копія
22 квітня 2019 року Справа № 160/2039/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01 квітня 2017 року по 01 жовтня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату громадянину ОСОБА_1 , заборгованість по його пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01 квітня 2017 року по 01 жовтня 2018 з компенсацією втрати частини грошових доходів (пенсії).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 06.03.2006 року він є пенсіонером. З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, позивач вимушений був покинути своє місце проживання у м. Алчевськ Луганської області та, спочатку, влітку 2014 року перемістився до м. Рубіжне Луганської області. Позивач вказує, що Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01 квітня 2017 року по 01.10.2018 року безпідставно припинило йому виплату пенсії. Рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не отримував. В лютому 2018 року ОСОБА_1 перемістився до м. Дніпро та став на облік, як внутрішньо переміщена особа до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пенсійні виплати позивачу були поновлені з 01.10.2018р., однак з 01.04.2017р. по 01.10.2018р. ОСОБА_1 пенсію так і не отримав. 22.08.2018р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати пенсії за минулий період, однак листом від 03.09.2018р. відповідач повідомив, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, а саме з квітня 2017 року по вересень 2018р. нараховано в розмірі 43125,24 грн., та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2039/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні. Вказаною ухвалою суду відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 2, частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Представником Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що з 01.04 2017р. виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено до з'ясування інформації яка потребує перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території, отриманих від Служби Безпеки України. На даний час позивач не перебуває на пенсійному обліку у вказаного відповідача, тому жодних владно управлінських функцій та зобов'язань відповідач не здійснює щодо ОСОБА_1
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також заперечив проти пред'явлених позовних вимог, виклавши свою позицію у відзиві на позовну заяву від 03.04.2019 р., в якому зазначив, що з 01.10.2018 року позивачу поновлено виплати пенсії. Борг за період з квітня 2017 року по вересень 2018 року нараховано в розмірі 43125,24 грн. та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 06 березня 2006 року.
У зв'язку із проведенням антитерористичної операції, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту ОСОБА_1 був вимушений залишити своє місце проживання у м. Алчевськ та влітку 2014 році переміститися до м. Рубіжне Луганської області.
На підставі особистої заяви ОСОБА_1 став на облік до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області та отримував пенсійне забезпечення з 01.08.2014 по 31.03.2017 року (включно). Однак з 01.04.2017 року по 01.10.2018 року Пенсійний орган припинив виплату пенсії позивачу.
В лютому 2018 року позивач перемістився в м. Дніпро.
Відповідно до копії довідки № 0000480374 від 20.02.2018р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради, позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за новою адресою: АДРЕСА_2 .
20 лютого 2018 року позивач особисто звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами про запит пенсійної справи з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.
На звернення ОСОБА_1 від 20.02.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло пенсійну справу на облік та поновило виплату поточної пенсії лише з 01.10.2018 року, не виплативши пенсію за весь минулий час, а саме за період з 01.04.2017 року по 01.10.2018 року.
Листом від 20.02.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідь на заяву позивача повідомило, щодо відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018 про взяття на облік було направлено запит на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та згідно отриманого протоколу комісії від 29.03.2018 року №8 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №2 позивача взято на облік з дати припинення пенсійних виплат, тобто з 01.04.2017 року.
22.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якій просив повідомити, чи приймалось рішення про припинення виплати пенсії.
Листом від 31 серпня 2018р. №236/С-14 Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомило, що пенсійна справа була взята на облік вказаного управління з 01.08.2014 року, що 20.02.2018 року було отримано запит Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на висилку пенсійної справи і що 05.03.2018 року пенсійна права була направлена до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.
22.08.2018 року позивач звернувся до начальника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо виплати пенсії за минулий час, а саме з 01.04.2017 року по 01.10.2018 року. Однак листом від 03.09.2018р. за №С13762-18 Центральний відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що пенсійні виплати позивачу поновлено з 01.04.2017р. Борг за період з квітня 2017 по вересень 2018 року нараховано в розмірі 43125,24 грн. та, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. № 335 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365» вказав, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України
Позивач вважає, що дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення пенсійних виплат та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії за минулий час, а саме за період з 01.04.2017 року по 01.10.2018 року є протиправними, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон України №1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.04.2017 року по 01.10.2018 року до з'ясування інформації яка потребує перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території, отриманих від Служби Безпеки України.
Водночас Закон України № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як з'ясування інформації яка потребує перевірки обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній території, отриманих від Служби Безпеки України
Тобто, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Таким чином, судом встановлено порушення прав позивача щодо неотримання пенсійних виплат.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18), яка є зразковою справою.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, припиняючи ОСОБА_1 виплату пенсії, Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області вчинило протиправні дії відносно позивача, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивача на мирне володіння своїм майном.
Водночас, як свідчать матеріали справи, протоколом комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконкому Соборної районної у місті Дніпрі ради від 29.03.2018р. №8 прийнято рішення про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018р., однак заборгованість за спірний період нарахована, проте не була виплачена.
Таким чином, враховуючи те, що судом доведено порушення відповідачем прав позивача щодо припинення пенсійних виплат у спірний період, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка виразилась у невиплаті пенсії ОСОБА_1 у період з 01.04.2017 року по 01.10.2018 р., є протиправною та, задля належного захисту прав позивача, суд вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої заборгованості по його пенсії за період з 01.04.2017 року по 01.10.2018 р.
Щодо позовної вимоги про виплату ОСОБА_1 заборгованості по його пенсії з компенсацією втрати частини грошових доходів (пенсії), суд вважає за потрібне зазначити про таке.
Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Згідно статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2017 року по 01.10.2018 р. може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.
Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно вимог пункту першого частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, є необхідність допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
Враховуючи, що ухвалою суду від 11.03.2019 р. позивачу відстрочену сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно стягнути з відповідачів до спеціального фонду Держбюджету України а саме Отримувач:
УК у Чечелівському р. м. Дніпра/Чечел.р./22030101;
Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Рахунок отримувача: 34316206084014;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 за весь минулий час, тобто за період з 01 квітня 2017 року по 01 жовтня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату громадянину ОСОБА_1 заборгованості по його пенсії за весь минулий час, а саме за період з 01 квітня 2017 року по 01 жовтня 2018 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути до спеціального фонду держбюджету України а саме:
Отримувач: УК у Чечелівському р. м. Дніпра/Чечел.р./22030101;
Код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
Код банку отримувача (МФО): 899998;
Рахунок отримувача: 34316206084014;
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судового збору у розмірі 768,4 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок);
з Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області суму судового збору у розмірі 768,4 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.М. Олійник
Рішення не набрало законної сили
22 квітня 2019 року.
Суддя В.М. Олійник
З оригіналом згідно.
Суддя В.М. Олійник