Справа № 278/718/19
23 травня 2019 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської област Зубчук І. В., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що проживає квартирі АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований відповідач, який більше шести років у вказаній квартирі не проживає, що викликає проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг.
У зв'язку з наведеним позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
05 квітня 2019 року судом було постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з довідкою КП "Озерне" від 18 лютого 2019 року відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4).
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст. 4 ЦПК кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК).
Частиною 1 ст. 391 ЦК передбачає право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, у тому числі шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловими приміщеннями, мають виключно власники майна.
Таким чином, однією з обставин, яку необхідно з'ясувати під час розгляду даної категорії справ, є те, чи дійсно особа, яка звернулася до суду є власником житлового приміщення.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
Позивачем всупереч наведеним нормам не надано суду доказів того, що вона є власником житлового приміщення, в якому зареєстрований відповідач, що дає суду підстави для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-83, 89 ЦПК, ст.ст. 317, 391 ЦК, суд -
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. В. Зубчук