Справа № 552/1378/18 Номер провадження 22-ц/814/923/19Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
16 травня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Філоненко О.В.
позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_23 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідачки Займака В.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2019 року, ухваленого суддею Самсоновою О.А., повний текст судового рішення виготовлено 31.01.2019 року, у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
У березні 2018 року ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернулись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6 Відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6 Після смерті батька вони звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та дізналися про наявність заповіту, посвідченого нотаріусом 01 вересня 2015 року, за яким все належне йому майно батько заповідав відповідачці. Позивачі вважають, що заповіт було посвідчено всупереч волі батька, який тяжко хворів. У нього стався інсульт, у зв'язку з чим він лікувався у неврологічному відділенні 1-ї МКЛ та у Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні імені О.Ф.Мальцева. Після перенесеного інсульту батько був позбавлений можливості рухатись, розмовляти, адекватно сприймати дійсність, орієнтуватись у часі, просторі. Відповідач та її мати ізолювали батька та не допускали їх та тітку до батька.
У зв'язку з чим просили визнати недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_6 01 вересня 2015 року на користь ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №855.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 01 вересня 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторією Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №855.
Вирішено питання стягнення судових витрат.
З рішенням місцевого суду не погодилась відповідачка ОСОБА_3 , оскарживши його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав для ознайомлення її адвокату отримані від медичних установ документи щодо стану здоров'я ОСОБА_6 , повернувши їх до медичної установи, у зв'язку з чим вона та представник були позбавлені можливості своєчасно належним чином обґрунтувати необхідність призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи стану здоров'я ОСОБА_6
Вважають, що висновки експертизи, проведеної у справі та покладені в основу рішення, викликають сумніви, так як експертами із поставлених судом в ухвалі трьох запитань самостійно об'єднано в одне два з поставлених питання, без будь-яких обґрунтувань, та існує невідповідність між поставленими судом питаннями та відповідями на них.
Не зрозуміло, яка медична документація надана судом в розпорядження експертів. а при складанні акта судово-психіатричного експерта перелічено лише назви медичних документів та кількість аркушів, однак не зрозуміло, чи прошиті ці документи, чи відповідають вимогам терміну «документ», чи відповідають тим медичним документам, які були направлені судом на експертизу.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 ,який також представляє інтереси позивача ОСОБА_5 за нотаріально посвідченою довіреністю, прохав залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_23, відповідачки ОСОБА_3 , її представника адвоката Займака В.Б., дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з такого.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_6 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 15 березня 1975 року Гожулівською сільською Радою с. Гожули Полтавського району (т.1, а.с.15).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_6 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 липня 1978 року Гожулівською сільською Радою с. Гожули Полтавського району (т.1, а.с.16).
Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_6 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17 жовтня 1987 року виконавчим комітетом Гожулівської сільської Ради с. Гожули Полтавського району та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 26 вересня 2009 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, згідно якого після реєстрації 26 вересня 2009 року шлюбу Линько змінила прізвище на Машуру (т.2, а.с.22, 23).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 14 лютого 2018 року Київським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (т.1. а.с.17).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.
Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_6 відкрита приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. 14 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_3 від 14 серпня 2017 року про прийняття спадщини, номер спадкової справи у спадковому реєстрі 61078589, номер у нотаріуса: 59/2017 (т.2, а.с.19, 30).
Крім цього, заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 подано 18.09.2017 року ОСОБА_5 та 11.10.2017 року - ОСОБА_1 (т.2, а.с.31, 36).
Судом першої інстанції також було встановлено, що 01.09.2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. посвідчено заповіт ОСОБА_6 , згідно якого все належне йому майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, яке належатиме йому на час смерті, і на що він за законом матиме право, він заповідав дочці - ОСОБА_3 (т.1, а.с.21).
За змістом вказаного заповіту, розпорядження щодо спадкового майна ОСОБА_6 зроблено в присутності двох свідків - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 переніс хворобу (інсульт), не володіє рукою і не може особисто підписати текст заповіту, за його дорученням, у його та нотаріуса присутності текст заповіту підписано ОСОБА_11
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказували про те, що вказаний заповіт посвідчений всупереч волевиявленню заповідача - їхнього батька ОСОБА_6 , який на момент вчинення заповіту після перенесеної хвороби був позбавлений можливості рухатись, розмовляти, адекватно сприймати дійсність, орієнтуватись у часі, просторі, тощо.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_12 в суді першої інстанції позов не визнавали, пояснивши, що за станом здоров'я ОСОБА_6 потребував стороннього догляду, після перенесених інсультів у нього був паралізований правий бік, та він погано розмовляв. Разом з тим, він у повній мірі усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними та розмовляти так, щоб бути зрозумілим.
