21 травня 2019 року місто Київ
Справа 357/10998/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6608/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.,
секретарі судового засідання Гордійчук Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Кузьменка Євгенія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року (у складі судді Ярмоли О.Я., інформація про дату складення повний тексту рішення відсутня)
в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича, державного реєстратора Комунального підприємства «Пріоритет» Бартко Тетяни Миколаївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 15.09.2014 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років. 04.01.2016 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди за індексним номером 27744863. В лютому 2018 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання Договору оренди з позивачем в односторонньому порядку. Повідомлення про розірвання було мотивоване тим, що ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов'язання щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв'язку з чим орендодавець розриває Договір оренди з позивачем в односторонньому порядку на підставі пункту 33 цього договору. Однак, підстав для розірвання Договору оренди з позивачем в односторонньому порядку у ОСОБА_1 не було, оскільки ТОВ Агрофірма "Матюші" належним чином сплатило відповідачу орендну плату за 2016, 2017 роки. В березні 2018 року позивачу стало відомо, що 17.02.2018 року на підставі повідомлення про розірвання державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на Земельну ділянку з індексним номером НОМЕР_2 . Крім того, позивачу стало відомо, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Шамраївський цукровий завод", договір оренди за яким передав останньому в оренду земельну ділянку, та 23.02.2018 року було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним номером 39835104. Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними, та просить суд : визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 15.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма "Матюші", оформлений повідомленням орендодавця; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В.А. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39731372 від 17.02.2018 11:09:39; визнати недійсним договір оренди землі № бн від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки з кадастровим номером площею 2,1151 га з кадастровим номером НОМЕР_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Пріоритет» Бартко Т.М. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39835104 від 23.02.2018 17:26:06 та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Шамраївський цукровий завод", Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", Комунального підприємства «Пріоритет" на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року позов задоволено.
Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № бн від 15.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», оформлений повідомленням за вих. №бн від 14.02.2018 року.
Скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди : індексний номер : 39731372 від 17.02.2018 р.
Визнано недійсним договір оренди землі від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) та Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 .
Скасованорішення державного реєстратора Комунального підприємства "Пріоритет" Бартко Тетяни Миколаївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер : 39835104 від 23.02.2018 12:01:08.
Стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989; місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вулиця Заводська, 27), Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича, Державного реєстратора Комунального підприємства «Пріоритет» Бартко Тетяни Миколаївни на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати по справі 34418 грн. 32 коп., /по 8604грн.58 коп. з кожного відповідача/.
Не погодившись з таким рішенням суду, Кузьменко Є.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилається на правомірність розірвання договору в односторонньому порядку та укладення договору оренди земельної ділянки з ТдВ «Шамраївський цукровий завод».
Вказує на неправомірність та недоведеність позовних вимог ТОВ «Агорофірма «Матюші».
Зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Вважає підставами для скасування рішення суду першої інстанції : не з 'ясування судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надання неправильної оцінки доводам сторін, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу до суду надійшов з пропуском наданого судом строку, наведені причини пропуску строку визнані судом не поважними.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник не з'явились, про розгляд справи в апеляційному суді повідомлені належним чином. Відповідно до зворотних повідомлень, ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи 20 квітня 2019 року, а його представник ОСОБА_3 - 19.04.2019 року.
Представник позивача заперечувала проти задоволення скарги.
Інші учасники процесу також до суду не з'явились , про розгляд справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;{Частину першу статті 31 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008};набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; {Частину першу статті 31 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009}припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).{Частину першу статті 31 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 2404-VI від 01.07.2010}Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.{Статтю 31 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}.
За ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав встановленими такі обставини.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1151 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. (а.с.20).
В судовому засіданні встановлено, що 15.09.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав ТОВ Агрофірма «Матюші» в оренду земельну ділянку площею 2,1151 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району (а.с.10-11).
Судом оглянуто в судовому засіданні Акт приймання-передачі земельної ділянки від 15.09.2014 року, а також, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) .
Згідно п.5 зазначеного Договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов'язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.
Згідно п.6 Договору оренди землі від 15.09.2014р. орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84грн. Також, даний пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати /оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, матеріальна допомога в разі смерті/.
Відповідно до п.32 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.
Встановлено, що 04.01.2016року державним реєстратором УДР ГТУЮ у Київській області Рисак О.О. було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, за індексним номером 27744863.
Встановлено, що з дня укладення договору оренди землі від 15.09.2014року по 2017 рік, включно, позивач користувався земельною ділянкою та належно сплачував орендодавцю орендну плату. На підтвердження зазначеного, представником позивача надано в судовому засіданні для огляду належно засвідчені копії і оригінали відомостей на виплату орендної плати. З цих відомостей вбачається, що власник земельної ділянки отримав орендну плату за Договором оренди від 15.09.2014 року : за 2014 рік - на загальну суму 950 грн.(з урахуванням того, що договір було укладено у вересні 2014р.), за 2015 рік - 1412 грн., за 2016 р. - 5550 грн., за 2017 рік - 6000 грн. Спору, будь-яких претензій щодо розміру орендної плати на адресу позивача від відповідача не надходило.
