06 травня 2019 року Справа № 160/1939/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
27 лютого 2019 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у формі наказу №242 від 06.02.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101).
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки №242 від 06.02.2019 р. прийнято на відсутності підстав та умов, визначених підпунктами 78.1.4, 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 р. було відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/1923/19 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
01 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Офісом ВПП ДФС позивачу були надіслані запити про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Алсімо» за 2016 - 2017 роки, а саме №51931/10/28-10-46-08-09 від 10.12.2018, та повторний запит про надання документів в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №8223/10/28-10-46-08-09 від 19.02.2019. Однак, позивач листом від 18.01.2019 №15-01/10 зазначив, що документи щодо господарських відносин з ТОВ «Алсімо» за 2016 - 2017 роки були передані 07.08.2017 року для юридичного аналізу до Адвокатського об'єднання «Фінекс», які 31.10.2017 року були викрадені з автомобіля адвоката цього Адвокатського об'єднання. По інших запитуваних у запиті документах ПрАТ «ДТРЗ» повідомило, що відповідно протоколів обшуку від 30.05.2017 та від 09.11.2017, проведених в межах кримінального провадження №42016000000002980 від 08.10.2016, документи по взаємовідносинам з ТОВ «Алсімо» вилучені. Крім того, ПрАТ «ДТРЗ» не надано на запит пояснень та їх документального підтвердження щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Алсімо» та інші документи, підтверджуючі факт взаємовідносин ПрАТ «ДТРЗ» з ТОВ «Алсімо». Тобто, позивачем не надано на запити контролюючого органу документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, що є підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Відповідач зазначив, що оскаржуваний наказ винесений правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.
02 квітня 2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в обґрунтування зазначено, що відзив є безпідставним та необґрунтованим. У наказі на перевірку не зазначено фактичної підстави для проведення перевірки, жоден запит і ненадання відповіді на нього не вказані в наказі. Доводи ж відповідача щодо ненадання пояснень на запит не відповідають дійсності. До того ж, лист Генеральної прокуратури України від 16.11.2018 р. №04/2/4-4237-16 не є тою підставою в розумінні пп.78.1.11 Податкового кодексу України. Крім того, запит не містить даних про порушення позивачем законодавства, а також не містить зазначення виявленої конкретної недостовірності даних декларацій з ПДВ.
09 квітня 2019 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що не погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, наголошує, що запити були направлені та отримані платником. У запитах було чітко вказано, які саме факти свідчать про недостовірність даних у податкових деклараціях. Наказ від 06.02.2019 р. №242 та повідомлення про перевірку оформлено і направлено платнику у відповідності до вимог чинного законодавства. Підстави для задоволення позову відсутні.
У відповідності до положень ст.205 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Керуючись пп.16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пункту 1 абзацу третього пп.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Офісом великих платників податків ДФС сформовано та направлено Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ «Алсімо» (код ЄДРПОУ 39990915) від 10.12.2018 р. №51931/10/28-10-46-08-09.
В означеному запиті вказано, що Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС виявлено, що за результатами аналізу податкової інформації, що свідчить про порушення податкового законодавства, а саме: документальне оформлення господарської операції з придбання товару операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки у ТОВ «Алсімо» відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) ідентифікованого товару/послуг - широка номенклатура запасних частин, обладнання невідповідної якості та послуги (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) за 2015 рік у сумі 49 263 200 грн. та за 2016 рік у сумі 5 157 900 грн.
Листом від 18.01.2019 р. за вих.№15-01/10 Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» надало відповідачу відповідь на запит від 10.12.2018 р. №51931/10/28-10-46-08-09, в якому зазначило, що документи щодо господарських відносин ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ «Алсімо» за 2015 рік частково були вилучені під час обшуків, а також не зберігаються на підприємстві внаслідок витікання періоду їх зберігання. Документи щодо господарських відносин ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ «Алсімо» за 2016 та 2017 роки були передані 07 серпня 2017 року для юридичного аналізу до Адвокатського об'єднання «Фінекс», проте були викрадені з автомобіля адвоката цього Адвокатського об'єднання 31 жовтня 2017 року і Головним управлінням НП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування вказаному факту. Також, документи господарських відносин ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ «Алсімо» за 2016 та 2017 роки були вилучені у підприємства 09 листопада 2017 року під час обшуку на підприємстві, який проводився Генеральною прокуратурою України в рамках кримінального провадження №42016000000002980.
Керуючись пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, Офісом великих платників податків ДФС прийнято наказ від 06.02.2019 №242 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101)» з питання дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Алсімо» (код ЄДРПОУ 39990915) за 2016-2017 роки - показників декларації з ПДВ та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, з 28 лютого 2019 року тривалістю 15 робочих днів.
Не погодившись із прийнятим наказом, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Право на проведення перевірки, в тому числі документальної позапланової невиїзної визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Так, п. 78.1 наведеної статті встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1.);
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп.78.1.4.).
Отже, обов'язковою умовою призначення позапланової перевірки з цих підстав є наявність наступних обставин: виявлено недостовірність даних у податкових деклараціях платника податків, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, та ненадання платником податків протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту контролюючого органу пояснень та їх документального підтвердження.
При цьому, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Однак, у випадку, якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Крім того, положення Податкового кодексу України не містять заборони податковому органу проводити перевірку платника податків у разі надання таким платником на запит податкового органу документів в обсязі, недостатньому для того, щоб контролюючий орган міг дійти висновку про відсутність допущених платником податків порушень без проведення перевірки.
У ході судового розгляду справи встановлено й матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ від 06.02.2019 р. №242 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо дотримання позивачем податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Алсімо» (код ЄДРПОУ 39990915) за 2016-2017 роки - показників декларації з ПДВ та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, винесений відповідачем у зв'язку з ненаданням позивачем документів на запити відповідача, керуючись при цьому пп. 78.1.1. та 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
Позивачем не заперечується той факт, що на запит контролюючого органу від 10.12.2018 р. №51931/10/28-10-46-08-09 платником фактично не надано витребуваних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Алсімо», що підтверджується листом від 18.01.2019 р. за вих.№15-01/10.
Отже, встановлено дотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що дає підстави для висновку про обґрунтованість прийнятого наказу №242 від 06.02.2019 р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, суд вважає, що наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №242 від 06.02.2019 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) прийнятий відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення, для прийняття рішення, тобто відповідають критеріям, визначених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому ці рішення, дії або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Позови платників податків, що спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі №807/2062/17 (колегія суддів у складі: судді-доповідача - Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.).
Окрім того, окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №813/4692/17 колегія суддів у складі: судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.).
Враховуючи вищевикладене, оскільки наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а відповідачем була призначена і проведена у документальна позапланова невиїзна перевірка, актом, що має певні правові наслідки, породжує права і обов'язки для позивача є рішення податкового органу, прийняте за результатами перевірки, також враховуючи те, що зі змісту оскаржуваного наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення перевірки, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський