27 травня 2019 року Справа № 160/1223/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
за участю секретаря судового засідання Черніженко К.Е.
за участі:
представника заявника Чехути В .М.
представника відповідача Шахової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» про компенсацію витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
07.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Блок ЛТД» (далі - ТОВ Фірма «Блок ЛТД», заявник) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0036081418 від 28.12.2018 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі «Блок ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 794766,00 грн., в тому числі за основним платежем - 635813,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 158953,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0036091418 від 28.12.2018 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі «Блок ЛТД» зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у сумі 15540,00 грн.
Ухвалою суду від 20.02.2019 року було відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
14.05.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесене рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» був задоволений повністю, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0036081418 від 28.12.2018 року, відповідно до якого, ТОВ Фірма "Блок ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 794766,00 грн. в тому числі, за основним платежем - 635813,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 158953,00 грн.; визнане протиправним та скасоване частково податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0036091418 від 28.12.2018 року, відповідно до якого, ТОВ Фірма "Блок ЛТД" зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у сумі 15540,00 грн.; присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Блок ЛТД" (адреса: вул. Широка, 353, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51909; код ЄДРПОУ 19142866) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12154,60 грн. (дванадцять тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 39394856).
17.05.2019 року від позивача надійшла заява про компенсацію витрат на правничу допомогу, в якій він просить суд:
- присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 353, код ЄДРПОУ 19142866) судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41850,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856).
В обґрунтування своєї заяви ТОВ Фірма «Блок ЛТД» зазначило, що вважає, що існують усі юридичні підстави для повернення на користь позивача здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 20.05.2019 року було призначено до розгляду заяву ТОВ Фірми «Блок ЛТД» у судовому засіданні на 27.05.2019 року о 15:00 годині.
До початку судового засідання від відповідача надійшли письмові пояснення від 24.05.2019 року за вх. № 3536/19-ел. щодо заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу, в яких податковий орган заперечує проти заявленого розміру судових витрат позивача на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх заперечень проти заяви відповідач зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, ГУ ДФС у Дніпропетровській області звертає увагу суду на той факт, що звіт про надану правничу допомогу датується від 15.05.2019 року, проте, платіжне доручення № 1222 від 21.01.2019 року. Тобто, представнику позивача 16.01.2019 року (специфікація № 8) та 21.01.2019 року (здійснена оплата за надання юридичних послуг) не могли бути відомі обсяги, кількість та види наданих послуг, кількість судових засідань та інше. Так, судове засідання 06.03.2019 року тривало 5 хвилин, а представник позивача зазначає, що воно тривало 1,5 години, тому за супроводження справи в суді 06.03.2019 року позивач просить відшкодувати йому 1500,00 грн.
Також відповідач зазначив, що 22.04.2019 року судове засідання по справі № 160/1223/19 зводилось до того, щоб відкласти розгляд справи, у зв'язку з перебуванням в. о. директора ТОВ Фірми «Блок ЛТД», який був викликаний в якості свідка, у відрядженні. Судове засідання тривало декілька хвилин, а не годину, як про це зазначено в звіті, але за супроводження справи в суді 22.04.2019 року, позивач просить суд 1000,00 грн. Так, відповідач акцентує увагу суду на тому, що ціна позову складає - 810306,00 грн., судовий збір сплачений за подання позовної заяви - 12154,60 грн., а за супроводження справи позивач просить суд - 41850,00 грн., зокрема, за написання та подання позову до суду - 12000,00 грн., за визначення переліку обставин, які підлягають доказуванню - 6000,00 грн. Заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 41850,00 грн., враховуючи складність справи та ціну позову у сумі 810306,00 грн., є не співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. З цього приводу відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду у додатковій постанові від 08.05.2018 року по справі № 810/2823/17, адміністративне провадження № К/9901/7937/18.
Тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача щодо компенсації витрат на правничу допомогу.
У судове засідання з'явились представник заявника та представник відповідача.
Представник заявника підтримав свою заяву у повному обсязі та просив суд задовольнити її повністю.
Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви щодо компенсації витрат на правничу допомогу та просив відмовити у її задоволенні, обставини справи пояснив таким чином, як про це зазначено вище.
Суд, заслухавши думки заявника та відповідача, проаналізувавши їх доводи, вивчивши матеріали адміністративної справи та надані докази на підтвердження заявлених вимог, прийшов до таких висновків.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
- на професійну правничу допомогу;
- сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
- пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
- пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначені такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, у свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
При цьому, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 06.03.2019 року, справа № 922/1163/18.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Так, як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, позивачу були надані адвокатські послуги двома адвокатами Адвокатського об'єднання «ВіннерЛекс»: Яроцькою Ю. О. та Чехутою В. М. При цьому, судові витрати ТОВ Фірми «Блок ЛТД» на професійну правничу допомогу, надану при розгляді адміністративної справи № 160/1223/19, підтверджуються належним чином завіреними копіями письмових доказів, зокрема, копіями: 1) договору про надання правової допомоги від 21.11.2017 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «ВіннерЛекс» та ТОВ Фірми «Блок ЛТД»; 2) специфікацією № 8 від 16.01.2019 року; 3) рахунку від 16.01.2019 року на оплату юридичних послуг, згідно з договором про надання правової допомоги від 21.11.2017 року; 4) платіжного доручення № 1222 від 21.01.2019 року на суму 41850,00 грн.; 5) звіту про надану правничу допомогу станом на 15.05.2019 року; 6) акту приймання-передачі послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 21.11.2017 року станом на 15.05.2019 року.
Проте, вивчивши надані заявником документи, суд звернув увагу на те, що зазначені у них суми не відповідають принципу співмірності, дотримання якого передбачено у ч. 5 ст. 134 КАС України. З огляду на це, суд, об'єктивно оцінюючи надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених ним судових витрат на правову допомогу, виходячи зі співмірності розміру оплати послуг адвоката з характером та складністю справи, вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач ще до подання позову до адміністративного суду у специфікації № 8 від 16.01.2019 року, наданої як додаток до договору про надання правової допомоги від 21.11.2017 року, відобразив розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які будуть ним понесені на загальну суму 41850,00 грн.
При цьому, позов до адміністративного суду був поданий ТОВ Фірмою «Блок ЛТД» 07.02.2019 року, про що свідчить відмітка суду з вх. № 6577. Проте, у вказаній специфікації позивач на момент її складання зазначив у п. 1 таку юридичну послугу як: «Надання правової допомоги у судовому засіданні» в обсязі 6 годин, загальною вартістю 6000,00 грн., а у п. 3: «Під час ознайомлення з матеріалами справи в суді» в обсязі 4 години, загальною вартістю 4000,00 грн.
Проте, суд зазначає, що вказані відомості на момент складання представником позивача та позивачем специфікації не відповідали дійсності, тим більше, що у суду на момент відкриття провадження у справі на підставі ст. 12, ст. 257, ст. 262 КАС України, а також з урахуванням предмета спору, було право на призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи загального позовного провадження. Тобто, на момент складання специфікації № 8 від 16.01.2019 року позивачу та його адвокатам об'єктивно не могло бути відомо про те, що судом буде відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та будуть призначені судові засідання на ту чи іншу дату. Тим більше, на момент складання специфікації їм не могло бути відомо скільки часу адвокат витратить на участь у судових засіданнях. Хоча у специфікації ще до подання позовної заяви до суду вони визначили точний час перебування у судових засіданнях, загальний обсяг якого склав 6 годин.
Також, у вказаній специфікації сторони договору про правову допомогу попередньо визначились і з часом, витраченим для ознайомлення з матеріалами справи, що у підсумку склав у загальному обсязі - 4 години, загальною вартістю 4000,00 грн. Крім того, зазначені у специфікаціях підрозділи «Збирання доказів» та «Складання та подання процесуальних документів» частково є такими, що відповідають процесуальній дії зі збирання доказів, підготовки та подання позовної заяви, а відзив на позов та інші процесуальні документи на момент подання позову або на момент його підготовки не вчинялись. Хоча позивач та його адвокат попередньо визначились і з часом, витраченим ними на вчинення цих дій, як і з їх вартістю, сукупний розмір якої склав 31500,00 грн. Загальна вартість наданих адвокатом позивачу правових послуг, з урахуванням знижки у 10 %, склала 41850,00 грн. При цьому, на підтвердження попередньої оплати юридичних послуг адвоката позивач надав суду копії рахунку на оплату юридичних послуг від 16.01.2019 року та платіжного доручення № 1222 від 21.01.2019 року на суму 41850,00 грн.
У наданих письмових доказах від 15.05.2019 року, тобто після судового розгляду справи та вирішення справи по суті, зазначена та ж сама загальна вартість наданих правничих послуг. Проте, в акті приймання-передачі послуг від 15.05.2019 року та доданому до нього звіту про надану правничу допомогу дещо змінені вчинені адвокатом в ході судового розгляду справи процесуальні дії. У підсумку розмір наданих юридичних послуг так само склав вже сплачені позивачем 41850,00 грн.
Так, зокрема, відповідно до звіту про надану правничу допомогу станом на 15.05.2019 року у п/п 1, 2, 3, 4 Адвокатське об'єднання «ВіннерЛекс» та позивач зазначили такі дії представника позивача, зокрема, як: визначення переліку обставин, які підлягають доказуванню та документів, які мають бути надані до суду, для обговорення правового захисту з метою оскарження результатів документальної податкової перевірки тощо, аналіз судової практики, аналіз нормативно-правового регулювання, виїзд за місцезнаходженням клієнта з питань збору документів та доказової бази з метою підготовки позовної заяви до суду, опрацювання та детальний правовий аналіз первинних та інших документів, наданих ТОВ Фірмою «Блок ЛТД» для спростування висновків Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, написання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви.
Проте, суд, оцінюючи вказані дії адвоката, з урахуванням положень КАС України, зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу є окремим видом судових витрат, тому позначені у звіті дії, вчинені адвокатом, є такими, що відповідають таким діям, як збирання доказів, написання та подання позовної заяви. Тому, визначений розмір судових витрат за вчинення цих дій у загальному розмірі 31500,00 грн. не є співмірним вчиненим діям та є завищеним.
Крім того, з приводу таких дій адвоката, як підготовка до судового засідання та представництво під час розгляду судової справи, суд зазначає, що часові межі, зазначені у звіті, є також завищеними. Адже, зокрема, матеріалами справи підтверджується, що із заокругленням судове засідання 06.03.2019 року тривало 5 хвилин, судове засідання 25.03.2019 року, судове засідання 03.04.2019 року тривало 3 години, судове засідання 17.04.2019 року тривало 1 годину, судове засідання 22.04.2019 року тривало 5 хвилин, судове засідання 14.05.2019 року тривало 40 хвилин, що загалом становить 4 години 57 хвилин. У специфікації позивач вказує 6 годин, а у звіті - загалом 11 годин. Проте, навіть, з урахуванням часу для підготовки, заявлені твердження заявника не є співмірними та не відповідають дійсності, принципу розумності. Тим більше, відомості, які мають враховуватися при визначенні судових витрат на правову допомогу, різняться, хоча загальна сума витрат становить 41850,00 грн.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням заперечень відповідача, суд вважає за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу. Суд дійшов висновку про часткове задоволення таких витрат, а саме: у розмірі 20925,00 грн., з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а саме: 12000,00 грн. (збирання доказів, написання та подання позовної заяви з додатками) + 4000,00 грн. (написання та подання відзиву на позов) + 4925,00 грн. (4 години 57 хвилин участі у судових засідання та підготовка до судового засідання) = 20925,00 грн. Це відповідає 50 відсоткам заявленої до відшкодування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням знижки у 10%.
Суд зазначає, що сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 20925,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною і неминучою, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу та необхідність винесення додаткового рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 143, частинами 3, 8 ст. 243, ст. 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» про компенсацію витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Блок ЛТД» (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 353, код ЄДРПОУ 19142866) компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20925,00 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856).
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27.05.2019 року.
Суддя І.О. Лозицька