За клопотанням представника позивача ОСОБА_13 ухвалою суду від 02.07.2018 року судом було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, виконання якої доручено експертам Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф.Мальцева (т.1, а.с.154).
Згідно акту судово-психіатричного експерта №379 від 14 вересня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час складення заповіту 01 вересня 2015 року страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції. Наявний у нього хронічний, стійкий психічний розлад позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 01 вересня 2015 року (т.1, а.с.161-187).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, надавши вірну правову оцінку вищевказаному акту судово-психіатричного експерта, прийшов до висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Акт судово-психіатричного експерта №379 від 14 вересня 2018 року, який покладено в основу рішення місцевого суду, відповідає вимогам чинного законодавства, містить конкретні відповіді на поставлені судом першої інстанції в ухвалі питання, відповідачем не спростований та сумнівів щодо його достовірності в колегії суддів не викликає.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на безпідставне об'єднання експертами двох питань, поставлених судом першої інстанції в ухвалі про призначення експертизи, в одну відповідь, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказане не протирічить ст.102 ЦПК України.
Крім того, надані експертом відповіді повністю розкривають поставлені в ухвалі питання.
Клопотання про призначення повторної судової психіатричної чи додаткової експертизи щодо стану здоров'я ОСОБА_6 стороною відповідача в суді першої інстанції під час розгляду справи по суті до закінчення з'ясування обставин по справі не заявлялося.
В апеляційній скарзі та наданому до апеляційної скарги письмовому клопотанні про призначення повторної судової експертизи, відповідачка та її представник Займак В.Б. у суді апеляційної інстанції посилалися на те, що не мали можливості вчасно підготувати та надати клопотання про призначення повторної посмертної судової психіатричної експертизи стану здоров'я ОСОБА_6 , оскільки суд не надав для ознайомлення медичну документацію щодо ОСОБА_6 , повернувши її до медичних закладів. Після надходження документації та ознайомлення з нею представник відповідачки Займак В.Б. підготував клопотання про призначення повторної експертизи, проте запізнився у судове засідання 21.01.2019 року, яке було проведене судом першої інстанції та залишено без задоволення заявлене відповідачкою клопотання про відкладення розгляду справи, яка потребувала правової допомоги. У судове засідання представник відповідача з'явився, коли суд закінчував дослідження доказів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів встановила, що інтереси відповідачки ОСОБА_3 у суді першої інстанції адвокат Займак В.Б. представляв на підставі укладеної 12.12.2018 року угоди та ордеру (том 1 а.с. 216-217).
До цього часу вона користувалася правовою допомогою, яка надавалася їй представником за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_12 . (том 1 а.с. 48).
Цього ж числа адвокат Займак В.Б. частково ознайомився з матеріалами справи, подавши суду відповідну заяву (том 1 а.с. 218). При цьому, зазначив, що йому не було надано медичні документи щодо хворого ОСОБА_6 , на підставі яких проведено експертизу.
26.12.2018 року адвокат Займак В.Б. під час судового засідання звернувся до суду з письмовим клопотанням про ознайомлення з усіма матеріалами даної цивільної справи, в тому числі з вищевказаною медичною документацією, яке було задоволено ухвалою суду, а по справі оголошено перерву до 21.01.2019 року.
04.01.2019 року та 10.01.2019 року на виконання вищезазначеної ухвали з медичних установ надійшли медичні картки щодо ОСОБА_6 , з якими представник відповідачки адвокат Займак В.Б. ознайомився 09.01.2019 р. та 10.01.2019 р., про що наявна відмітка на поданому ним клопотанні (том 1 а.с. 242-244, том 2 а.с. 7, 12).
Отже, у представника відповідачки було достатньо часу, з моменту ознайомлення з медичною документацією 10.01.2019 р., для підготовки та складання письмового клопотання про призначення повторної судової експертизи, яке він мав можливість подати завчасно до судового розгляду 21.01.2019 р., у тому числі, передати письмове клопотання відповідачці ОСОБА_3 , яка була присутня в судовому засіданні 21.01.2019 р., завчасно до його початку.
