Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 травня 2019 р. Справа№200/5615/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_3 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення ВЦА м. Торецька Донецької області від 20.03.2019 року про відмову ОСОБА_3 , в призначенні виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язання Управління соціального захисту населення ВЦА м. Торецька Донецької області призначити та здійснити виплату допомоги при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року суд відкрив провадження по справі № 200/5615/19-а, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії, а саме витяг з особової справи позивача відповідно спірних правовідносин та інші документи, які стосуються даних правовідносин.
За правилами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20березня 2019 року Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації міської ради м.Торецьк донецької області прийняло рішення(повідомлення), відповідно до якого відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. Причиною відмови є те, що звернення за призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Зазначене рішення вважає необґрунтованим, незаконним і неправомірним, таким що порушує права дитини, передбаченіЗаконом України «Про охорону дитинства» та підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що заява та документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини, подані особисто 7 листопада 2018 року, 20 березня 2019 року, дитина -син ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто дійсно, заява та документи подані після спливу 12 календарних місяців з дня народження дитини, але відповідач не врахував обставини, за яких батьки дитини не мали можливості звернутися за призначенням допомоги при народженні вчасно.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду був наданийвідзиввід 07.05.2019 року вих. 08/3-01462 на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач мотивовував тим, що 14.09.2017 року позивач звернулася до відповідача з питання оформлення довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка ВПО). На підставі паспорту, з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 та особистої заяви, в якій вказала адресу фактичного місця перебування: АДРЕСА_2 , видана довідка ВПО № 1421021859 та 1421021860.Згідно даних відповідача 07.11.2018 року позивач звернулася до відповідача з питання оформлення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року № 2811-XII, заповнила заяву у довільній формі про виплату допомоги при народженні дитини, в якій просила призначити та виплатити допомогу при народженні дитини у визначеному законодавством України розмірі.Відповідачем надано відповідь, відповідно до якої відмовлено у призначенні допомоги, у зв'язку з пропуском дванадцятимісячного строку для звернення для надання такої допомоги та через те, що позивач не звернулась із заявою встановленого зразка.20.03.2019 року позивач повторно звернулась із заявою, за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 року №441 з відповідним пакетом документів. Оскільки з дня народження дитини минуло більше дванадцяти місяців, то це є підставою для відмови у призначенні допомоги на дитину.На підтвердження наданих заперечень, відповідачем надана копія особової справи позивача.
24.05.2019 року позивач виконала вимоги ухвали 26 квітня 2019 року шляхом сплати судового збору у розмірі 768,40 грн та надала квитанцію №29 від 18.05.2019 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданого 28 вересня2001 року Жданівським МВ УМВС України в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
22 червня 2016 року Артемівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було видане свідоцтво серії НОМЕР_3 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 22 червні 2016 року складено відповідний актовий запис № 490. Батьками у зазначеному свідоцтві зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_3 .
Відповідно до Довідок від 14.09.2017 р. № 0000330918,№0000330973, позивач- ОСОБА_3 з малолітньою дитиною взята на облік внутрішньо переміщеної особи, перемістилися за адресою (фактичне місце проживання/перебування): АДРЕСА_2 .
07.11.2918 року позивач звернулась с заявою на адресу Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області с заявою про виплату допомоги при народженні дитини.
12.11.2018 року за вих. № 07 вх. 3-646-5.1-6.2 позивачу надано відповідь, відповідно до якої повідомили, що підстави для виплати допомоги при народжені дитини відсутні, оскільки позивач не звернулась до управління протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини до органів соціального захисту населення. Крім того,зазначено, щодо невідповідності прізвища дитини між копіями медичних документів та копією свідоцтва про народження.
Не погодившись с наданою відповіддю, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з відповідним позовом до відповідача. Однак отримавши відзив на позовну заяву відповідача позивач дізналась про те, що вона повинна була звернутись до органів соціального захисту із заявою за формою, яка затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 року за №441. Цю позовну заяву, за клопотанням позивача судом залишено без розгляду.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, що 20 березня 2019 року позивач вдруге звернулась до відповідача із заявою встановленої форми про призначення допомоги про народженні дитини ОСОБА_4 Дана заява була прийнята відповідачем та зареєстрована.
За результатами розгляду заяви відповідачем надано на адресу позивача повідомлення про відмову в наданні державної допомоги сім'ям з дітьми від 20 березня 2019 року за №08/3-00917, відповідно до якого в призначенні допомоги відмовлено з тих причин, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, відповідно до статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є призначення допомоги при народжені дитини позивачеві. Надаючи правову оцінку склавшимся правовідносинам суд виходить з наступного.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (надалі - Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811 одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що заява про призначення допомоги при народженні дитини подається одним із батьків дитини в письмовій формі до органів соціального захисту за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Суд погоджується з доводами відповідача, що позивач пропустив строк звернення до управління із заявою про призначення допомоги при народження дитини, проте, суд зазначає, що приймаючи таке рішення відповідачем не враховано наступне.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що у відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16.
Частинами сьомою, дев'ятою статті 11 Закону № 2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до органу праці та соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи ту обставину, що у позивача були об'єктивні причини пропуску строку звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскарженого рішення в частині, яке створює правові наслідки, і зобов'язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачу задоволено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення.
На підставі частини другої статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області (юридична адреса: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області від 20березня 2019 рокупро відмову ОСОБА_3 призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_3 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м.Торецьк Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1, код ЄДРПОУ 26000411) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) 24 травня 2019 року. Судове рішення у повному обсязі складено 24 травня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції . Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Троянова О.В.