23 травня 2019 року
м. Рівне
Справа № 555/987/18
Провадження № 22-ц/4815/525/19
Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Мельничук Н.В.
Рішення ухвалене в м. Березне
Дата ухвалення повного тексту рішення не зазначена
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Шептицька С.С.,
з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_4,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Оніщук М.А. на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 січня 2019 року в справі за позовом Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
В червні 2018 року, Прислуцька сільська рада звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0821 га, що розташована в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області , шляхом перенесення паркану на територію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.
В обґрунтування позову покликається на те, що 14 вересня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель з дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області було здійснено перевірку на земельній ділянці площею 0,2519 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка розташована в с . Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області, в ході якої було виявлено самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності відповідачем ОСОБА_3 в селі Колодязне Прислуцької сільської ради площею 0,0821 га. За результатами перевірки гр. ОСОБА_3 20 вересня 2017 року був виданий припис №298-ДКУ253ПР/03/01/-17 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки до 20 жовтня 2017 року, однак ці вимоги виконані не були. На самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_3 було споруджено паркан, що зумовлює неможливість доступу до обслуговування електроопори розташованої на ній, а також вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 15 січня 2019 року зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0821 га, що розташована в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області , шляхом перенесення паркану на територію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 та приведення самовільно зайнятої земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Оніщук М.А., вважає вищевказане рішення упередженим, не об'єктивним, одностороннім, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що ОСОБА_3 було визнано винною за порушення вимог земельного законодавства та до неї було застосовано адміністративне стягнення до винесення припису.
Вказує, що судом першої інстанції не здобуто доказів, що інженери з обслуговування опори лінії електропередач не мають вільного доступу до земельної ділянки на якій вона розташована.
Зазначає, що ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Прислуцької сільської ради із заявами про надання даної земельної ділянки у власність чи оренду, є навіть рішення судів, які набрали законної сили з цього приводу.
Вказує, що позивачем не надано переконливих доказів того, що наявний паркан встановлений саме за межами земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , оскільки відповідно до наданих актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, жодних вимірювальних дій (застосування спеціальної вимірювальної техніки, тощо) та зіставляння розмірів наявної земельної ділянки з технічною документацією на неї, спеціалістами відділу контролю за використанням земель не проводилось. Прибори геодезії, якими можливо було встановити межі земельної ділянки на місцевості в натурі, не використовувались, відповідні спеціалісти не залучались.
За наведеного, просить рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15.01.2019 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовити.
Прислуцька сільська рада у поданому на апеляційну скаргу відзиві, зазначає, що положення ст. 212 ЗК України не пов'язує факт притягнення чи не притягнення особи до адміністративної відповідальності з необхідністю повернення самовільно зайнятої земельної ділянки у разі підтвердження відповідного факту.
Вказує, що факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується матеріалами перевірки дотриманням вимог земельного законодавства, за результатами якого був складений припис №298-ДК/253ПР/03/01/-17 від 20 вересня 2017 року, який апелянтом не оскаржувався.
Також, зазначає, що опосередковано факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується і самою апеляційною скаргою в якій зазначається про проведений благоустрій спірної ділянки, а також намаганням оформити на неї правовстановлюючих документів.
Разом з тим, Прислуцькою сільською радою не приймались рішення чи дозволи на проведення рекультивації або благоустрою земельної ділянки площею 0,0821 га. Також, подальші звернення ОСОБА_3 почали надходити лише після проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Вказує, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про не надання доказів про встановлення наявного паркану саме за межами земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , оскільки дані твердження спростовуються поясненнями представника апелянта наданими в ході судового розгляду, планом меж земельної ділянки, який є додатком до акту обстеження земельної ділянки.
З огляду на вищевказане вважають, що рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15.01.2019 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування, ухвалення нового рішення або зміни рішення, особою, яка подала апеляційну скаргу не наведено.
Враховуючи викладене, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Прислуцька сільська голова ОСОБА_1 та представник позивача адвокат ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін та при цьому пояснили, що самовільне захоплення земельної ділянки площею 0,0821 га було виявлено за ініціативи самої відповідачки. В іншій судовій справі за її позовом щодо дотримання санітарних норм із сусіднім землекористувачем, інспектором при виїзді на місце в с. Колодязне було виявлено зазначене порушення земельного законодавства. На сесії сільради рішень про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0821 га додаткового до тої яка є у неї у власності площею 0,2519 га - не приймалось.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Оніщук М.А. в судове засідання не з'явились і причини їх неявки визнані судом неповажними.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 і надалі використовує самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0821 га, що розташована в с. Колодязне Березнівського району Рівненської області та не бажає її повернути, а тому наявні всі підстави для зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія судів апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Як слідує з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14 вересня 2017 року при здійсненні перевірки на земельній ділянці площею 0,2519 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка розташована в с. Колодязне Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області виявлено порушення вимог земельного законодавства, а саме - самовільне зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки комунальної власності площею 0,0821 га, розташована поряд із ділянкою, площею 0,2519 га, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с.6-7).
За результатами здійсненої перевірки ОСОБА_3 був виданий припис №298-ДКУ253ПР/03/01/-17 від 20 вересня 2017 року щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки до 20 жовтня 2017 року. ОСОБА_3 направлялись повідомлення про виклик для надання пояснень, підпису документів у зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства, однак вона відмовилася від отримання вище вказаних документів (а.с. 8-13).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування /оренду/ або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно ст.83 Земельного Кодексу України, за якою землі територіальних громад сіл, селищ, міст є комунальною власністю до яких належать усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та ст. ст. 10,16 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», Прислуцька сільська рада в межах своїх повноважень діючи в інтересах громади, звернулась до місцевого суду для усунення виявленого порушення ОСОБА_3 земельного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, тобто оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З матеріалів справи вбачається, що Прислуцькою сільською радою не приймалися рішення з приводу надання ОСОБА_3 у власність чи в користування спірної земельної ділянки площею 0,0821 га, яка розташована поряд із ділянкою, площею 0,2519 га, що належить їй, а тому ця земельна ділянка є самовільно зайнятою відповідачкою.
Згідно ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам з приведення їх у придатний для користування стан включаючи знесення будинків, будівель і споруд, які здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Отже, встановивши, що Прислуцька сільська рада Березнівського району Рівненської області, обґрунтовуючи свої позовні вимоги надала суду всі належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_3 самовільно захопила земельну ділянку та встановила на ній паркан, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення паркану.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання апеляційної скарги, що судом першої інстанції ухвалено рішення у справі на підставі неналежних доказів є безпідставними, оскільки надані позивачем у справі докази містять інформацію щодо предмета доказування і є належними засобами доказування при встановленні обставин цієї справи (частина перша статті 58, частина друга статті 59 ЦПК України, частина перша статті 144 Земельного кодексу України).
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Оніщук М.А. залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 травня 2019 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків