Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4500/16-ц Головуючий у 1-й інст. В.В. Колупаєв
Категорія 43 Доповідач Галацевич О. М.
22 травня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №296/4500/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, зобов'язання надати ключі, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, зобов'язання надати ключі, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання такими, що втратили право на користування житлом,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, ухвалене 29 листопада 2016 року суддею Колупаєвим В.В. у м. Житомирі,
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та зобов'язання надати ключі.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У даній квартирі проживає він та його дружина ОСОБА_3 ОСОБА_2 у його відсутність змінив вхідні двері до квартири та не впускає до приміщення. Зазначав, що будь-якого судового рішення про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру або визнання його та дружини такими, що втратили право користування спірною квартирою або виселення з квартири немає.
Враховуючи викладене, просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні указаною квартирою шляхом вселення його та дружини ОСОБА_3 до квартири та передачі ключів від квартири.
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила прийняти її позов до розгляду разом з позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житом шляхом вселення та зобов'язати надати ключі; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом вселення її та її чоловіка та передати ключі від квартири; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди їй у користуванні спірною квартирою.
У серпні 2016 року представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 подано клопотання про об'єднання в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою зі справою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку придбав на електронних торгах, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бажають добровільно зніматися із реєстрації за указаною адресою, чим порушують його право як власника.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 09.08.2016 справу №296/4500/16ц за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом та справу №296/4449/16ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, об'єднано в одне провадження (а.с. 45 т.2).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення за безпідставністю. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове - про задоволення їх позовів та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
На думку скаржників, суд при вирішенні спору не застосував ст.ст. 109, 116 ЖК Української РСР, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та встановивши, що ОСОБА_2 набув право власності на спірне житло у зв'язку із зверненням стягнення на майно та його продажем на прилюдних торгах, дійшов помилкового висновку про їх виселення без надання іншого постійного житла. Суд не врахував положень практики Європейського суду з прав людини, положень ЦК України щодо рівності їх прав разом із власником на користування квартирою, не навів обставин та підстав згідно яких право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру припинено.
Рішення суду вже переглядалось судом апеляційної інстанції і постановою Верховного Суду від 23.01.2019 постанову Апеляційного суду Житомирської області від 16 січня 2018 року в частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання такими, що втратили право на користування житлом скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, при новому розгляді рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції у частині усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання такими, що втратили право на користування житлом.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, представники ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - не визнали, посилаючись на її безпідставність та висновки суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах його перегляду та з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у березні 2015 року на електронних торгах придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 01 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 27 липня 2006 року № 580.
26.03.2015 ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вказане нерухоме майно у визначеному законом порядку.
Згідно з довідкою житлово-будівельного кооперативу «Космос» від 27 лютого 2015 року № 181 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Вважаючи себе новим власником спірної квартири, ОСОБА_2 просив суд визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі статей 391, 405 ЦК України такими, що втратили право користування указаною квартирою.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Визначальним критерієм для застосування статті 391 ЦК України є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
З часу набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 останній набув, а її попередній власник ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 втратили право на володіння та користування нею.
Зокрема, право власності ОСОБА_1 на спірне майно припинено на підставі п.8 ч. 1 ст. 346 ЦК України. Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї (правова позиція Верховного Суду України, викладена у справі № № 6-158цс14 від 05.11.2014). Отже після переходу права власності на квартиру припинилося право користування квартирою як у ОСОБА_1 та і його дружини ОСОБА_3
Тому, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні майном його власнику ОСОБА_2 шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування цим житлом, є правильним, а рішення суду у цій частині - законним і обґрунтованим.
Рішення про виселення судом першої інстанції не ухвалювалось, а тому посилання скаржників на те, що суд при вирішенні спору не застосував положення ст.ст. 109, 116 ЖК Української РСР, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», є безпідставними.
Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які не є членами сім'ї ОСОБА_2 , на рівність їх прав на користування квартирою разом із власником не узгоджуються із положеннями чинного житлового законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, їх не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.
З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги до суду в сумі по 551,2 грн з кожного (сплачено ОСОБА_2 1102,4 грн, а.с. 44 т. 3).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2016 року у частині визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житлом - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по 811,7 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 27 травня 2019 року.