21 травня 2019 року м.Житомир справа № 240/491/19
категорія 1120110201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.,
за участю: представника позивача Гарапюк С.В.,
представника відповідача Бондар Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язати відповідача провести донарахування, виплатити різницю та виплачувати перераховану пенсію,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання провести з 17.07.2018року донарахування призначеної пенсії з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого проводяться нарахування, суми щомісячної додаткової грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку та її виплату.
Ухвалою суду від 04.02.2019року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 27.02.2019року провадження у справі було зупинено.
Ухвалою суду від 07.05.2019року провадження у справі було поновлено.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що Позивач є пенсіонером Збройних сил України, якому з 17.07.2018року пенсія призначена відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 70% від суми його грошового забезпечення за останні 6 місяців служби. На думку представника Позивача, при призначенні в липні 2018року пенсії Позивачу безпідставно до складу його додаткових видів грошового забезпечення не було включено 31843,32грн. щомісячної додаткової грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку в сумі 7411,90грн., яка була виплачена в липні 2018року.
Вказані види додаткового грошового забезпечення не були зазначені в довідці про грошове забезпечення Позивача, на підставі якої в липні 2018року нараховувалася пенсія, а тому Позивач 04.01.2019року звернувся до Відповідача з проханням провести перерахунок пенсії та надав довідку з останнього місця служби про виплачені суми грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку, але Відповідач безпідставно та без врахування позицій Верховного Суду України відмовив Позивачу в проведенні перерахунку призначеної пенсії.
В судовому засіданні представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, проти позову заперечив і пояснив, що Позивачу в липні 2018року призначена пенсія у повній відповідності до вимог ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Розмір такої пенсії був зумовлений довідкою від 17.07.2018року №1673 про розмір грошового забезпечення Позивача, виданої в/ч НОМЕР_1 .
На думку представника Відповідача, суми грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку не підлягають включенню до суми грошового забезпечення військовослужбовців, з яких нараховується пенсія. З цих підстав, на думку представника Відповідача, Позивачу правомірно відмовлено в такому перерахунку пенсії, про що Позивачу було письмово роз'яснено на його звернення.
Заслухавши доводи сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України, в тому числі щодо порядку перерахунку таких пенсій, регулюються правовими нормами Закону України від 9 квітня 1992 pоку N2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якому з 17.07.2018року пенсія призначена як військовослужбовцеві Збройних Сил України відповідно до положень цього ж Закону N2262-XII в розмірі 70% від суми його грошового забезпечення, що підлягає врахуванню для призначення пенсії.
Сторонами визнається, що розмір пенсії Позивача визначався на підставі довідки від 17.07.2018року №1673 про розмір грошового забезпечення Позивача, виданої в/ч НОМЕР_1 (за останнім місцем служби).
Як зазначено в дослідженій судом даній довідці від 17.07.2018року №1673, до складу його додаткових видів грошового забезпечення не було включено 31843,32грн. щомісячної додаткової грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку в сумі 7411,90грн., яка була виплачена в липні 2018року (а.с.16).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до довідки №6547 від 26.12.2018року, виданої в/ч НОМЕР_1 (за останнім місцем служби), Позивачу протягом березня-червня 2018року щомісячно виплачувалася додаткова грошова винагорода за участь в АТО на загальну суму 31843,32грн. і в липні 2018року виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7411,90грн. (а.с.18).
Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на включення до складу його грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, саме 31843,32грн. щомісячної додаткової грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку в сумі 7411,90грн., яка була виплачена в липні 2018року.
Позивач вважає, що із вказаних 31843,32грн. щомісячної додаткової грошової винагороди за участь в АТО та компенсації за невикористану відпустку в сумі 7411,90грн., яка була виплачена в липні 2018року, було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, а тому вказані кошти підлягають включенню до складу його грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія.
Такі доводи Позивача частково узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, відповідно до вимог ст.10 Закону N 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, до яких відноситься також Позивач, здійснюються органами Пенсійного фонду України, до яких відноситься Відповідач.
Як зазначено в частині третій ст.43 Закону N 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд визнає та не заперечується сторонами, що в розумінні вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" ( із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. N 103) для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, з 1 березня 2018 р. та пізніше розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням починаючи з 1 березня 2018 р. на кількість таких місяців.
Саме у відповідності до вказаних правових норм Позивачу, як особі, що звільнена з військової служби після 1 березня 2018року, 17.07.2018року військовою частиною НОМЕР_1 (за останнім місцем служби) була видана довідка №1673 про розмір його грошового забезпечення за період з березня по липень 2018року включно.
Суд вважає обґрунтованими доводи Позивача та його представника щодо необхідності включення до складу такого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди за участь в АТО на загальну суму 31843,32грн., що виплачувалася Позивачу протягом березня-червня 2018року з огляду на таке.
Зазначена Позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена і виплачувалася згідно вимог постанови КМ України від 20 січня 2016 р. N 18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських".
Така винагорода виплачувалася Позивачу протягом березня-червня 2018року, тобто щомісячно і протягом всього періоду, який підлягав врахуванню для призначення та нарахування пенсійних виплат.
Таким чином, систематична і щомісячна виплата Позивачу додаткової грошової винагороди за участь в АТО з березня по червень 2018року на загальну суму 31843,32грн. ототожнюється із складовою грошового забезпечення Позивача за цей період та підлягає врахуванню при визначенні розміру його пенсії.
Зазначене свідчить про обґрунтованість доводів Позивача та його представника та про наявність підстав для задоволення позову Позивача в цій частині.
Одночасно суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представника щодо необхідності включення до складу такого грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, компенсації за невикористану відпустку в сумі 7411,90грн., яка була виплачена в липні 2018року.
За приписами п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року N 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно додатку 15 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. N 704 грошова компенсація за невикористану відпустку не відноситься ні до щомісячних ні до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Аналогічно, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі N 522/2738/17 (провадження N 11-806апп18) прямо зазначено, що факт сплати єдиного внеску не є безмовною підставою для включення певних виплат, що носили разовий характер, з яких цей внесок був утриманий, до встановленого частиною третьою статті 43 Закону N 2262-XII переліку видів грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при призначенні пенсії.
Зазначене свідчить про помилковість доводів Позивача та його представника та про відсутність підстав для задоволення позову Позивача в цій частині.
Порушене право Позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 17.07.2018року здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 із врахуванням винагород за участь в АТО, виплачених за березень-червень 2018року, на загальну суму 31843,32грн. та її виплату.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити частково, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, вул.Ольжича,7 м.Житомир, ЄДРПОУ 13559341) з 17.07.2018року здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНКПП НОМЕР_2 ) із врахуванням винагород за участь в АТО, виплачених за березень-червень 2018року, на загальну суму 31843,32грн. та її виплату.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 24 травня 2019 року