Провадження №2/760/2342/19
Справа №760/6464/17
22 квітня 2019 року Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Усатової І.А,
при секретарях Ковальській К.О., Мелешко О.С.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення зі службової квартири без надання іншого житла, суд -
06.04.2017 до суду надійшла зазначена позовна заява, в якій позивач просить суд виселити ОСОБА_2 (прізвище до розлучення - ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі службової квартири АДРЕСА_1 .
Вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 є військовим майном та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління.
Як зазначає позивач, за час проходження військової служби у Київському гарнізоні, на підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.02.2011 № 76 «Про затвердження списку надання службової житлової площі військовослужбовцям гарнізону м. Києва» ОСОБА_5 одержав ордер № 011634 від 11.02.2011 на право зайняття службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на склад сім'ї з шести осіб: він - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати дружини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заселились до неї.
Позивач вказав, що з 23.02.2011 по теперішній час вищезазначені особи зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 , особовий рахунок відкрито на відповідального квартиронаймача - ОСОБА_5 .
Однак, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2016 року у справі №760/17741/15-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було розірвано.
Позивач вказує, що на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що визначають основні положення реалізації конституційного права саме військовослужбовців на житло за рахунок фонду оборонного відомства та регулюють відносини, що виникають у зв'язку із забезпеченням військослужбовців службовим житлом на час проходження служби, а також порядку вивільнення фонду службового житла оборонного відомства після розірвання шлюбу колишніми членами сім'ї військовослужбовця, відповідачі мають звільнити службове житло.
На переконання позивача, з врахуванням діючого законодавства, внаслідок розірвання шлюбу відповідачі не мають права на користування службовим житлом, оскільки останні перестали бути членом сім'ї військовослужбовця, а отже, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. Відповідачі в порушення діючого законодавства квартиру не звільнили та продовжують там проживати.
Крім того, посилався на те, що ОСОБА_11 вже забезпечена постійним житлом за рахунок фонду Міністерства оборони України, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді від 10.04.2017 у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 20.09.2018 у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про виселення зі службової квартири без надання іншого житла відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 20.09.2018 до участі у справі залучено третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Ухвалою суду від 22.04.2019 у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду у справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення зі службової квартири без надання іншого житла відмовлено.
Ухвалою суду від 22.04.2019 у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення зі службової квартири без надання іншого житла відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог у зв'язку з їх безпідставністю, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Вказав, що позовні вимоги не підтверджені позивачем належними доказами. Пояснив, що до звернення позивача в суд з вказаним позовом до відповідачів, ніяких вимог щодо звільнення спірної квартири не надходило, вже декілька років, навіть до пред'явлення до суду зазначеного позову, відповідачі проживають та зареєстровані в квартирі в м. Ірпіні, належній їм на праві власності.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомленими про час та місце слухання справи.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Конституція України у частині третій статті 47 проголошує, зокрема, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є службовим житловим приміщенням та перебуває на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
На підставі розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.02.2011 № 76 «Про затвердження списку надання службової житлової площі військовослужбовцям гарнізону м. Києва» ОСОБА_5 одержав ордер № 011634 від 11.02.2011 на право зайняття службового житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на склад сім'ї з шести осіб: він - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї вих. № 50 від 16.03.2017, виданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 15-А», з 23.02.2011 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружина - ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були зареєстровані в службовій квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2016 у справі №760/17741/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 . Рішення суду набрало законної сили.
Представник позивача в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом посилається на спеціальне законодавство, яке регулює забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України, зокрема, Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщенням, затверджену Наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 № 737 та Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2006 №1081.
Водночас на момент розгляду справи Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщенням, затверджену Наказом Міністерства оборони України 30.11.2011 № 737 втратила чинність на підставі Наказу Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380, яким затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Пунктом 25 Інструкції передбачено, що підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення, зокрема: колишні члени сім'ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу).
Пункти 12, 14 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2006 №1081 передбачають, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби Службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). Тому суд повинен встановити, чи відповідатиме виселення відповідача з квартири, що є службовим житлом, без надання іншого житлового приміщення критеріям, що викладені у пункті другому статті 8 Конвенції.
«Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Так, в обгрунтування заявлених вимог, позивач у своєму позові посилався на те, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_12 та її мати, ОСОБА_4 , не звільнили спірного майна та були в ньому зареєстровані.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що відповідачі з 25.07.2017 були зняті з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_3 , та з 25.07.2017 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 . Вказана квартира належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О., реєстровий №254.
З довідки про перевірку житлових вимог від 17.09.2018, наданої позивачем, вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані 4 особи: ОСОБА_5 , та також його діти ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Позивачем не було надано доказів на підтвердження факту проживання відповідачів у спірній квартирі, та й у судовому засіданні представник позивача і не змогла пояснити чим підтверджується факт проживання відповідачів у спірній квартирі. У судовому засіданні представник позивача лише посилався на те, що у спірній квартирі є речі відповідачів, однак жодними доказами зазначене не підтвердив.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, вважає, що позивачем не доведено, що відповідачі проживають у спірній квартирі, та матеріалами справи спростовуються його доводи.
З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позову Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення зі службової квартири без надання іншого житла.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Київського квартирно-експлуатаційного управління до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про виселення зі службової квартири без надання іншого житла - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: