КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/621/19
Провадження № 2/488/903/19 р.
Іменем України
16.05.2019 року м. Миколаїв Корабельний районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючої судді Лазаревої Г.М.,
при секретарі Чуб Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
Встановив:
В лютому 2019 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Корабельного району м. Миколаєва від 29.11.1984 року та договору дарування від 25.09.1986 року. В житловому будинку з 25.09.2010 року зареєстрований ОСОБА_2 , який з червня 2017 року не проживає за місцем своєї реєстрації, не утримує житловий будинок, майно та особисті речі відповідача в будинку відсутні.
Посилаючись на викладене, позивач просить позов задовольнити.
06.03.2019 року ухвалою судді відкрите провадження по справі.
Відповідно до заяви, позивач просила про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.
Враховуючи викладене, та зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані письмові докази, прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В силу ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Корабельного району м. Миколаєва від 29.11.1984 року та договору дарування від 25.09.1986 року.
В житловому будинку з 25.09.2010 року зареєстрований ОСОБА_2 , який з червня 2017 року не проживає за місцем своєї реєстрації, що підтверджується актами про непроживання від 26.12.2017 року, 09.10.2018 року, 30.01.2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, так як надані позивачем докази у своїй сукупності вказують на те, що відповідач втратив право користування жилим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Копію заочного рішення направити відповідачу для ознайомлення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя: Г.М. Лазарева