Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 травня 2019 р. Справа№200/5640/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
23 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 лютого 2019 року № 7066 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Великоновосілківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 22 грудня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням підтвердженого стажу в період роботи з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року.
Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 грудня 2018 року вона звернулася до відповідача, із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою ним було надано усі документи необхідні для призначення пенсії. Рішенням управління 25 лютого 2019 року № 7066 їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Зазначене рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач вмотивував тим, що період роботи позивача з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року на шахті «Гігант», ШУ «Батьківщина» ПО «Кривбасруда» не зараховано до пільгового стажу роботи. Позивачем разом із заявою про призначення пенсії надані довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №278-18 від 22 червня 2018 року, видана ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Прат «ММК ім. Ілліча» не є правонаступником шахти «Гігант». Шахта «Гігант» ДП «Кривбасреструктуризація» ліквідовано. Згідно записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 звільнена з шахтоуправління «Родина» ВО «Кривбасруда». Позивачем надано довідку від 30 січня 2019 року №45, видану ПАТ «Кривбасзалізрудком» про зміни організаційно-правової форми та найменування підприємства. В довідці зазначено, що станом на 30 січня 2019 року шахта «Родіна» є структурним підрозділом ПАТ «Кривбасзалізрудком». З огляду на наведене, управлінням не зараховано до пільгового стажу вказаний період роботи позивача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_1 .
22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача, із заявою № 7066 про призначення їй пенсії за віком, відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою нею було надано документи необхідні для призначення пенсії.
Рішенням управління від 25 лютого 2019 року № 7066 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки немає необхідного пільгового стажу роботи.
Рішення про відмову у призначенні пенсії № 7066 вмотивовано тим, що період роботи позивача з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року в якості машиніста конвеєра на дільниці дробильно-сортувальної фабрики кар'єру «Північний» у ш. «Гігант» ШУ Батьківщина ПО «Кривбассруда» неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1. Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №278-18 від 22 червня 2018 року, видана ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Прат «ММК ім. Ілліча» не є правонаступником шахти «Гігант». Шахта «Гігант» ДП «Кривбасреструктуризація» ліквідовано.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України)".
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закон № 1058- ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (Законом № 1788-XII).
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. ст. 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом цих норм вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, є встановлення факту перебування особи в якості електрослюсаря підземного та виконання ним визначених робіт.
Щодо періоду роботи позивача з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року на шахті «Гігант», ШУ «Батьківщина» ПО «Кривбасруда» в якості машиніста конвеєра, суд зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачаються наступні записи:
- №№ 9-11 про період роботи з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року на шахті «Гігант», ШУ «Батьківщина» ПО «Кривбасруда» в якості машиніста конвеєра.
З наданої до матеріалів справи довідки ПрАТ «ММК ім. Ілліча», зокрема вбачається, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в структурному підрозділі ПрАТ «ММК ім. Ілліча» Гірничо-Збагачувальний комплекс «Укрмеханобр» і за період з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року ш. «Гігант», ШУ Батьківщина ПО «Кривбассруда» - машиністом конвеєра дільниця дробильно-сортувальної фабрики кар'єру «Північний». Постійно була зайнята повний робочий день на дільницях дроблення, сортування та збагачення залізної руди, що містить у пилу 2 і більше відсотків кристалічного (вільного) двоокису кремнію, що передбачено Списком №1 розділ ІІ позиція 1020100а-1753б.
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «Кривбасзалізрудком» № 45 від 30 січня 2019 року вбачається, що Виробниче об'єднання з видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» з 11 вересня 1998 року перейменовано в «Криворізький Державний залізорудний комбінат».
Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період та інші надані до суду докази у їх сукупності свідчать про зайнятість останньої за відповідною посадою повний робочий день на дільницях, що передбачені Списком №1. Записи про спірний період роботи, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірний період підтверджується відповідними записами трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Як вже зазначалось, відповідно до діючого законодавства, умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідній посаді, віднесеній до Переліку.
При цьому, суд зауважує, що приписи Порядку № 637 від 12.08.1993 щодо необхідності надання додаткових підтверджуючих документів, застосовуються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тоді як в ході розгляду справи встановлено та підтверджено наявність необхідного трудового стажу саме зі змісту трудової книжки.
Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження свого пільгового стажу.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці на підприємстві та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірні періоди до суду не надано.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 7066 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 39954926 від 22 березня 2019 року.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25 лютого 2019 року № 7066 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2018 року № 7066 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та з урахуванням підтвердженого стажу в період роботи з 21 жовтня 1996 року по 31 січня 1998 року до пільгового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 травня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Абдукадирова К.Е.