24 травня 2019 року Справа № 0440/5512/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лозицької І.О.
судді Маковської О.В.
судді Прудника С.В.
за участі секретаря судового засідання: Черніженко К.Е.
за участю:
заявника не прибув
представника відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 03.07.2018 року № К-8830-18, про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - було відмовлено повністю.
Суд мотивував своє рішення тим, що зміни, які відбулися у законодавстві щодо пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, не надають право на перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу. Адже, положення ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначають право на перерахунок пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. При цьому, таке право мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які на той час проходили дійсну строкову службу. Оскільки позивач, у період участі ним в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не проходив дійсну строкову службу, тому суд вказав на відсутність у нього права на перерахунок пенсії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18 була залишена без задоволення, а зазначене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18 набрало законної сили станом на 22.01.2019 року.
13.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року в адміністративній справі № 0440/5512/18, в якій просить суд:
- скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року, справа № 0440/5512/18, яким ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) зазначив, що вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18 є таким, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України. Адже, він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ї категорії, йому була встановлена ІІ група інвалідності безстроково, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
З огляду на викладене, позивач вважає, що він має право на пенсію у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року, суд встановив, що у період з 12.06.1986 року по 18.07.1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та у вказаний період не проходив дійсну строкову службу. Тому, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Водночас заявник зазначив, що у рішенні від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) Конституційний Суд України (далі - КСУ) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
При цьому, за твердженнями заявника, такі висновки КСУ є визначальними, а викладені обставини є виключними, мають істотне значення для правильного розгляду справи, для перегляду рішення суду та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.05.2019 року було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18, та призначено заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, а також, наданий відповідачу строк до 24.05.2019 року для надання відзиву на заяву.
У судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача надав суду заперечення проти заяви від 22.05.2019 року за вх. № 27486/19.
В обґрунтування своїх заперечень проти заяви відповідач зазначив, що вважає правомірною відмову щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. «г» ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, те деяких інших осіб». Адже, на час виникнення спірних правовідносин ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була чинною. При цьому, за твердженнями відповідача, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у разі, коли особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження строкової військової служби. Проте, ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, тому він не має права на перерахунок пенсії на підставі ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вважає вимоги заявника необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, відповідач заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами, переглядаючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Васильківським РОВД Дніпропетровської області від 28.09.1999 року, є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 28.11.2008 року та вкладкою № НОМЕР_3 від 12.02.2014 року до посвідчення і є інвалідом 2-ої групи із 70% втратою працездатності з 12.02.2015 року, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії АВ № 0249045 від 12.02.2014 року.
04.06.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
03.07.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом про розгляд звернення № К 8830-18 повідомило позивача, що оскільки, згідно з матеріалами пенсійної справи позивач проходив дійсну строкову службу з 15.04.1982 року по 15.05.1984 року, а брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 12.06.1986 року по 18.07.1986 року, то підстави для проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови № 851 від 15.11.2017 року «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні. Також, відповідач зазначив, що постановою № 851 перерахування пенсії встановлено особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської Катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та внаслідок цього стали інвалідами саме під час проходження дійсної строкової служби.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, тобто з 01.10.2017 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , бо у період з 12.06.1986 року по 18.07.1986 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС та у вказаний період не проходив дійсну строкову службу. Тому, позивач не має права на перерахунок пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом зазначено, що 11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ), яким частину третю статті 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ) викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни до Порядку № 1210.
Так, Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 року № 796-ХІІ у редакції Закону України від 05.10.2006 року № 231-V «Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 року № 796-ХІІ у редакції, чинної до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, вказаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Системний аналіз положень частини третьої статті 59 Закону та пункту 9-1 Порядку № 1210 свідчить про те, що їх дія поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби;
3) така участь особи призвела до її інвалідності.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
При цьому, суд посилався на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 08.05.2018 року (справа № 820/1148/18 (провадження № Пз/9901/33/18) таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
В ухвалі Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі № 816/1159/18 (провадження Пз/9901/37/18), якою відмовлено у відкритті провадження як зразкової, суд касаційної інстанції з посиланням на вищевикладену правову позицію Верховного Суду вказав, що частина третя статті 59 Закону № 796-XII не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив дійсну строкову військову службу в Збройних Силах СРСР у період з 15.04.1982 року по 15.05.1984 року, а участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС приймав як військовозобов'язаний у складі військової частини, будучи призваним на військові збори, у період з 11.06.1986 року по 18.07.1986 року.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки на момент участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС останній не проходив дійсну строкову службу, а був призваний на військові збори, висновки суду про те, що на позивача не поширюються положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є правомірними.
Зазначена вище правова позиція, також викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11 грудня 2018 року по справі № 822/1346/18, від 06 березня 2019 року по справі № 2540/2495/18, від 23 квітня 2019 року по справі № 822/1311/18, від 24 квітня 2019 року по справі № 806/1867/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 року, суд прийшов до висновку про те, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби.
Крім того, за правовою оцінку суду, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа. При цьому, суд зазначив, що положеннями розділу VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки, у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.
Водночас, суд зазначає, що 25.04.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким вирішено:
1) визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю;
2) словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, вимога ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019 року.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд, також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, з урахуванням рішення Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№ 1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII зі змінами, суд вважає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019 року.
Також, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У цьому контексті суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, справа № 1-7/99, визначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що Рішення КСУ у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019), яким визначені виключні обставини в адміністративній справі, ухвалене 25.04.2019 року, то суд зазначає, що положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність, саме з 25.04.2019 року. Тобто зазначена норма, визнана неконституційною, поширюється на правовідносини, що виникли з 25.04.2019 року та зворотної дії у часі не має. Тому, суд вважає, що у позивача право на перерахунок пенсії по інвалідності виникло саме з 25.04.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Однак, суд зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18 не підлягає скасуванню, з огляду на те, що згідно з положеннями частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Виходячи з приписів вказаної норми, наведене, рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 1-р(II)/2019 не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли до його ухвалення, оскільки, не має зворотної дії в часі.
Таким чином, перерахунок та виплата пенсії по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може бути здійснена ОСОБА_1 лише з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 1-р(II)/2019, а саме: починаючи з 25.04.2019 року.
Отже, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області для здійснення перерахунку його пенсії (починаючи з 25.04.2019 року), відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 1-р(II)/2019.
За наведених обставин, у суду відсутні підстави для перегляду за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року у справі № 0440/5512/18.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року в адміністративній справі № 0440/5512/18 - залишити в силі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Текст ухвали у повному обсязі складений 24.05.2019 року.
Головуючий суддя І.О. Лозицька
Суддя О.В. Маковська
Суддя С.В. Прудник