Позивач зазначає, що на початку 2018 року йому стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" договір оренди № б/н, за яким передав останньому в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 2,1151 га, а державний реєстратор Комунального підприємства «Пріоритет» ОСОБА_4 . 23.02.2018 прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за вказаним договором.
Так, на вимогу суду, відповідачем надано Договір оренди землі від «19.01.2017 р.» укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (а.с.105-106). Суд звертає увагу, що дата даного договору «19.01.2018р», але зареєстрований договір оренди від 19.02.2018р.
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 19.02.2018 року державний реєстратор КП «Приоритет» ОСОБА_4 .. прийняла документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" і розпочала реєстраційні дії, та 23.03.2018 року прийняла рішення, яким зареєструвала за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» право оренди на земельну ділянку.
Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (№ 1952-ІV) передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.
У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" державний реєстратор ОСОБА_4 . залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельну ділянку, не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV, а натомість прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди з порушенням строку проведення реєстраційних дій, встановленого абзацом першого частини першої статті 19 Закону № 1952-ІV. Також, реєстратор не перевірила та залишила поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвав договір оренди, направивши позивачу, лише, заяву без будь-яких доказів та не надав часу ТОВ «Агрофірма «Матюші» для відповіді чи заперечення таких вимог, та уклав відразу новий договір оренди з ТДВ «Шамраївський цукровий завод», що підпадає під ознаки перевищення стороною договору /орендодавцем/ меж здійснення цивільних прав (ст. 13 ЦК України.)
Суду не надано жодної обґрунтованої інформації щодо причин та підстав розірвання договору оренди від 15.09.2014 року де орендарем є ТОВ Агрофірма «Матюші». Твердження відповідача ОСОБА_1 з приводу не виконання орендарем умов договору оренди не підтверджено жодним належним доказом. ОСОБА_1 не надав орендарю належно обґрунтовану заяву про розірвання договору в односторонньому порядку, не надав суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції щодо порушення позивачем умов договору оренди від 15.09.2014 року, відсутні докази відмови орендарем у виконанні інших умов договору. Натомість, позивачем суду надано докази отримання орендодавцем орендної плати, а також, позивач заперечив надходження від орендодавця будь-яких заяв, прохань, клопотань щодо виконання додаткових умов договору /оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, матеріальна допомога в разі смерті/. А пунктом 6 Договору оренди від 15.09.2014 року чітко передбачено, що додаткові умови договору щодо орендної плати /оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га, надання автомобіля для доставки хворого до лікарні, допомога на лікування та ін./ виконується при наявності документів і заяви орендодавця.
Пунктом 33 Договору оренди від 15.09.2014 року передбачено розірвання договору оренди в односторонньому порядку за умови несплати в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором. Положеннями даного договору оренди не передбачено процедуру розірвання договору. При цьому слід зазначити, що повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку. Інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора Міхачова В.А.. не було.
Таким чином встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився, на що вказано вище в рішенні.
Також суд встановив, що відповідно до положень п.«в» ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря, визначені законом та договором підстави для розірвання договору оренди з позивачем судом не встановлені.
Суд також встановив, що позивач не є стороною договору оренди від 19.02.2018 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.
А тому, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.
Також суд встановив наявність підстав для скасування державної реєстрації оренди за відповідачем, яка була здійснена на підставі недійсного договору, керуючись ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів дійшла висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги , щодо правомірності розірвання в односторонньому порядку договору від 15.09.2014 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 , яка визнана державним реєстратором, колегією суддів не приймаються, оскільки судом вірно було встановлено, що ОСОБА_1 не надав державному реєстратору належних доказів тому, що він висував претензії, щодо невиконання позивачем своїх обов'язків з приводу не виплати орендної плати. Так, відповідач не довів, що позивач отримав таку вимогу чи претензію. Проте жодним чином на неї не відреагував. Судом також не було встановлено порушення позивачем умов договору оренди.
Державним реєстратором, який реєстрував розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку суду не були надані докази тому, що з наданих йому документів він мав можливість встановити обставини, які свідчили про наявність правових підстав для одностороннього розірвання договору та можливості реєстрації припинення права оренди землі без рішення суду.
В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів ч.ч. З, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
З наведених положень Договору оренди та положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» вбачається, що у разі відсутності згоди сторін, дострокове розірвання договору на вимогу однієї зі сторін можливе виключно усудовому порядку за рішенням суду.
Ані умови Договору оренди, ані положення чинного законодавства не передбачають можливості розірвання договору оренди землі на підставі одностороннього повідомлення про таке розірвання, якщо встановлені певні умови для виникнення права на таке розірвання, які потребують встановлення та доказування належними та допустимими доказами.
