17 квітня 2019 року Справа № 160/2362/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просять:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Р-17464 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Р-17462 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 20.12.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 , з врахуванням всього стажу роботи, періоду навчання, заробітної плати для обчислення пенсії, з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення -20.12.2017 року та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що до вересня 1998 року та до листопада 1997 року відповідно вони проживали у м. Вінниці, а потім виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю . У грудні 2017 року вони через представника за довіреністю ОСОБА_4 звернулись до відповідача із заявами щодо призначення пенсії за віком, проте, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було відмовило у призначенні пенсії, що було оскаржено позивачами в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року по справі №804/4161/18 визнано протиправними відмови відповідача у призначенні пенсії позивачам та зобов'язано повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення пенсії. Проте, за результатом повторного розгляду заяв відповідачем знову відмову у призначенні пенсій за віком, про що прийняті рішення № Р-17464 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та Р-17462 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком. Позивачі вважають, що відповідач цілком безпідставно відмовляє у призначенні пенсії. Такими діями відповідач фактично порушує їх право на отримання пенсії, передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 квітня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими. В обґрунтування своєї позиції відповідач зауважив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Р-17464 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та Р-17462 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком є правомірними, винесеним на підставі, у межах та у спосіб, що визначений законом, тому підстав для їх скасування не має. Під час розгляду заяв від 20.12.2017 р. та долучених до них документів було встановлено, що останнє місце їх реєстрації Вінниця, місце проживання Ізраїль. Документи, передбачені п. 2.22 Порядку №22-1 щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України і м. Кам'янському ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до управління не надавали. Згідно з постановою Пенсійного фонду України від 14.12.2015 р. №25-1 із заявами про призначення пенсії незалежно від території обслуговування таких органів можуть звертатись особи, які проживають (зареєстровані) в перелічених адміністративно-територіальних одиницях держави України. Проте, документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України позивачі до управління не надавали. З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянами України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, термін дії до 28 вересня 2028 року.
20 грудня 2017 року позивачі через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_4 звернулись до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявами про призначення пенсій за віком.
Рішеннями Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №84 від 25.12.2017 року та №86 від 26.12.2017 року відповідач відмовив у призначенні пенсії за відсутністю місця реєстрації на території України.
Рішення Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №84 від 25.12.2017 року та №86 від 26.12.2017 року були оскаржені позивачами в судовому порядку (адміністративна справа №804/4161/18).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №86 від 26.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №84 від 25.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком від 20 грудня 2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 набрало законної сили 30 серпня 2018 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20 грудня 2017 року, у результаті розгляду - відмовлено в призначенні пенсії за віком, про що прийнято Рішення №Р-17464 від 21 листопада 2018 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 відділом з питань призначення та перерахунку пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 20 грудня 2017 року, у результаті розгляду - відмовлено в призначенні пенсії за віком, про що прийнято Рішення №Р-17462 від 21 листопада 2018 року.
У Рішенні №17464 від 21 листопада 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зазначено, що за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 Відповідно до заяви від 20.12.2017 про призначення/перерахунок пенсії, останнє місце реєстрації ОСОБА_1 в Україні - АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 1998 році). Також, за даними незавіреної належним чином копії довіреності від 05.06.2017, виданої на ОСОБА_4 в місті Бат Ям Держави Ізраїль, заявник, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на території України не має місця реєстрації. У заяві про призначення пенсії від 20.12.2017 значиться ОСОБА_1 , але до заяви додано незавірену належним чином копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (без зазначення по-батькові), термін дії паспорта, серія НОМЕР_1 подовжено лише до 09.03.2008. До заяви про призначення пенсії надано незавірену належним чином копію трудової книжки на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .н; враховуючи дані паспорта, факт належності трудової книжки не можливо встановити до особи, що значиться у паспортних даних. Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 231від 20.05.2011, видана на ОСОБА_1 , не відповідає вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 додаток 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У Рішенні №17462 від 21 листопада 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком зазначено, що за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_2 . Згідно із заявою від 20.12.2017 про призначення/перерахунок пенсії, останнє місце реєстрації ОСОБА_2 в Україні - АДРЕСА_3 (знята з реєстрації у 1997 році). Також, за даними незавіреної належним чином копії довіреності від 05.06.2017, виданої на ОСОБА_4 в місті Бат Ям Держави Ізраїль, заявниця мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на території України не має місця реєстрації. У заяві про призначення пенсії від 20.12.2017 значиться ОСОБА_2 , але до заяви додано незавірену належним чином копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (без зазначення по-батькові), термін дії паспорта, серія НОМЕР_2 подовжено лише до 05.09.2007. До заяви про призначення пенсії надано незавірену належним чином копію трудової книжки на ім'я ОСОБА_7 , виправлено прізвище на « ОСОБА_1 » на підставі свідоцтва «пре шлюб», натомість копії свідоцтва про зміну прізвища до заяви не додано. Враховуючи наведене прорахувати стаж не вбачається можливості. Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 058 від 08.05.2013 та №059 від 08.05.2013 видані на ОСОБА_2 не відповідають вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 додаток і до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішеннями про відмову у призначенні пенсії за віком № Р-17464 від 21.11.2018 р. та № Р-17462 від 21.11.2018 р., позивачі звернулись до суду з цим позовом.
Згідно зі ст.3, ст. 19, ст. 46 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із ст. 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону №1788 за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено умови призначення пенсії за віком.
Так, згідно з абз. 1 статті 26 Закону №1058, в редакції, чинній на момент звернення позивачів із заявою про призначення пенсії за віком, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент подання позивачами заяв про призначення пенсії за віком), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з п. 1.6 - п. 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно з п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637;
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи.
Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Пунктами 2.22. - 2.23 Порядку №22-1 передбачено, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачі є громадянами України, до 1998 року мешкали у місті Вінниця, працювали на території України та виїхали на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.
20 грудня 2017 року позивачі через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_4 звернулись до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявами про призначення пенсій за віком.
Рішеннями Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №84 від 25.12.2017 року та №86 від 26.12.2017 року було відмовлено позивачам у призначенні пенсії за відсутністю місця реєстрації на території України.
Рішення Пенсійного фонду №84 від 25.12.2017 року та №86 від 26.12.2017 року були оскаржені позивачами в судовому порядку (адміністративна справа №804/4161/18).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 визнано протиправними та скасовані рішення №86 від 26.12.2017 року №84 від 25.12.2017 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком від 20 грудня 2017 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатом повторного розгляду заяв від 20.12.2017 р. та на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 відповідачем винесено оспорювані у цій справі Рішення №Р-17464 від 21.11.2018 року та №Р-17462 від 21.11.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
В обґрунтування підстав відмови у призначенні пенсії за віком відповідачем в рішеннях зазначено, що за документами, наданими для призначення пенсії, не підтверджено місце їх проживання (реєстрації) на території України; термін дії закордонних паспортів закінчився; в закордонних паспортах не зазначено «по-батькові», не належно завірені трудові книжки, в копії трудової книжки міститься закреслення прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 », свідоцтво про шлюб не надавалось, довідки про заробітну плату не відповідають вимогам Порядку №22-1.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими такі доводи відповідача в обґрунтування підстав відмови у призначенні пенсії за віком.
Питання правомірності посилань Пенсійного фонду на непідтвердження позивачами місця проживання (реєстрації) на території України було вирішено у адміністративній справі №804/4161/18 і судом встановлено, що відповідач протиправно відмовив позивачам у призначенні пенсії за віком, як непрацюючим пенсіонерам, оскільки ними не підтверджено місце проживання (реєстрації) в м. Кам'янському Дніпропетровської області.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі №804/4161/18 набуло законної сили та є обов'язковим до виконання.
Суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. При цьому, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.
Відтак, проживаючи в Ізраїлі, громадяни України мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Необґрунтованими суд вважає і доводи відповідача щодо підстав відмови у призначенні пенсії за віком ненадання свідоцтва про шлюб. Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлений чіткий перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком, серед яких відсутнє свідоцтво про шлюб.
Щодо незазначення в закордонних паспортах «по-батькові», суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до п.1 наведеного Порядку паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, і дає право такій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, згідно з яким не передбачено зазначення «по-батькові» на лицьовому боку сторінки даних громадянина.
Окрім того, у відповідності до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07 травня 2014 року, паспорт для виїзду за кордон оформлюється на підставі паспорта громадянина України.
З урахуванням викладеного, посилання відповідача на відсутність в паспорті для виїзду за кордон даних «по-батькові» є безпідставним.
Також безпідставним є посилання відповідача на закінчення строку дії паспортів громадянина України для виїзду за кордон, оскільки на момент прийняття оспорюваних у цій справі рішень про відмову у призначенні пенсії за віком строк дії паспорту PU309601 та PU 309600 встановлений до 28 вересня 2028 року, отже, вони є дійсними і належним чином підтверджують громадянство України позивачів.
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Втім, доказів письмового запиту заявника про те, які документи необхідно подати додатково, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відмови відповідача у призначені позивачам пенсії за віком на підставі поданої ними заяви від 20.12.2017 р., які оформлена рішенням №Р-17464 від 21.11.2018 року та №Р-17462 від 21.11.2018 року, вчинені відповідачем у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та необґрунтовано тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Дослідивши оскаржувані у цій справі рішення про відмову у призначенні пенсії, судом встановлено, що відповідачем не досліджувалось питання щодо наявності та/або відсутності у позивачів права, передбаченого абз.1 ст.26 Закону №1058 в редакції, чинній на момент звернення із заявою про призначення пенсії.
Втім, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивачів.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 20.12.2017 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки обставинам, наданої судом у цьому судовому рішенні.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч. 1ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40грн. відповідно до квитанції від 13.02.2019 №1504-4606-1491-6734 та у розмірі 768,40грн. відповідно до квитанції від 13.02.2019 №1504-4597-9098-6350.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Р-17464 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Р-17462 від 21.11.2018 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 13.02.2019 №1504-4597-9098-6350.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 13.02.2019 №1504-4606-1491-6734.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський