Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/5499/16-ц
27 травня 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретар судового засідання Кондра Ю.Ю.,
за участю
представника позивача Роменської Т.В.,
представника позивача Діткевич Н.І. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/5499/16-ц за позовом Кредитної спілки «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Турбота-Полтава» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору, -
Позивач КС «Турбота-Полтава» 03 жовтня 2016 року звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому уточнював.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 грудня 2012 року між КС «Турбота-Полтава» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 312-БРЖ, відповідно до умов якого остання отримала кредит у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 8100 грн строком до 14 грудня 2014 року зі сплатою 40 % річних.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2016 року утворилася заборгованість в сумі 52337,91 грн, яка складається з: 8025 грн - залишок несплаченого тіла кредиту; 12094,77 грн - заборгованість за процентами; 24189,54 грн - подвійні відсотки згідно пункту 5.3 договору; 895,18 грн - 3 % річних; 7133,42 грн - інфляційні втрати, позивач в поданій до суду первісній позовній заяві просив стягнути вказану суму з відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 05 грудня 2016 року зверталася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати кредитний договір № 312-БРЖ від 14 грудня 2012 року недійсним, оскільки при його укладенні вона була введена в оману, грошових коштів за ним не отримувала, а уклала його з метою розстрочення сплати заборгованості, яка була стягнута рішенням Октябрського районного суму м. Полтави від 02 березня 2011 року.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2017 року зазначений позов КС «Турбота-Полтава» в даній справі задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КС «Турбота-Полтава» заборгованість за кредитним договором № 312-БРЖ від 14 грудня 2012 року в сумі 52337,91 грн, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2017 року в даній справі та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог КС «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2019 року прийнято до розгляду справу частині позовних вимог КС «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Відповідачем ОСОБА_2 01 березня 2019 року було подано до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати недійсним підпункт 1 п. 5.3. кредитного договору № 312 БРЖ від 14.12.2012, що укладений між КС «Турбота-Полтава» та нею.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що неустойка у вигляді подвійних відсотків є несправедливою умовою кредитного договору та має бути визнана судом недійсною.
Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 березня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до КС «Турбота-Полтава» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору об'єднано в одне провадження з позовом КС «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні судом неодноразово оголошувалася перерва за клопотанням сторін для укладення мирової угоди, але умови мирової угоди не було погоджено, до суду сторони з заявою про затвердження мирової угоди не зверталися.
07 травня 2019 року позивачем КС «Турбота-Полтава» подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.
В своїй уточненій позовній заяві позивач зазначив, що строк укладеного між сторонами по справі 14 грудня 2012 року кредитного договору було продовжено відповідно до заяви відповідача до 14 грудня 2016 року. Тому уточнив зміст своїх позовних вимог та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 28277,37 грн, що складається з: тіло кредиту - 8025 грн, відсотки - 12745,47 грн, інфляційні нарахування - 6013,13 грн, три відсотки річних - 1493,77 грн. Також позивач просив стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2019 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті представники позивача повністю підтримали вимоги уточненої позовної заяви, посилаючись на викладені в ній обставини. Щодо задоволення зустрічного позову заперечували, вважають його безпідставним.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги КС «Турбота-Полтава» визнавали частково. Не заперечували щодо стягнення суми боргу за тілом кредиту в розмірі 8025 грн. Вважають, що заборгованість за відсотками складає 6316,75 грн, а інфляційні втрати - 2047,98 грн. та мають бути розраховані за період по час звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення боргу. Щодо стягнення 3 % річних представник відповідача в судовому засіданні заперечував, обґрунтовуючи свою позицію тим. що договором встановлено інший розмір процентів, а саме - подвійні відсотки.
Суд, заслухавши представників позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом 14 грудня 2012 року між КС «Турбота-Полтава» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 312-БРЖ, відповідно до умов якого остання отримала кредит у формі кредитної лінії з лімітом у сумі 8100 грн строком до 14 грудня 2014 року зі сплатою 40 % річних.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Суд виходить з того, що кредитний договір 14 грудня 2012 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується видатковим касовим ордером від 14 грудня 2012 року (а.с. 7).
Натомість, відповідач ОСОБА_2 в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.
Зокрема, станом на час вирішення справи судом, заборгованість по тілу кредиту складає 8025 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача, а позовні вимоги КС «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 в цій частині є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8025 грн не заперечувалася ОСОБА_2 в судовому засіданні, в цій частині відповідач визнавала позов.
Окрім того, звертаючись до суду з позовом, позивач КС «Турбота-Полтава» в своїй уточненій позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам в розмірі 12745,47 грн., обраховану за період з 14 грудня 2012 року по 14 грудня 2016 року.
Разом з тим, як встановлено судом, під час укладення кредитного договору від 14 грудня 2012 року його сторони в п. 2.1. визначити строк договору до 14 грудня 2014 року.
Тому з 14 грудня 2014 року після спливу визначеного договором строку кредитування припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
Тому суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивач КС «Турбота-Полтава» підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 14 грудня 2012 року по 14 грудня 2014 року в розмірі 6424,09 грн за таким розрахунком:
-за період з 14.12.2013 по 31.01.2013 - 417,21 грн;
-за період з 01.02.2013 по 31.07.2013 - 1606,68 грн;
-за період з 01.08.2013 по 15.11.2013 - 943,95 грн;
-за період з 16.11.2013 по 24.02.2014 - 888,25 грн;
-за період з 25.02.2014 по 13.12.2014 включно з розрахунку 292 дні прострочення - 2568 грн.
Твердження позивача в поданій до суду позовній заяві про те, що строк дії договору було продовжено відповідно до заяви відповідача до 14 грудня 2016 року, судом не може бути прийняте до уваги.
Відповідно до норм ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Пунктом 9.2. сторони кредитного договору № 312 БРЖ від 14 грудня 2012 року передбачили, що зміни та доповнення до цього договору з взаємною згодою сторін оформляються додатковим договором у письмовій формі.
Заява відповідача ОСОБА_2 від 29 грудня 2015 року (том 1 а.с. 9) за формою та змістом не є додатковим договором до кредитного договору та не свідчить про наявність домовленості сторін щодо зміни строку дії договору.
Тому при вирішенні справи суд виходить з того, що строком дії кредитного договору № 312 БРЖ від 14 грудня 2012 року є саме строк до 14 грудня 2014 року.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з ОСОБА_2 на користь КС «Турбота-Полтава» підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми, а також інфляційні збитки.
Звертаючись до суду з позовом, та обираючи на власний розсуд спосіб захисту свого права, позивач просить суд стягнути з відповідача суму трьох відсотків річних та інфляційні нарахування за період з 14 грудня 2016 року по 07 травня 2016 року, а не з 14 грудня 2014 року.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Враховуючи межі заявлених позовних вимог, судом розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат розраховується за період з 14 грудня 2016 року по 07 травня 2019 року, як того просить позивач в поданій до суду позовній заяві.
Сума трьох відсотків річних складає 1039,08 грн за таким розрахунком: 14449,09 грн (сума боргу (8025 грн +6424,09 грн)) х 875 (кількість днів прострочення за період з 14 грудня 2016 року по 07 травня 2019 року)/365/100%.
Сума інфляційних втрат за період з 14 грудня 2016 року по 07 травня 2019 року складає 4463,30 грн за наступним розрахунком: сума боргу 14449,09 грн. х 130,8898 (індекс інфляції за період з 14 грудня 2016 року по 07 травня 2019) /100% - 14449,09 грн.
Тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 19951,47 грн, яка складається з: 8025 грн - тіло кредиту, 6424,09 грн - відсотки, 4463,30 грн - інфляційні нарахування, 1039,08 грн. - три відсотки річних.
З цих підстав позовні вимоги КС «Турбота-Полтава» підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд керується таким.
Підпунктом 1 п. 5.3. кредитного договору № 312 БРЖ від 14 грудня 2012 року сторони передбачили, що при порушенні строків сплати кредиту та процентів позичальник сплачує проценти в подвійному розмірі від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору № 312 БРЖ від 14 грудня 2012 року, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договору) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором є несправедливою умовою договору.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що визначений у підпункті 1 п. 5.3. кредитного договору розмір підвищеної процентної ставки є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Таким чином, оскільки умови підпункту 1 пункту 5.3. кредитного договору № 312 БРЖ є явно несправедливими по відношенню до відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання зазначеного підпункту кредитного договору недійсним.
Тому зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.
При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд враховує той факт, відповідачем 01 березня 2019 року пред'явлений зустрічний позов з інших підстав, аніж зустрічна позовна заява від 05 грудня 2016 року, тому такий позов підлягає вирішенню по суті.
Твердження представника відповідача в судовому засіданні про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, трьох відсотків річних не підлягають задоволенню, оскільки інший розмір процентів встановлений договором, не можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.
Пунктом 1.1. кредитного договору № 312 БРЖ від 14.12.2012 його сторони передбачили сплату процентів у розмірі 40 відсотків річних.
Підпункт 1 пункту 5.3. кредитного договору № 312 БРЖ щодо сплати відсотків в подвійному розмірі підлягає визнанню недійсним за пред'явленим зустрічним позовом відповідача ОСОБА_2
Окрім того, з 14 грудня 2014 року після спливу визначеного договором строку кредитування припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до норм ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивачем КС «Турбота-Полтава» при зверненні до суду з позовом судовий збір не сплачувався, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2016 року позивачу КС «Турбота-Полтава» відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в справі.
На час звернення позивача з даним позовом до суду підлягав сплаті судовий збір в розмірі 640 грн., який позивачем сплачено не було.
Тому з відповідача ОСОБА_2 на користь держави за результатами розгляду справи підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 грн.
Разом з тим, матеріалами справи (т. 2 ас. 69) встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 згідно платіжного доручення № 1925 від 06.03.2018 сплачено кошти в розмірі 640 грн. в рахунок судового збору в межах справи № 552/5499/16-ц.
Встановивши дані обставини, враховуючи, що фактично сума судового збору відповідачем ОСОБА_2 сплачена на користь держави, зазначена сума судового збору підлягає судом врахуванню. Тому відсутні підстави для повторного стягнення з відповідача судового збору на користь держави.
Відповідач ОСОБА_2 , звертаючись до суду з зустрічним позовом, не сплачувала судовий збір, тому відповідна сума судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з КС «Турбота-Полтава» у зв'язку з задоволенням зустрічних позовних вимог.
Позивачем КС «Турбота-Полтава» документально підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн (т. 2 а.с. 111-114). Такі витрати дійсно пов'язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача (на 70,56 %) понесені позивачем судові витрати в силу норм ст. 141 ЦПК України підлягають йому частковому відшкодуванню.
З відповідача ОСОБА_2 на корить КС «Турбота-Полтава» підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2116,80 грн.
Відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано лише розрахунок таких витрат (т. 2 а.с. 121). Понесення відповідачем таких витрат не підтверджено ні договором про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); ні документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); ні будь-якими іншими документами, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката.
Оскільки витрати відповідача ОСОБА_2 на правничу допомогу в розмірі 6000 грн не підтверджені документально, в судовому засіданні відповідач відмовилася уточнити суму сплачених адвокату коштів, тому такі витрати не підлягають їй відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Кредитної спілки «Турбота-Полтава» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Турбота-Полтава» заборгованість за кредитним договором № 312 БРЖ від 14.12.2012 в загальному розмірі 19951 грн 47 коп., яка складається з: 8025 грн - тіло кредиту, 6424,09 грн - відсотки, 4463,30 грн - інфляційні нарахування, 1039,08 грн. - три відсотки річних.
В задоволенні решти позовних вимог Кредитної спілки «Турбота-Полтава» відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Турбота-Полтава» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору задовольнити.
Визнати недійсним підпункт 1 пункту 5.3. кредитного договору № 312 БРЖ від 14.12.2012, що укладений між Кредитною спілкою «Турбота-Полтава» та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Турбота Полтава» понесені судові витрати з оплати правничої допомоги в розмірі 2116 грн 80 коп.
Стягнути з Кредитної спілки «Турбота-Полтава» на користь держави судовий збір в розмірів 768 грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Кредитна спілка «Турбота Полтава», місцезнаходження 36039, м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 9-А, код ЄДРПОУ 37863046.
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки латника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 27 травня 2019 року.
Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко
Суддя Н.Л.Яковенко
27.05.2019