27 травня 2019 року м. Київ
Справа № 22-7365 Головуючий у1-й інстанції - Литвин Л. І.
Унікальний №382/1749/18 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" пред'явив в суд позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 червня 2010 року у розмірі 12 509 грн 92 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 22 червня 2010 року, згідно з якою відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Позивач вказує, що з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15 липня 2018 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 509 грн 92 коп., яка складається із: заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 2 193 грн 45 коп.; пені у розмірі 10 016 грн 20 коп.; штрафу 500 грн (фіксована частина); штрафу 571 грн 90 коп. (процентна складова).
Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року позовні вимоги залишені без задоволення за безпідставністю заявленого позову.
Не погодившись з рішенням суду АТ КБ "ПриватБанк" через свого представника, Крилову О. Л., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.61-67).
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач, ОСОБА_1 , у визначений судом строк не подав.
За правилами ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з наступного.
22 червня 2010 року ОСОБА_1 підписав заяву про надання банківських послуг у Приватбанку.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.12-26) не містить підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. розрахунок по картковому рахунку ОСОБА_1 в період з 22.06.2010 до 15.07.2018 не може бути належним доказом, оскільки, з його змісту не вбачається, на якій саме підставі було відкрито даний картковий рахунок і що саме цей рахунок було відкрито на виконання умов договору від 22 червня 2010 року.
Довідка про умови кредитування (а.с.10) не містить будь-яких відомостей про зміну процентної ставки поточної заборгованості та простроченої заборгованості, а з розрахунків, доданих до позовної заяви, вбачається, що ці показники неодноразово змінювалися банком в односторонньому порядку. Крім цього, в заяві відповідача немає відомостей, що така довідка є складовою частиною договору.
Надані позивачем розрахунок, анкета-заява, довідка про умови кредитування, Правила користування платіжною карткою, Умови та правила надання банківських послуг, на переконання суду, не свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, і зокрема, про надання відповідачу грошових коштів на умовах зазначеного товариством правочину, оскільки вони не можуть бути віднесені до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження зазначених позивачем обставин у відповідності до положень ст. ст. 77-80 ЦПК України.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги позивача апеляційний суд виходить з наступного.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що між сторонами укладений кредитний договір шляхом укладення договору приєднання. При цьому, відповідач укладення чи не укладення кредитного договору не оспорював та частково сплачував заборгованість за кредитним договором, що свідчить про її згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.
У даному випадку, і це підтверджується наявними у розпорядженні суду письмовими доказами, підписуючи анкету-заяву від 22 червня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами (а.с.9-26).
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
За нормами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже в даному випадку Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд наведеного не врахував, не звернув уваги, що відповідач факту укладення кредитного договору не оспорював, частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У даній справі відповідно до змісту позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 червня 2010 року станом на 15 липня 2018 року у розмірі 12 509 грн 92 коп., яка складається із: заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 2 193 грн 45 коп.; пені у розмірі 10 016 грн 20 коп.; штрафу 500 грн (фіксована частина); штрафу 571 грн 90 коп. (процентна складова) (а.с.2-4).
Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження наявного розміру заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитним договором № б/н від 22 червня 2010 року, позивач надав суду розрахунок заборгованості станом на 15 липня 2018 року (а.с.8).
Згідно з відомостями указаного розрахунку заборгованості, жодна із заявлених до стягнення сум заборгованості не міститься у розрахунку та не підтверджена в ході перевірки розрахунку апеляційним судом.
Наведені обставини, ураховуючи положення ст. 376 ЦПК України, дають апеляційному суду підстави вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги, скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома