Справа № 22ц-275-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія визнання Скіць М.І.
втратившими право на Доповідач в апеляційній інстанції
житло Адаменко Л.В.
" 5 " березня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Захарова А.Ф.
суддів Адаменко Л.В., Подорога В.М.
при секретарі Авласовій М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання втратившими право на житло. Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу,-
встановила:
30 січня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 1993 року народження про визнання їх втратившими право на житло в будинку АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ними на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу відповідно від 4 жовтня та 21 листопада 2005 року було придбано по 1/2 частині будинковолодіння, належного ОСОБА_6, яке знаходиться за вищевказаною адресою. Зазначали, що вказані договори купівлі-продажу вони зареєстрували в Черкаському бюро технічної інвентаризації, а після прийняття у власність об'єкту купівлі-продажу уклали між собою договір про порядок володіння та користування жилим будинком з господарськими спорудами та будівлями. Але при вирішенні ними питання про відкриття окремих погосподарських номерів кожного з них, їм в Червонослобідській сільській раді було відмовлено в зв'язку з тим, що у вищевказаному будинку залишились прописаними відповідачі.
Позивачі доводили, що в зв'язку з тим, що відповідачі у будинку не проживають понад 5 років, то відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України вони втратили право на житло у ньому.
Рішенням Черкаського районного суду від 14 грудня 2006 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволений, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано втратившими пратившими право на житло в будинку АДРЕСА_1..
ОСОБА_1, яка є піклувальником неповнолітнього ОСОБА_2, на вказане рішення подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, мотивуючи тим, що при розгляді справи по суті судом допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність
та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та
вимог, заявлених в суді, судова палата приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до відхилення із слідуючих підстав.
За рішенням Черкаського районного суду від 21 липня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Вказане рішення ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2006 року залишене без змін.
Як особи, які набули право власності на будинковолодіння на законних підставах, позивачі відповідно до ст. 150 ЖК України мають право користуватись та розпоряджатись ним на власний розсуд, в т.ч. і поставити питання про визнання осіб втратившими право на житло.
В поданій апеляційній скарзі на рішення суду по даній справі апелянт не зазначила жодних підстав, передбачених законом для скасування рішення. Доводи її апеляційної скарги, пов'язані з незаконністю договору купівлі-продажу спірного жилого будинку, а не права на проживання неповнолітнього в ньому.
Оскільки законність та обгрунтованість рішення суду перевіряється в межах доводів апеляційної скарги, то за наведених вище обставин підстав для скасування рішення суду від 14 грудня 2006 року немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова палата,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Черкаського районного суду від 14 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.