18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
24 травня 2019 року м. Черкаси справа № 925/510/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: Кучер О.І. - за довіреністю, без статусу адвоката;
від першого відповідача: Бодашко О.О. - адвокат, за довіреністю; за участі ОСОБА_1
від другого відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи ОСОБА_2 ( м. Черкаси ) до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (м. Черкаси) та до Черкаського міського району електричних мереж ПАТ "Черкасиобленерго" (м. Черкаси) про скасування оперативно-господарських санкцій в розмірі 23 563,16 грн.
Заявлено позов про скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих до позивача Комісією з розгляду актів про порушення Черкаського міського району електричних мереж ПАТ "Черкасиобленерго", оформлених протоколом № 3 від 07.02.2019 в розмірі 23 563,16 грн.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Направленим до суду відзивом на позов від 23.05.2019 відповідачі просять у позові відмовити.
В засіданні 24.05.2019 представник першого відповідача подав клопотання від цієї ж дати про закриття провадження у справі, яким просить закрити провадження, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Представник мотивує, що на момент виникнення спірних відносин по нарахуванню санкцій ОСОБА_2 вже втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності, а тому за суб'єктним складом та за відсутністю пов'язаності із господарською діяльністю спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У відповідності до п.10) ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
В засіданні представник першого відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю виходячи з наступного:
Суд помилково вказав в ухвалі від 03.05.2019 статус позивача у справі, як приватного підприємця, що не відповідає обставинам справи.
Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно п.1,10) ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться спори, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності. Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовленого судом станом на 24.05.2019 вбачається, що 21.12.2017 внесено запис за № 20260060002020717 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за власним рішенням.
З витягу також вбачається, що останній період перебування у статусі фізичної особи-підприємця для позивача тривав з 18.07.2008 року по 21.12.2017.
Позивач звернувся до суду з відповідним позовом 03.05.2019, про що свідчить вхідний штамп суду. Тобто на день звернення позивача з позовом до суду, він вже не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
За правилами чинного ГПК України критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Отже, одним із обов'язкових критеріїв віднесення справи до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин. Також має значення предмет правовідносин, а не лише суб'єктний склад сторін.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із ч. 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 4503 про постачання електричної енергії від 06.06.2012 було укладено із позивачем як із фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності, що відповідало його статусу по даних ЄДР.
З додатку № 4 до Договору між сторонами вбачається, що електроенергія подавалася до місця здійснення позивачем його підприємницької діяльності у кафе по АДРЕСА_1 , що не заперечується учасниками судового процесу.
Однак, на час виявлення відповідачами порушення щодо цілісності пломбувального матеріалу на приладі обліку електроенергії (12.12.2018 -- Акт а.с. 24) та за період нарахування санкцій з вартості необлікованої електроенергії (з 12.06.2018 по 12.12.2018 - протокол а.с. 26) позивач вже не був зареєстрований як приватний підприємець.
Саме по собі збереження дії Договору між сторонами від 06.06.2012 станом на час розгляду справи не свідчить про користування позивачем послугами відповідача саме для здійснення господарської діяльності.
При цьому суд виходить із вже згаданої норми ч. 1 ст. 128 ГК України про те, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно чинного законодавства споживачами електроенергії можуть бути як фізичні особи-громадяни, так і фізичні особи-підприємці.
Представником відповідача слушно зауважено, що в порушення п. 9.4. Договору позивач не попередив своєчасно про зміну свого статусу та припинення підприємницької діяльності для коригування між сторонами договірних відносин. З цієї підстави Акт про порушення від 12.12.2018 та протокол № 3 від 07.02.2019 складалися стосовно ФОП ОСОБА_2 , як сторони договору.
Пояснення про те, яку діяльність позивач продовжує здійснювати за адресою подачі електроенергії за Договором після офіційного припинення своєї підприємницької діяльності - суду не надано.
Доводи про продовження оплати ОСОБА_2 електроенергії за договором суд відхиляє як неналежний доказ того, що за умови продовження виконання позивачем цього Договору в частині прийняття електроенергії та її оплати позивач здійснює господарську діяльність і може бути учасником господарського спору. Суд вважає, що вирішальне значення в даному випадку має офіційне припинення підприємницької діяльності позивача із внесенням записів до відповідного ЄДР.
Нерозірвання Договору, невнесення до нього змін щодо статусу Споживача і продовження проведення позивачем оплати за електроенергію за Договором як фізичною особою, є волевиявленням самого позивача. Однак причини і мета таких дій з боку ОСОБА_2 суду не пояснені.
Отже, якщо в період фіксації порушення і донарахування за це вартості необлікованої електроенергії позивач вже не здійснював підприємницьку діяльність, то оскарження оперативно-господарських санкцій з боку ОСОБА_2 не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням ним господарської діяльності.
Тому такий спір не відноситься до юрисдикції господарського суду, а повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства і позивач не позбавлений можливості звернутися до суду загальної юрисдикції із відповідним позовом, про що суд і роз'яснює.
За таких обставин провадження у справі слід закрити, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п.1) ч. 1 ст. 231 ГПК).
За наявності підстав для закриття провадження у справі суд не розглядає заяву позивача від 23.05.2019 про залучення до участі у справі в якості третьої особи власника приміщення по АДРЕСА_1 ТОВ "Старт-Партнер".
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.
Водночас, позивач не позбавлений можливості на звернення до суду для вирішення даного питання у разі необхідності.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК).
Керуючись п.1) ч. 1 ст. 231 ГПК України, -
1. Клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про закриття провадження у справі від 24.05.19 задовольнити.
2. Закрити провадження у справі за позовом фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 22800735, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285) та до Черкаського міського району електричних мереж ПАТ "Черкасиобленерго" (ідентифікаційний код 25204608, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166) про скасування оперативно-господарських санкцій в розмірі 23 563,16 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повний текст ухвали складено 27 травня 2019.
Суддя Н.М. Спаських