Справа № 308/5547/19
23 травня 2019 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В., при секретарі судового засідання Сухан Н.В., розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльної СУ ГУНП в Закарпатській області Ийбер А.М., погоджене начальником відділу прокуратури Закарпатської області Черничко В.В., про накладення арешту на майно, -
З внесеного клопотання, яке погоджено з прокурором та матеріалів справи вбачається, що 28.03.2019 до ГУНП в Закарпатській області надійшла заява про злочин від ОСОБА_1 1964 року народження, мешканки м. Ужгород за фактом зловживання владою та службовим становищем посадовими особами Ужгородської міської ради при прийнятті рішень у сфері земельних відносин.
Крім цього, встановлено, родина ОСОБА_1 з 1946 року використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 , дані доводи підтверджуються викопіювання з генерального плану, який вона отримала 19.03.2019 від КП Ужгородської міської ради «Архітектурно-планувальне бюро» та згідно вказаних даних загальна площа земельної ділянки домоволодіння за адресою проживання по АДРЕСА_1 складає 2946 м2, ширина її (по фасаду з боку вулиці) складала 30 м, довжина 98,2 м (у глиб домоволодіння.
Згідно статті 119 - набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) Земельного кодексу України так як добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою протягом 15 років, але не має документів, які б свідчили про наявність у доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 прав на цю земельну ділянку, вона звернулася до органу державної влади органу місцевого самоврядування Ужгородської міської ради з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування земельної ділянкою по АДРЕСА_1 , яка перебувала у постійному користуванні з 1946 року.
Однак, 21 квітня 2016 року ОСОБА_2 рішенням Ужгородської міської ради №182 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та причину на підставі чого прийнято дане рішення не повідомили.
У подальшому із Публічної кадастрової карти України, заявниці стало відомо, що земельна ділянка, яка перебувала у постійному безперервному користуванні на протязі більше 15 років, була передана у приватну власність іншій особі та присвоєно кадастровий номер 2110100000:50:001:0351.
Таким чином достовірно встановлено, що при передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351 у приватну власність, порушено вимоги законодавства та вчинено кримінальний злочин.
08.05.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351 у кримінальному провадженні визнана речовим доказом на тій підставі, що по своїй суті є матеріальним об'єктом, який буде використано як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є предметом, який був об'єктом кримінально протиправних дій та імовірно набута кримінально протиправним шляхом.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №165872280 від 08.05.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351 перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії та номер НОМЕР_2 .
Клопотання мотивоване тим, що органом досудового розслідування ставиться питання перед слідчим суддею про арешт земельної ділянки з метою забезпечення збереження речового доказу у незмінному правовому статусі, як земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також не обтяжену заборонами та іпотеками у власності однієї особи, а саме ОСОБА_3 .
На підставі наведеного просить суд накласти арешт у вигляді заборони на відчуження та користування земельною ділянкою, що є речовим доказом у кримінальному провадженні з кадастровими номерами 2110100000:50:001:0351 площею 0, 0861 га по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії та номер НОМЕР_2 .
Слідчий на розгляд даного клопотання не з'явився. Однак, надав суду заяву, в якій просить розгляд даного подання провести за його відсутності.
Інші учасники судового провадження повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходила, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Слідчим суддею встановлено, що ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12019070000000134 від 28.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Слідчий в клопотанні посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351 площею 0, 0861 га по вул. Собранецька в м. Ужгороді є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою її збереження, просить суд накласти на них арешт.
Разом з тим, слідчим, в порушення вимог вказаних статей, не надано слідчому судді жодного доказу на підтвердження тих обставин, що вказана земельна ділянка, підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні.
Твердження слідчого про те, що земельна ділянка у кримінальному провадженні з кадастровими номерами 2110100000:50:001:0351 має значення речового доказу по кримінальному провадженні №12019070000000134, на думку слідчого судді, є таким, що не підтверджене жодним доказом.
З огляду на викладене слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено, що майно, про арешт якого ставиться питання, має значення доказу в даному кримінальному провадженні і підпадає під критерії, визначені у ст. 98 КПК України, зокрема, не обґрунтовано в достатній мірі, що воно є об'єктом вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, і які інші відомості можна отримати за його допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 12019070000000134 від 28.03.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
Також стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 175, 309 КПК України, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльної СУ ГУНП в Закарпатській області Ийбер А.М., погоджене начальником відділу прокуратури Закарпатської області Черничко В.В., про накладення арешту на земельну ділянку, з кадастровим номером 2110100000:50:001:0351 площею 0, 0861 га по вул. Собранецька в м. Ужгороді - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя О.В. Лемак