 2007 року, FAW СА 3252, НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується серед іншого шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З метою встановлення майна на яке можливо здійснити забезпечення позову, судом направлено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_2 , але відомості про таке майно відсутні.
Крім цього, згідно з відповіді РСЦ МВС в Полтавській області № 31/16-9-1039 від 18 березня 2019 року, за ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровано.
Отже, у ОСОБА_2 відсутнє будь-яке майно на яке можливо забезпечити позову, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 150-153 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський