1[1]
про повернення апеляційної скарги
24 травня 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року,
Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 146 КК України та засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 146 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю вказаних злочинів, ОСОБА_3 призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України суд звільнив ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки, та поклавши на нього обов'язки, передбачені законом.
Цим же вироком ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 146 КК України та засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 146 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю вказаних злочинів, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2014 року, ОСОБА_4 визначене остаточне покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Також судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2019 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України - скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинувачених.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 289 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України - остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 3 ст. 289 КК України - 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України - 4 роки позбавлення волі, відповідно до ст. 70 КК України - 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70, 71 КК України - частково приєднати за вироком Бориспільського районного суду м. Києва від 02.06.2014 - 1 рік, та остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою судді-доповідача від 11 травня 2019 року апеляційна скарга прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була залишена без руху, через її невідповідність вимогам ст. 396 КПК України, зокрема через те, що подана апеляційна скарга не містила в собі будь-якого обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного вироку.
Крім того, в ухвалі суду зверталась увага на те, що станом на 11 травня 2019 року прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 не було подано до Київського апеляційного суду ні змін ні доповнень до поданої прокурором апеляційної скарги, в якій прокурор звертав увагу на те, що повний та конкретизований текст апеляційної скарги, відповідно до ст. 399 КПК України, буде негайно скерований після отримання офіційно завіреної копії вироку, оскільки станом на 25.02.2019 копію вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2019 на офіційний запит заступника прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 від 06.02.2019 не отримано.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 , протягом встановленого строку, була подана нова апеляційна скарга, яка надійшла на адресу Київського апеляційного суду 22 травня 2019 року.
Проте вивченням зазначеної апеляційної скарги встановлено, що недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху, прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 фактично не усунув.
Зокрема, як вбачається з останньої апеляційної скарги, прокурор, посилаючись на те, що станом на 17.05.2019, відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку не вручена та не надіслана, він позбавлений можливості належним чином усунути недоліки наведені в ухвалі Київського апеляційного суду від 11.05.2019 та направити повний текст апеляційної скарги для розгляду, та зазначаючи про те, що вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.04.2019, а оприлюднений 25.04.2019, у зв'язку з чим, 17.05.2019 було скеровано повторний запит до Дніпровського районного суду м. Києва про невідкладене направлення вироку суду першої інстанції на адресу Київської місцевої прокуратури № 4.
Наведені у скарзі обставини слід визнати безпідставними з огляду на таке.
По-перше, відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на вирок суду може бути подана прокурором протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а не з дня отримання ним копії судового рішення, оскільки лише для особи, яка перебуває під вартою встановлено, що строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
По-друге, суду апеляційної інстанції прокурором не надано об'єктивних даних про те, що ним вживались будь-які заходи, крім направлення запитів до суду першої інстанції щодо направлення копії судового рішення, для того щоб своєчасно подати мотивовану апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 396 КПК України, у тому числі шляхом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в суді першої інстанції.
По-третє, як зазначає сам прокурор судове рішення, яке ним оскаржується було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.04.2019, тобто до часу коли суд апеляційної інстанції виніс ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, однак і після цього прокурором, протягом встановленого строку, не були усунуті недоліки апеляційної скарги,хоча він мав можливість це зробити, ознайомившись з вироком суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, прокурором, всупереч вимогам ч. 6 ст. 396 КПК України, до апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів, не надано копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга, що підтверджується актом № 691 від 22.05.2019 складеним відділом забезпечення автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного суду.
За таких обставин, вважаю, що прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 не усунув недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк, оскільки змінена ним апеляційна скарга, так само як і попередня, за своїм змістом не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 396 КПК України, а тому, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст. 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.
Суддя Київського апеляційного суду
ОСОБА_1
Справа № 11-кп/824/1831/2019