Справа №127/10970/19
Провадження № 2-а/127/227/19
06.05.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Клапоущака С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кучеренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1-го батальйону 2-ї роти УПП в Житомирській області Мичківського Максима Руслановича про скасування постанови серії ЕАВ №1053236 від 08 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що згідно з постановою серії ЕАВ №1053236 від 08 квітня 2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмрі 510 гривень за те, що в цей день близько 11.06 год. він, на думку інспектора поліції, рухався зі швидкістю 106 км/год. в зоні дії знаку 3.29 ПДР, перевищив швидкість на 56 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM 000521, чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбаченими знаками 3.29, 3.31, 30.3. Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, як зазначено в ст. 14-1 КУпАП адміністративна відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху настає у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки. Прилад TruCAM , який використовував відповідач Мичківський М.Р. для фіксації швидкості автомобіля, працював не в автоматичному, а в ручному режимі, оскільки при його використанні він знаходився в руках у поліцейського і останній вручну наводив цей пристрій на автомобіль, яким він керував. Зазначений прилад не передбачений чинним КУпАП. Оскільки така фіксація швидкості його автомобіля проводилась у не передбачений законом спосіб, то результати такої фіксації не можуть бути доказами порушення Правил дорожнього руху України. Отже, зроблений відповідачем відеозапис та фотографії не можуть слугувати доказами в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу.
Крім того, при притягненні його до адміністративної відповідальності інспектором поліції Мичківським М.Р. були порушені вимоги ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи він заявляв клопотання про перенесення розгляду справи на інший час, оскільки бажав скористатися юридичною допомогою адвоката. Проте, його клопотання було відхилене, що є порушенням його прав на захист. Як зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ №1053236 адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі, що означає, що у відповідності з ч. 3 ст. 258 КУпАП поліцейський повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення. Окрім того, частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач вважає, що відповідач порушив його право на захист, передбачене ст. 59 Конституції України, відмовивши в клопотанні про надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката, ігнорував його додаткові клопотання про перенесення розгляду справи, з метою підготовки до її розгляду, тому позивач просить позов задоволити.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач Мичківський М.Р. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП він виніс правомірно. Доказом перевищення позивачем швидкості є відповідне фото та відеозапис, на якому зафіксовано номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. У задоволенні клопотання позивача, що він хоче скористатися юридичною допомогою, було відмовлено з мотивів зазначених у рішенні ЄСПЛ, ухваленому у справі «Максименко проти України» та постанови Верховного Суду України від 07.12.2018, винесену по справі №286/648/17. Прилад TruCAM 000521, яким вимірювалась швидкість транспортного засобу, яким керував позивач, отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 №UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Крім того, відповідач у своєму відзиву зазначив, що відповідно до постанов Верховного Суду України по справах №760/2846/17 та №536/583/17 позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, але з позовної заяви поданої позивачем не вбачається подання відповідних доказів.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2019 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 23 квітня 2019 року.
Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2019 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено адміністративну справу до судового розгляду на 06 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, 08 квітня 2019 року об 11.02 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», д/н НОМЕР_1 , та рухався зі швидкістю 106 км/год. в зоні дії знаку 3.29 ПДР, чим перевищив швидкість на 56 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM 000521, чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. За дане правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 510 гривень.
Відповідно до ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час розгляду справи судом був оглянутий диск наданий відповідачем з відеозаписом події, яка мала місце за участю сторін 08 квітня 2019 року, та фотографії дорожніх знаків в місці події із зображенням транспортного засобу позивача.
Як встановлено у судовому засіданні, вимірювання швидкості руху автомобіля позивача проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM серійний номер №ТС000521.
Як вбачається із постанови серії ЕАВ №1053236 час скоєння правопорушення зазначений 08 квітня 2019 року об 11.02 год., як вбачається із фото з приладу TruCAM, що є додатком до зазначеної постанови, час зазначено 08 квітня 2019 року об 11.00 год. Зазначені розбіжності у часі нічим не спростовуються.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом №UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року.
Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002 року, зареєстрованим в Мінюсті України 04.03.2002 року за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно якому п. 2.5 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (далі Державний реєстр);п. 2.6 сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
Під час дії вищевказаного Положення наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме, згідно п. 1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, унесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.
Тобто, тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року.
На підставі наведеного, суд вважає, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача Глєбова С.Г., що було проведено інспектором патрульної поліції Мичківським М.Р. з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM серійний номер №ТС000521, вчинено безпідставно та отримані технічні дані щодо швидкості автомобіля позивача покладені в основу обставин правопорушення необґрунтовано, у звязку з чим постанову серії ЕАВ№1053236 від 08 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення суд вважає неправомірною.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Однак, як було встановлено в судовому засіданні при розгляді справи про адміністративні правопорушення відповідачем не було дотримано гарантій прав позивача.
Так, в порушення норм ч. 1 ст. 268 КУпАП позивачу не було надано можливості підготуватися до захисту, у тому числі подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою.
Відповідно до вимог ст.ст. 7, 18 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Право на правову допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України.
За таких обставин суд вважає, що при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суб'єктом владних повноважень не дотримано вимог зазначених вище норм, що порушило законні права та інтереси позивача, а тому постанова серії ЕАВ №1053236 від 08 квітня 2019 року про накладення адміністиративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7, ч. 3 ст. 122, ст. 247, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 72, 77, 118-119, 122, 134. 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , e-mail ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 01.12.1997 Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області) до поліцейського 1-го батальйону 2-ї роти УПП в Житомирській області Мичківського Максима Руслановича (адреса: 10002, Житомирська область, м. Житомир, вул. Покровська, 92, тел. +380 0412 407 000, e-mail zmi@zt.npu.gov.ua) про скасування постанови серії ЕАВ №1053236 від 08 квітня 2019 року про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задоволити.
Постанову серії ЕАВ №1053236 від 08 квітня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в дохід держави у розмірі 510 гривень - скасувати та провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: