Справа № 473/1564/19
іменем України
"22" травня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Ротар М.М., при секретарі Фінько О.П.
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 .,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням
встановив
в квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 9 серпня 2014 року і 19 вересня 2014 року в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ображала її грубими словами, а після зауваження позивача припинити її принижувати, взяла біля своєї хати цеглу і підбігла до позивача і вдарила каменем в переносицю, а потім цеглою вдарила в ліву тім'яну область голови. Потім стала умисно наносити багаточисленні удари кулаками у груди позивача, в обличчя, нанесла ногами багато ударів по її лівій і правій нозі. В результаті чого онук завіз позивача в приймальне відділення Вознесенської ЦРЛ де їй хірургом були накладені шви, встановлений дренаж і перев'язка. Позивачка змушена була щодня ходити до лікарні, з 09.08.2014 року по 17.08.2014 рік перебувала на амбулаторному лікуванні з діагнозом забійна рана лівої тім'яної ділянки голови, садна обличчя.
Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні злочину відносно позивача, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відповідно до подій, які відбулися 09.08.2014 року.
Відповідачем було визнано вину в нанесенні позивачу тілесних ушкоджень 19 вересня 2014 року, оскільки власноручно підписала письмові пояснення надані слідчому. Вказаними злочинними діями ОСОБА_3 позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з оплатою придбаних медикаментів на суму 11476 грн. згідно доданих аптечних чеків.
Вказаними злочинними діями ОСОБА_3 позивачу нанесено моральну шкоду, яку позивач оцінює в 50 000 грн., мотивуючи тим, що вона відчуває фізичний біль, втратила багато крові, отримала нервове потрясіння, постійно відчуває сильну головну біль і головокружіння і по теперішній час і вимушена приймати ліки, погіршився зір, мучить безсоння, порушений волосяний покрів і виник болючий великий рубець, який кожен раз завдає болю при митті і розчісуванні волосся, відчуває постійний біль в колінах обох ніг і не може самостійно ходити без ціпка, втратила нормальні життєві зв'язки і порушення здоров'я потребує додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі викладеного позивач просила позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 11.04.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причину неявки суду не повідомила.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного. Зокрема судом встановлено, що 09.08.2014 року близько 12 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , на грунті особистих неприязних відносин, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка, під час якої остання умисно нанесла декілька ударів руками по різним частинам тіла ОСОБА_1 , тим самим заподіяла тілесні ушкодження у вигляді саден на нижній повіці правого ока, спинці носу, передній поверхні лівої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи реалізовувати умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 каменем нанесла удар потерпілій по лівій тім'яній області голови, чим заподіяла тій тілесне ушкодження у вигляді забійної рани лівої тім'яної області голови, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. (вирок Вознесенського міськрайонного суду від 30.10.2014 року).
Вироком Вознесенського міськрайонного суду від 30.10.2014 року вирішено питання цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, а саме заявлені позовні вимоги було задоволено частково стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 283,16 грн.та моральну шкоду в сумі 1 500 грн. Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 25.12.2014 року вирок Вознесенського міськрайонного суду від 30.10.2014 року в частині вирішення питання стосовно цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином залишено без змін. Вирок вступив в законну силу.
Також встановлено судом, що ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що: «19.09.2014 року близько 18 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зв'язку з неприязненими стосунками виникла сварка. Під час сварки ОСОБА_3 , перебуваючи на вулиці, навпроти вищевказаного будинку, з метою спричинення потерпілій ОСОБА_1 умисних тілесних ушкоджень, взяла з землі каміння і кинула у ОСОБА_1 та попала їй у ліву ногу. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді садна в ділянці лівого колінного суглобу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень». (вирок Вознесенського міськрайонного суду від 04.10.2017 року).
Вироком Вознесенського міськрайонного судувід 04.10.2017 року обвинувачену ОСОБА_3 за пред'явленим обвинуваченням за ч.1 ст.125 КК України було визнано невинуватою на підставі п.2 ч. ст..373 КПК України було виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, за яким було пред'явлено обвинувачення. На підставі ч.3 ст.129 КПК України у зв'язку із виправданням ОСОБА_3 , через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_1 .. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19.06.2018 року вирок Вознесенського міськрайонного суду від 04.10.2017 року залишено без змін. Вирок вступив в законну силу.
До вказаних висновків суд дійшов у зв'язку з тим, що доказів, які б підтвердили вину обвинуваченої ОСОБА_3 суду надано не було. У зв'язку з чим і не було задоволено цивільний позов ОСОБА_1
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вирішуючи позов про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України, в силу яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В силу положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивної цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.
Позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не доведений факт завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.
Суд вважає, що позивачем та її представником не доведено у судовому засіданні протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними та шкодою, що була спричинена позивачу .
Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, тому у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 1-18, 141, 142, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-282, 354, 355, ЦПК України,суд
ухвалив
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2019 року.
Суддя М.М. Ротар