27 травня 2019 року Справа №227зп-19/160/2749/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєва С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі подання Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг про роз'яснення ухвали суду від 06.05.2019р. про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАЧУНІВСЬКЕ РИБОВОДНЕ ГОСПОДАРСТВО" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р.,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАЧУНІВСЬКЕ РИБОВОДНЕ ГОСПОДАРСТВО" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2019р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАЧУНІВСЬКЕ РИБОВОДНЕ ГОСПОДАРСТВО" про забезпечення позову у справі №160/2749/19 було задоволено та зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2019р. до набранням законної сили рішенням суду у адміністративній справі №160/2749/19.
16.05.2019р. засобами поштового зв'язку на адресу суду від державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг надійшло подання, у якому останній просив роз'яснити спосіб виконання ухвали суду №227зп-19/160/2749/19 від 06.05.2019р. про зупинення дії постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р. до набрання законної сили рішення в адміністративній справі №160/2749/19.
В обґрунтування вказаної заяви державний виконавець посилається на те, що постанова про арешт коштів боржника від 23.01.2019р. була винесена в рамках зведеного виконавчого провадження з примусового виконання не тільки постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р., а й з примусового виконання інших виконавчих документів, тобто списання коштів за вказаною постановою про арешт коштів боржника з рахунків боржника стосується не лише постанови №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р., а й інших виконавчих документів, які перебували та перебувають на виконанні. Як зазначає державний виконавець, жодним положенням Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено вчинення виконавчих дій, які б забезпечили виконання вимог ухвали щодо зупинення дії постанови, яка підлягає виконанню, а тому, з метою недопущення порушення інтересів боржника, просить суд роз'яснити зміст резолютивної частини ухвали №277зп-19/160/2749/19 від 06.05.2019р. та пояснити, чи може Державна виконавча служба застосувати положення ч.2 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" та зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, з метою виконання вимог вищевказаної ухвали.
Згідно частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, у якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
За таких обставин, вказане подання державного виконавця підлягає розгляду у письмовому провадженні.
Розглянувши зазначене подання про роз'яснення ухвали суду про забезпечення позову, дослідивши надані документи на його підтвердження, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про роз'яснення ухвали суду №227зп-19/160/2749/19 від 06.05.2019р., виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1, ч.2 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Існування механізму роз'яснення судового рішення зумовлено можливою нечіткістю рішення за його змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні його змісту. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Тобто, під роз'ясненням судового рішення мається на увазі можливість пояснення окремих термінів, формулювання фраз та зміст пункту в цілому.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Так, зі змісту подання про роз'яснення ухвали суду вбачається, що державний виконавець, фактично, просить не роз'яснити резолютивну частину ухвали про забезпечення позову, а просить суд роз'яснити чи може він застосувати положення ч.2 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" та зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р.
Тобто, таким чином, державний виконавець, фактично, просить суд, за наслідками розгляду його подання про роз'яснення ухвали суду від 06.05.2019р. про забезпечення позову, застосувати інший вид забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі наведеної постанови відповідно до п.5 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, що не є підставою для роз'яснення наведеної ухвали, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для роз'яснення ухвали суду від 06.05.2019р. у спосіб зазначений у поданому державним виконавцем поданні.
В свою чергу, роз'яснення зазначеної ухвали про забезпечення позову, у спосіб визначений державним виконавцем, призведе до зміни змісту наведеної ухвали, якою суд застосував вид забезпечення позову у справі №160/2749/19 у вигляді зупинення дії індивідуального акта, який встановлений п.1 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, що не передбачено ні ст.151, ні ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та зміст ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України містить відповідну заборону змінювати зміст судового рішення, що підлягає роз'ясненню.
При цьому, суд звертає увагу державного виконавця, що зміст ухвали від 06.05.2019р. про забезпечення позову чітко відповідає виду забезпечення позову, встановленому п.1 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому посилання на її незрозумілість є безпідставними та необґрунтованими і такими, що суперечать приписам ст.ст.151, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначення способу та механізму виконання судового рішення є предметом виконавчого провадження та обов'язок визначення способу його виконання покладається на виконавців та роз'яснення судового рішення не має на меті встановлення способу виконання рішення у разі відсутності чинного правового регулювання або з інших причин.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення подання державного виконавця про роз'яснення ухвали суду від 06.05.2019р. про забезпечення позову у порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 245, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні подання Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг про роз'яснення ухвали суду від 06.05.2019р. про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАЧУНІВСЬКЕ РИБОВОДНЕ ГОСПОДАРСТВО" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1125/263/АВ/ТД-ФС/582 від 27.09.2018р. - відмовити повністю.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва