Справа № 359/6884/18
Провадження № 2-а/359/31/2019
29 березня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,
при секретарі - Степаненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 інспектора взводу №1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Житомирській області Лопачука Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
31.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з даним позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними дії інспектора взводу № 1 роти ТОР УПП в Житомирській області, лейтенанта поліції Лопачука С.О. при винесенні постанови серії НК № 763411 від 25.08.2018року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП; - скасувати постанову інспектора взводу № 1 роти ТОР УПП в Житьомирській області, лейтенанта поліції Лопачука С.О. серії НК № 763411 від 25.08.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 122, ч.2 ст.36 КУпАП( а.с.1-5, 17-21).
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 25.08.2018 року інспектором взводу № 1 роти ТОР УПП в Житомирській області, лейтенантом поліції Лопачуком С.О., було складено постанову про адміністративне правопорушення Серії НК № 763411, якою накладено на позивача штраф в розмірі 425 гривень. Зі змісту постанови, 25.08.2018 року о 07.20 год., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом по дорозі Київ-Ковель-Ягодин 160 км, що має дві смуги для напрямку, здійснив виїзд на смугу призначену для зустрічного руху, а також не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3 додатку 2 ПДР України, а саме перетнув подвійну суцільну розмітку, чим порушив п.п.11.4,34.1.3ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП.
Позивач зазначає, що дії інспектора є протиправними, а постанова про адміністративне правопорушення є незаконною, винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Так, позивач вказує, що 25.08.2018 р. дійсно рухався в транспортному засобі КІА Sportage днз НОМЕР_2 , виїхав з АЗС WOG на дорогу на якій не було жодного попереджувального, наказового або забороняю чого знаку та рухався в напрямку перехрестя, під час керування автомобілем ним не було допущено порушень Правил дорожнього руху України. Також зазначає, що був зупинений інспектором УПП, та після висловлення звинувачень, інспектор Лопачук С.О. пішов до свого патрульного автомобілю, повернувшися надав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказує, що інспектор УПП не надав позивачу можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, у повному обсязі, а також проігнорував вимоги ч. 2 ст. 33 КУпАА, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Поліцейський склав у своєму патрульному автомобілі постанову, та вручив її позивачу. Також позивач зазначив, що будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, та не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, внаслідок чого поліцейським були грубо порушені вимоги ст.ст. 278,279,280 КУпАП, а також його право на захист, яке закріплене ст.268 КУпАП та ст.ст. 59,63 Конституції України. Вважає, що відповідач порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, крім того, будь-які докази вчинення ним адмінправопорушення у відповідача при складенні оскаржуваної постанови були відсутні.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи - Департамент патрульної поліції( а.с.34).
У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Проте, 29.03.2019 р. надав суду заяву( а.с.55), якою просив суд провести розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв та відзиву на позов суду не направив.
Представник третьої особи у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, письмових пояснень та заяв по суті позову до суду не направили.
У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши заяву та письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами ч.3 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З досліджених у судовому засіданні документів встановлено, що інспектором взводу № 1 роти ТОР УПП в Житомирській області, лейтенантом поліції Лопачук С.О., 25 серпня 2018 року було винесено постанову Серії НК № 763411 відносно ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої, 25 серпня 2018 року о 07.20 год. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом КІА Sportage днз НОМЕР_2 , на а/д Київ-Ковель -Ягодин 160 км, що має дві смуги для напрямку, здійснив виїзд на смугу призначену для зустрічного руху, а також не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.3 додатку 2 ПДР України, а саме перетнув подвійну суцільну розмітку, чим порушив п.п. 11.4,34.1.3 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП. А також цією постановою відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень (а. с. 11).
Так, п. 11.4 ПДР України визначено, на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Згідно пункту 34.1.3 ПДР України, горизонтальна розмітка має білий колір та поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.
У відповідності до ч.1 ст. 122 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Крім того, ч.2 ст.36 КУпАП, передбачено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1,4 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з вимогами ч.ч. 2,3ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи.
Згідно положень статті 222 вказаного Кодексу органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частина перша, друга статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 №1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, у тому числі, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268КУпАП.
За змістом п. 5, 9 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п.5) .
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п.9).
Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналогічні вимоги щодо оцінки доказів та розгляду справи закріплені ст. ст. 252, 278, 279 КУпАП України.
Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, за змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі одержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію України» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до вимог ч.2 вказаної статті, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що позивачем було порушено вимоги п.п.11.4, 34.1.3 ПДР, а відповідно, скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем суду не надано, та не зазначено джерел їх здобуття.
Суд звертає увагу, що, не зважаючи на те, як зазначив у позовній заяві позивач ОСОБА_1 , він не визнавав факту вчинення ним адміністративного правопорушення, зазначав, що правил дорожнього руху не порушував, оскільки дорожня розмітка, по якій він нібито проїхав, не була помітна та не відповідала вимогам ДСТУ 2587-2010, також не було жодного попереджувального, наказового або забороняючого знаку, інспектором патрульної поліції такі докази, які б доводили викладені в оскаржуваній постанові обставини зібрані не були. Не надані такі докази і під час судового розгляду справи.
Крім того, з переглянутого відеозапису, здійсненого позивачем на місці зупинки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що з пояснень водія, які не заперечувались інспектором поліції, водій ОСОБА_1 виїжджав з другорядної дороги, яка має дві смуги - по одній в кожному напрямку,- на головну та, не помітивши дорожньої розмітки, засипаної щебнем, виїхав на смугу, призначену для зустрічного руху. Після цього, виконуючи вказівку працівника поліції, перетнув проїзну частину дороги, що має подвійну суцільну лінію розмітки, та зупинився на узбіччі.
При цьому , як вбачається з переглянутого відеозапису з місця зупинки транспортного засобу в місті виїзду є розрив подвійної суцільної лінії розмітки.
Суд звертає увагу, що п.11.4 ПДР України передбачає, що на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.
Водночас, враховуючи пояснення водія та дорожню обстановку на місці його зупинки, пункт 11.4 ПДР не поширюється на дії водія ОСОБА_1 , оскільки до зупинки він рухався дорогою з двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в одному напрямку.
Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.
Крім того, водій виконував вимогу працівника поліції про зупинку, при цьому виїжджав в місті розриву лінії розмітки, однак доказів того, що водій, дійсно, порушив вимоги п.1.3 ПДР України та перетнув подвійну суцільну лінію розмітку, в тому числі зробив це умисно, а не на виконання вимоги інспектора поліції про зупинку, суду надано не було.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем, у порушення вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.288 КАС України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та доведеними, і підлягають задоволенню, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б доводили факт порушення позивачем п.п. 11.4,34.1.3 Правил дорожнього руху України, а відповідно факт скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 та ч.2 ст.122 КУпАП, відсутні.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст.ст.247,288,293 КУпАП, а також враховуючи положення ч.2 ст. 9, 286 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід закрити.
Відповідно до ч.5 ст.288 КУпАП позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі не значаться.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139,241-246,250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №763411 від 25 серпня 2018 року, винесену інспектором роти взводу №1 роти ТОР Управління патрульної поліції в Житомирській області Лопачуком Сергієм Олександровичем , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.2 ст.122, ч.2 ст.36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, та у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Муранова-Лесів