Правовий аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у разі наявності будь - яких претензій з боку орендодавця щодо порядку та строків виконання орендарем умов договору оренди та наміру орендодавця розірвати такий договір, останній зобов'язаний у встановленому законом порядку звернутися до суду з відповідною вимогою та довести наявність підстав для дострокового розірвання договору за рішенням суду.
У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо дострокового розірвання договору оренди, наявний спір про право іншої сторони здійснити таке розірвання на її вимогу. При цьому, умовами даного Договору оренди від 15.09.2014, а також положеннями закону передбачено, що вимога про дострокове розірвання такого правочину повинна бути предметом судового розгляду, за наслідками якого і приймається відповідне рішення про задоволення вимоги однієї із сторін щодо дострокового розірвання договору, або про відмову у задоволенні заявленої вимоги з огляду на відсутність для цього правових підстав.
Посилання скаржника на невиконання ухвали суду про надання державним реєстратором, який реєстрував припинення оренди землі за позивачем, документів не спростовує висновки суду про те, що останній діяв неправомірно, оскільки відповідач не надав суду рішення суду з приводу розірвання договору оренди.
Доводи, щодо правомірності укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТдВ «Шамраївський цукровий завод» від 19.02.2018. з огляду на те, що станом на 19.02.2018 року він не був обтяжений договірними відносинами з позивачем, мав всі правомочності власника щодо зазначеної земельної ділянки, тому не мав жодних перешкод реалізувати своє волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки з ТДВ „Шамраївський цукровий завод", колегія суддів не приймає з огляду на те, що повністю погоджується з висновками суду з приводу неправомірності дій державного реєстратора з приводу припинення орендних правовідносин між позивачем та ОСОБА_1
Щодо неправомірності та недоведеності позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Матюші» з підстав не підтвердження належними та допустимими доказами сплати орендної плати слід зазначити наступне.
Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
В п. 33 договору оренди від 15.09.2014 року було передбачено таке розірвання договору.
Позивач стверджував, що обставини, передбачені у п. 33 Договору оренди від 15.09.2014 року не настали, ТОВ «Агрофірма Матюші» належним чином сплачувало орендну плату ОСОБА_1 Такі доводи позивача належними доказами не були підтверджені.
На підтвердження належного виконання договірних зобов'язань перед ОСОБА_1 позивач надав відомості на реалізацію, накладні, відомості на виплату грошей за 2016-2017 роки.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд належним чином надав оцінку вказаним відомостям з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів на спростування того, що підписи про отримання орендної плати йому не належать. Посилання на недоліки оформлення бухгалтерських документів, які вказані в апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає з огляду на те, що ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Доводи, з приводу не складання сторонами акту звірки взаємних розрахунків, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що позивач в установленому законом порядку не повідомив позивача про свої наміри розірвати договір та про претензії, щодо боргу з орендної плати, а відповідно саме через таке не повідомлення і не складались акти взаємних розрахунків.
Доводи з приводу не призначення судом першої інстанції експертизи з метою з'ясування питання належного виконання договору з боку позивача з приводу виплаченого розміру орендної плати, колегія суддів не приймає, оскільки відповідач такого клопотання в апеляційній скарзі не порушував до апеляційного суду не з'явився, відповідно не скористався своїм правом на подачу до апеляційного суду нових доказів, які на його думку безпідставно не були прийняті районним судом.
Доводи про відсутність підстав для скасування рішення державного реєстратора Бартко Т.М. про державну реєстрацію права оренди на спірну Земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод» колегія суддів не приймає з огляду на те, що судом було встановлено відсутність законних підстав для дострокового розірвання Договору оренди від 15.09.2014 в односторонньому порядку, неправомірність обраного ОСОБА_1 способу розірвання Договору оренди, неправомірність дій державного реєстратора Міхачова В.А. при проведенні державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірми «Матюші» на спірну Земельну ділянку, відсутність правових підстав для передачі Земельної ділянки в оренду іншій особі - ТДВ «Шамраївський цукровий завод», і, як наслідок укладення оспорюваного правочину із порушенням вимог чинного законодавства України, що відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 ЦК України стало підставою для визнання його недійсним.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правомірного і логічного висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора Бартко Т.М. про державну реєстрацію права оренди на спірну Земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Згідно з нормами частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності договору оренди земельної ділянки в орендаря за таким договором не виникає право оренди земельної ділянки, з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди цього орендаря, здійснена в ДРРПНМ на підставі такого договору.
У зв'язку з тим, що Оспорюваний правочин є недійсним, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України у ТДВ «Шамраївський цукровий завод» не виникло право оренди Земельної ділянки, а, отже, одночасно з визнанням оспорюваного договору недійсним на підставі ч. 2 ст. 26 вказаного Закону підлягає скасуванню рішення державного реєстратора Бартко Т.М. про державну реєстрацію права оренди на спірну Земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод».
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують та є фактично повторенням доводів позовної заяви, яким суд у своєму рішенні дав належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 24 травня 2019 року.
Головуючий:
Судді: