Справа №500/2799/18
20 травня 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката ОСОБА_4
представника відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області Мурованої І.Я., довіреність від 18.09.2018 №7850/10/19-00-10-01/18927
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
18 грудня 2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 №Ф-4166-54 Головного управління ДФС у Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДФС з 08.12.2016 як самозайнята особа. Водночас, з 16.05.2016 по 17.05.2017 перебував в трудових відносинах з адвокатом ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ). В той час обіймав посаду помічника адвоката та у період з 08.12.2016 перебуває на обліку у відповідача як арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
У період з 16.05.2016 по 17.05.2017 роботодавець двома платежами заплатив усі податки за позивач, як за найманого працівника: 1,5% військового збору; 18% ПДФО та 22% ЄСВ у відповідністю до Законодавства що підтверджується квитанціями про оплату від 06.06.2016 та 17.01.2017).
В свою чергу отримавши свідоцтво №1770 30.11.2018 Арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючого санацією, ліквідатора) сплачує 1 платежем у рік усі податки передбачені законодавством у наступному розмірі: 1,5% військового збору; 18% ПДФО та 22% ЄСВ у відповідністю до законодавства за 2016, 2017, 2018 що підтверджується квитанціями про оплату від 01.02.2017, 17.02.2017, 19.03.2018.
Однак, не зважаючи на це 13.12.2018 отримав від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 №Ф-4166-54 із зазначенням боргу по ЄСВ в сумі 9137,21 грн., яка надіслана всупереч вимогам Податкового кодексу України протягом десяти денного терміну - лише 08.12.2018.
Вважає, що за умови його страхування (сплати ЄСВ роботодавцем) обов'язок щодо сплати ним, як самозайнятою особою ЄСВ за відсутності отриманого доходу від здійснення вказаної діяльності за 2016 - 2017 роки на нього не розповсюджується.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
08.01.2019 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання на 06.02.2019.
06.02.2019 від відповідача Головного управління ДФС України у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступив відзив на позовну заяву. (арк.спр.42-44)
06.02.2019 розгляд справи відкладено до 25.02.2019 за клопотанням позивача.
В судовому засіданні 25.02.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання продовжено процесуальні строки, оголошено перерву до 25.03.2019.
25.03.2019 позивачем через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано додаткові пояснення. (арк.спр.56-59)
В судовому засіданні 25.03.2019 за клопотанням позивача оголошено перерву до 08.04.2019.
08.04.2019 ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання продовжено процесуальні строки, оголошено перерву до 08.05.2019.
08.05.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.05.2019.
В судовому засіданні 20.05.2019 позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.
Представник відповідача Головного управління ДФС України у Тернопільській області проти задоволення позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом від 18.03.2019 за №1005131585 на 18.03.2019 ОСОБА_1 з 08.12.2016 перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Тернопільській області як платник податків та як платник єдиного внеску.(арк.спр.60-62)
Крім того у вказаному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом від 18.03.2019 за №1005131585 зазначено, що реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем проведено 13.10.2014 за судовим рішенням.
Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1770 видане ОСОБА_1 згідно наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2016 №3371/5.(арк.спр.7)
Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ТР №000253 відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення ради адвокатів Тернопільської області від 03.01.2018 №2/1.(арк.спр.7 зворот)
Згідно даних ІТС "Податковий блок" ДФС України про реєстрацію платником ЄСВ свідчать про те, що ОСОБА_1 взятий на облік як платник ЄСВ з 08.12.2016 із категорією "особи, які проводять незалежну професійну діяльність". (арк.спр.47-49)
Статтею 1 Закону України від 05.07.2012 №5076 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Пунктом 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (стаття 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (далі - Порядок №435).
Згідно статті 3 Закону №2464 встановлено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, зокрема збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку його сплати;
обов'язковості сплати;
законодавчого визначення розміру єдиного внеску;
прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску;
захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб;
державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску;
відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці:
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 4 розділу 3 Порядку №435 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою №Д5 із зазначенням типу форми "початкова".
Відповідно до пункту 2 розділу 3 Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Тобто, у розумінні Закону №2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність розглядаються як окремі платники єдиного внеску.
Суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 02.01.2018 до контролюючого органу подано звітність нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік форми №Д5 (річна) із таблицею 2 (нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування). Правильність зазначених відомостей підтверджено особистим підписом позивача ОСОБА_1 (арк.спр.63-64)
Згідно пункту 16 розділу 2 Порядку №435 відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.
При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа органу доходів і зборів зобов'язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу на паперових носіях. (пункт 15 розділу 2 Порядку №435)
Згідно частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01 січня 2017 року - 3200 гривень.
Згідно абзацу 4 частини восьмої статті 9 Закону №2464 (у редакції чинні у 2017році) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
З 01.01.2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464)
У 2018 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік"
З 01.01.2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464)
Згідно частини дванадцятої статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суд зазначає, що згідно даних інтегрованої картки платника (арк.спр.46) позивачем станом на 31.10.2018 року не сплачено єдиний внесок у сумі 9137,21 грн.
12.11.2018 контролюючим органом на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4166-54 на суму 9137,21 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (пункт 3 розділу VI Інструкції №449).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).
Згідно пункту 5 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
Відповідно частини шістнадцятої статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею, однак даний обов'язок позивач не виконав. (частина друга статті 25 Закону №2464)
Таким чином з урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що контролюючим органом правомірно здійснив нарахування грошового зобов'язання щодо платника.
Крім того, законом не передбачено для контролюючого органу самостійного виправлення помилок, здійснених платником у поданому Звіті (для платників, щодо яких неможливе проведення документальних та камеральних перевірок). Таке право належить виключно платнику.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 12.11.2018 №Ф-4166-54 за наявними у справі матеріалами, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 №Ф-4166-54 Головного управління ДФС у Тернопільській області відмовити повністю.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 травня 2019 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна
Суддя Мартиць О.І.