Як убачається з протоколу судового засідання від 21.01.2019 року (том 2 а.с. 54-55), клопотань про призначення у справі повторної судової психіатричної експертизи стану здоров'я ОСОБА_6 відповідачкою не заявлялося.
Її представник Займак В.Б. з'явився в судове засідання та був допущений судом до участі в ньому на стадії судових дебатів, повідомивши про те, що має клопотання про призначення експертизи. Тоді як згідно з положеннями ст. 242 ЦПК України, під час судових дебатів учасники справи та їх представники позбавлені права на звернення до суду з клопотаннями.
За вказаних обставин, посилання відповідачки та її представника на неможливість заявити клопотання в суді першої інстанції про призначення повторної судової експертизи, в тому числі з підстав запізнення у судове засідання представника, на увагу колегії суддів не заслуговують.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Згідно ч.1 ст. 240 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу. В свою чергу, ст.223 ЦПК України передбачено наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Главою 4 ЦПК України передбачено, що до учасників процесу належать: § 1. Учасники справи; § 2. Представники; § 3. Інші учасники судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Частиною 2 ст. 223 ЦПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Разом з тим, вказана норма не застосовується до випадків неявки в судове засідання представників сторін, які не мають процесуального статусу учасників справи.
Отже, при вирішенні питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, суд враховує наслідки неявки учасників справи, але не їх представників.
Відповідно до ч.2 ст.240 ЦПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Відкладення розгляду справи на стадії дослідження доказів у справі згідно наведених вище норм є неможливим.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання з'явилась. Отже, згідно п.3 ч.3 ст.123 ЦПК України, місцевий суд прийшов до правильного висновку про можливість розпочати розгляд справи за відсутності її представника, який з'явився у судове засідання через 15 хвилин від його початку та прийняв участь у судових дебатах.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на відсутність будь-яких підтверджуючих документів щодо зайнятості адвоката в іншому процесі на час звернення з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Додана до апеляційної скарги копія ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.01.2019 року у справі № 554/7244/18, з якої вбачається, що Займак В.Б. приймав участь в якості захисника у розгляді клопотання слідчого СВ відділення № 2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання по кримінальному провадженню за № 12018170030001086 від 10 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_15 (том 2 а.с. 95-96), не містить інформації щодо часу, з якого по який Займак В.Б. перебував у судовому засіданні при розгляді вказаного клопотання.
Також суду не надано документів, які підтверджують укладення між вказаною особою та адвокатом Займаком В.Б. договору про надання правової допомоги під час розгляду зазначеного клопотання слідчого.
З урахуванням вищенаведеного, твердження відповідачки в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відхилив подане нею клопотання про відкладення розгляду справи, не приймаються до уваги колегії суддів.
Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на необ'єктивність, сумнівність, незаконність висновків судово-психіатричного експерта, наданих в акті судово-психіатричної експертизи № 379 від 14.09.2018 р., невідповідність досліджуваної ними медичної документації стосовно ОСОБА_6 вимогам чинного законодавства щодо її оформлення тощо, ґрунтуються на припущеннях, належними та допустимими доказами не підтверджені.
Так, згідно ухвали Київського районного суду м. Полтави від 02.07.2018 року (том 1 а.с. 154), якою за клопотанням представника позивача призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, виконання якої доручено експертам Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева, експерти попереджені судом про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Згідно пояснень представника відповідачки Займака В.Б. , до головного лікаря Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф.Мальцева з метою проведення службової перевірки щодо належного виконання експертами при складенні акту судово-психіатричної експертизи № 379 від 14.09.2018 року своїх службових обов'язків, чи то ознак фальшування наданого ними висновку, досліджуваної медичної документації тощо, ні відповідачка, ні її представник не зверталися.
Також вони не зверталися до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення експертами ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева при складанні вищевказаного акту судово-психіатричної експертизи та жодних рішень щодо цього відповідними органами не приймалося.
Отже, при вирішенні питання щодо психічного стану та стану здоров'я ОСОБА_6 під час посвідчення від його імені заповіту, а саме щодо наявності у нього хронічного, стійкого психічного розладу, здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 01 вересня 2015 року, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги акт судово-психіатричного експерта №379 від 14 вересня 2018 року, який визнано належним і допустимим доказом на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5
При цьому, місцевий суд вірно послався на те, що висновки, надані експертами у вищевказаному Акті, відповідають іншим зібраним у справі доказам, зокрема:
- інформації, наданій у довідці про причини смерті від 07.08.2017 р, виданої лікарем Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 м. Полтави» ОСОБА_16 , згідно якої причиною смерті ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , є хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз (т.1, а.с.37);
- виписці №1184 з амбулаторної карти стаціонарного хворого 1-ї міської клінічної лікарні, згідно якої ОСОБА_6 з 17 лютого по 03 березня 2014 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні. Йому встановлено діагноз: ГПМК за ішемічним типом в басейні ЛСМА з правобічним легким геміпарезом, елементами сенсомоторної афазії на фоні ДЕ III ст., гіпертонічної хвороби ІІІ ст., церебрального атеросклерозу III ст. (т.1, а.с.38);
- даним виписки №4833 з амбулаторної карти стаціонарного хворого 1-ї міської клінічної лікарні, згідно якої ОСОБА_6 з 06 по 17 липня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні. Йому встановлено діагноз: повторний ішемічний кардіоемболічний інсульт в басейні лівої середньо мозкової артерії з лівобічною геміплегією, сенсорною дисфазією (т.1, а.с.39);
- епікризу з медичної картки №2572 Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф.Мальцева від 09 вересня 2015 року, згідно якого ОСОБА_6 встановлено діагноз: хронічна дисциркуляторна енцефалопатія на фоні ГХ ІІІ ст. Стан після перенесеної ГПМК за змішаним типом, в обох басейнах, лівобічний геміпарез, деліріозні включення та когнітивні порушення (т.1, а.с.41);
- довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0497624, виданої 01 червня 2016 року, згідно якої ОСОБА_6 встановлено першу А групу інвалідності з 01 червня 2016 року безстроково (т.1, а.с.71);
- даними довідки Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру від 14 травня 2018 року №01-40/1239/1, згідно якої ОСОБА_6 перебував на консультативному обліку з діагнозом : «Помірно виражена судинна деменція» (т.1, а.с.108).
Вищевказані документи стороною відповідача не спростовані та сумнівів у колегії суддів не викликають.
Покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 обґрунтовано не взяті до уваги суду першої інстанції, з огляду на те що на час посвідчення заповіту 01 вересня 2015 року або безпосередньо перед цим вказані особи з ОСОБА_6 не спілкувались, тому не спостерігали, в якому стані він перебував. Про стан його здоров'я знають з чужих слів.
Покази свідка ОСОБА_19 , яка пояснила про те, що після перенесеного інсульту ОСОБА_6 погано говорив, але вона його розуміла, зазначала, що він нормальний, все пам'ятав, а також письмові пояснення ОСОБА_20 (т.1, а.с.129-130), яка вказувала про те, що ОСОБА_6 розмовляв, вільно йшов на контакт, намагався вставати, був цілком адекватним, згідно акту судово-психіатричного експерта №379 від 14 вересня 2018 року не відповідають психічному стану, який відображений в медичній документації. У зв'язку з чим обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду.
Покази свідків ОСОБА_21 , який пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_3 , а також ОСОБА_22 , зі слів якого ОСОБА_3 доводиться його невісткою, вірно не враховані судом першої інстанції як належні та допустимі докази, оскільки вони перебувають у родинних відносинах з відповідачкою.
Акт №216 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 від 05 березня 2012 року, який складено у іншій цивільній справі, та який відображає стан його здоров'я в інший час, більше, ніж за три роки до посвідчення заповіту від 01 вересня 2015 року, не містить інформації щодо обставин справи, тому обґрунтовано не прийняті місцевим судом.
Вірно встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на час посвідчення заповіту від 01 вересня 2015 року ОСОБА_6 , який страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому зазначений заповіт обґрунтовано визнано недійсним судом першої інстанції.
Жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем або іншими особами ОСОБА_6 був ізольований, до нього не пускали позивачів чи інших осіб, у зв'язку з чим заповіт було посвідчено всупереч його волі, матеріали справи не містять.
Отже, зазначені позивачами підстави для визнання заповіту недійсним не доведені, тому вірно не взяті до уваги місцевого суду при вирішенні спору.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин та наданих сторонами доказів, які проаналізовані вище.
Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук