Справа № 266/1742/19
Провадження № 2-а/266/37/19
27 травня 2019 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Воропаєвої О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Відповідачів про скасування постанови НК № 156013 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 22.03.2019.
В обґрунтування заявлених вимог покладається на те, що відповідно до винесеної постанови водій, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 89 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП України. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20. Вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки 22.03.2019 він дійсно прямував автодорогою Одеса-Миколаїв-Новоазовськ М-14 на автомобілі «Tayota camri» НОМЕР_1 де був зупинений інспектором патрульної поліції, який повідомив його про нібито вчинення правопорушення. У момент зйомки приладом TRUCAM інспектором було допущено грубе порушення у момент зйомки, а саме було попадання прямих сонячних променів на об'єктив камери апарату, що могло суттєво вплинути на показники, крім того в момент зйомки інспектор тримав прилад в руках тобто зйомка велася не в автоматичному режимі, що не виключає можливість фальсифікації показів. Також вказав, що використання апарату TRUCAM є незаконним. До того ж він був зупинений одним інспектором, а оскаржувану постанову склав інший інспектор, який є відповідачем у справі. До того ж складання постанови на місці вчинення правопорушення, просто на дорозі, порушило його конституційне право на захист оскільки йому не було надано можливості скористатись правовою допомогою, дати письмові пояснення, заслухати свідків та заявити письмові клопотання. У зв'язку із чим позивач просить скасувати постанову НК № 156013 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у його відсутність, позов задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи на офіційну електронну адресу, відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, до суду не з'явився, не повідомив про причини неприбуття, відзиву на позов не надав, тому справа вирішена на підставі наявних у ній доказів відповідно до вимог ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою НК № 156013 від 22.03.2019 року ОСОБА_1 визнано винним за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (а.с. 5).
Згідно вищевказаної постанови 22.03.2019 року о 10 год. 27 хв. АД М-14 Одеса-Мелітополь- Новоазовськ водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Tayota camri» НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 89 км/год. чим перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті на 39 км/год. чим порушив п.п. 12.4 ПДР України, швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TRUCAM 001146 чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За нормами КУпАП підтвердженням наявності чи відсутності адміністративного правопорушення є докази.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не надано будь яких доказів та фактичних даних на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суду не надано відомостей про залучення свідків при розгляді поліцейським адміністративного провадження, внаслідок якого прийнято постанову, що оскаржується, відсутні пояснення особи яка притягнута до адміністративної відповідальності та відеоматеріали, взагалі не зазначено у постанові про наявність додатків, тому суд аналізуючи фактичні обставини по справі приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин законності ухвалення рішення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.122 Кодекс України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та; експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оскільки в оскаржуємій постанові відсутнє зазначення про додатки будь-яких доказів на підтвердження обставин вини позивача у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП суд кваліфікує не подання відзиву відповідачем, як визнання позову відповідно до ч.4 ст.159 КАС України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю.
Таким чином, з урахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, встановлених обставин по справі суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 158-162, 171-2, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , поліцейського Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову серія НК №156013 від 22.03.2019 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення (зважаючи на п. 15.5перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
На підставі ч.2ст. 271 КАС України, копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Суддя: Шишилін О. Г.