Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1797/18
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Жельне С.Ч.
судді: Шарко Л.В. , Ольшанченко В.І.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків
до Військової частини НОМЕР_1 , м. Балаклія
про стягнення коштів 285 392,14 грн.
за участю представників:
позивача: Заворотній А.В., адвокат;
відповідача: не з'явився.
Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 285392,14 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання №55-1013дп від 10.11.2009р., що був укладений між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із частковою втратою відповідачем майна, яке було передано останньому за договором зберігання №55-1013дп від 10.11.2009р., позивачу було завдано збитки на суму 285 392,14 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2018 справу №922/1797/18 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.08.2018 о (об) 14:10.
30.07.2018 відповідач через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву (вх.№21846) в якому вказує, що подія, яка сталася 23.03.2017 на території військовій частині НОМЕР_1 внаслідок якої було втрачено частину майна переданого за договором №55-1013дп від 10.11.2009р ,на його думку, є форс-мажором, тобто обставинами непереборної сили, які звільняють відповідача від відповідальності за неможливість виконання зобовязання. Також зазначає, що про настання форс-мажорних обставин позивач був завчасно та належним чином ним повідомлений.
Протокольною ухвалою від 01.08.2018 було відкладено підготовче засідання на 03.09.2018 та встановлено позивачу строк на подання заперечень на відзив до 01.09.2018 включно.
06.08.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№22683) в якому позивач посилаючись на п.8.2. Договору спростовує доводи відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву, вважає що останнім не надано до суду належного доказу наявності форс-мажору, зокрема сертифікату (довідки) Торгово-промислової палати України, як того вимагають умови договору.
03.09.2018 у судовому засіданні була оголошена перерва до 10:30 10.09.2018.
Протокольною ухвалою від 10.09.2018 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, у судовому засіданні оголошена перерва до 10.30 25.09.2018.
У судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву до 10:30 27.09.2018.
Також, перерва у судовому засіданні 27.09.2018 була оголошена до 11:30 09.10.2018.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2018 справу №922/1797/18 за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 285392,14 грн. передано до Господарського суду м.Києва.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 ухвалу господарського суду Харківської області від 09.10.2018 у справі №922/1797/18 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
У зв'язку зі складністю правового характеру справи та необхідністю ретельного аналізу діючого законодавства, з метою повного та об'єктивного вирішення спору ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2019 (суддя Жельне С.Ч.) було призначено для розгляду справи № 922/1797/18 колегію суддів.
Згідно з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.01.2019, для розгляду справи № 922/1797/18 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Шарко Л.В., суддя Ольшанченко В.І.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2019 розгляд справи №922/1797/18 в новому складі суду розпочато спочатку, призначено підготовче засідання на 11.02.2019.
У зв'язку із надходженням до господарського суду Харківської області апеляційного запиту №13-49/002511 від 01.02.2019 (вх.№226/19 від 05.02.2019) матеріали справи були надіслані 05.02.2019 до Східного апеляційного господарського суду.
06.03.2019 у зв'язку із відмовою у прийнятті додаткового рішення матеріали справи були повернуті до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2019 призначено підготовче засідання на 03.04.2019 о 12:30.
У зв'язку із знаходженням на лікарняному судді Ольшанченко В.І., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року підготовче засідання 03.04.2019 було перенесено на 09.04.2019 о 15:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2019 відмовлено в допуску до участі у справі як представника відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що діє на підставі довіреності - вих.№59 від 20.01.2019 Лисенку Володимиру Юрійовичу. Протокольною ухвалою від 09.04.2019 на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 15.04.2019.
Протокольною ухвалою від 15.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2019 об 11:00год.
У судовому засіданні 14.05.2019 представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 14.05.2019 не з'явився, через канцелярію суду навав клопотання про перенесення судового засідання (вх.№10676 від 02.05.2019). Клопотання обгрунтоване зайнятістю представника, який представляє інтереси відповідача у даному провадженні, в іншому судовому процесі.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання, відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що відповідач не обмежений законодавством при виборі особи, уповноваженої представляти його інтереси та відповідачем не доведено, що неможливість представника відповідача з'явитися у судове засідання перешкоджає розгляду справи по суті. Також необхідно зазначити, що у відповідності до ст.195 ГПК України суд обмежений тридцятиденним строком розгляду цієї справи по суті.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача та заперечень відповідача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
10.11.2009 року між державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (позивачем, поклажодавцем) та Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідачем, зберігачем) було укладено договір зберігання №55-1013дп.
Пунктом 1.1. Договору зберігання сторони погодили, що Зберігач зобов'язується зберігати передане йому Поклажодавцем майно, а Поклажодавець бере на себе обов'язок оплатити вартість зберігання відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п.2.1. Договору майно, яке передається Зберігачеві для зберігання, повинно відповідати Специфікації майна, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до підп. п.3.2.1 п.3.2. Договору початок зберігання визначається датою підписання Сторонами цього Договору.
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу після його підписання обома сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно до підп.3.2.2 п. 3.2. Договору закінчення зберігання визначається Поклажодавцем, який зобов'язаний повідомити про це Зберігача не пізніше ніж за один місяць до дати закінчення зберігання.
Також, 03.03.2017 між державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено додаткову угоду №17 до Договору та підписано Специфікацію майна (Додаток №1 до додаткової угоди №17 від 03.03.2017), згідно яких Поклажодавцем передано на зберігання Військової Частини НОМЕР_1 майно, яке складає 16,286 тон, загальною оціночною вартістю 495 248,43 грн.
Умовами Специфікації майна (Додаток №1 до Додаткової угоди №17 від 03.03.2017 до Договору) встановлено, що місцем зберігання майна є військова частина НОМЕР_1 , м.Балаклія, Харківська область.
З матеріалів справи вбачається, що Листом №302/ф від 29.03.2017 та №640/ф від 03.07.2017 відповідачем було повідомлено позивача про настання надзвичайної події та про можливу втрату майна, яке передавалося відповідачу на зберігання.
За результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей відповідачем були складені інвентаризаційні описи №587 від 30.05.2017, б/н від 05.05.2017 та №769 від 31.08.2017, відповідно до яких Зберігачем було виявлено часткову нестачу майна, яке перебувало на зберіганні у ВЧ НОМЕР_1 згідно додаткової угоди №17 від 03.03.2017 до Договору зберігання №55-1013дп від 10.11.2009, на загальну суму 285 392,14 грн. Вказані інвентаризаційні описи були направлені на адресу позивача разом з листом №16/ф від 10.01.2018.
Крім цього, відповідачем на адресу позивача було направлено лист №61/ф від 19.01.2018 з інвентаризаційними відомостями військової частини НОМЕР_1 , якими підтверджено залишок майна, яке не зазнало пошкодження та залишається на зберіганні у Зберігача згідно додаткової угоди №17 від 03.03.2017 до Договору №55-1013дп від 10.11.2009 на загальну суму 209 856,29 грн., що підтверджується інвентаризаційними описами №1102 від 01.11.2017, №6122 від 13.12.2017, №6123 від 13.12.2017, №6125 від 20.12.2017, №6063 від 07.12.2017.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Таким чином, як випливає з приписів вищевказаної правової норми, за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі встановлено ст. 942 ЦК України, згідно якої зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до п.6.1.1, п.6.1.2 Договору, Зберігач зобов'язаний зберігати майно протягом строку дії цього Договору, вживати всіх заходів, встановлених цим Договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності майна.
Підп.6.1.6 п.6.1 Договору обумовлено, що зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберігання майна у разі небезпеки його втрати, не чекаючи відповіді Поклажодавця.
Так, через виявлену нестачу майна на адресу зберігача 04.04.2018 позивачем було направлено претензію №1701/16 з вимогою на відшкодування завданих позивачу збитків внаслідок втрати переданого на зберігання майна у розмірі 285 392,14 грн. Проте вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Згідно частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються повністю, якщо за договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі. Аналогічні за своєю суттю положення містяться в частині 2 статті 225 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ст. 950 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що збитки, завдані втратою, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.
Відповідно до п. 7.1.1, 7.1.2 Договору встановлено, що Зберігач несе відповідальність за втрату і нестачу майна в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає, а також несе відповідальність за пошкодження майна в розмірі суми, на яку знизилась його вартість. Якщо в наслідок пошкодження, за яке Зберігач відповідає, якість майна змінилась настільки, що його не може бути використано за первісним призначенням, Поклажодавець вправі від нього відмовитись та відшкодувати за рахунок Зберігача завдані збитки.
За таких обставин, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу згідно приписів ст. 951 ЦК України та п. 7.1.1, 7.1.2 договору вартість переданого на зберігання майна. Враховуючи те, що знищення матеріальних цінностей на загальну суму 285 392,14 грн. підтверджується інвентаризаційними описами наданими самим відповідачем та недостача майна у вказаному розмірі не спростовується останнім, з вказаних підстав у Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» виникло грошове зобов'язання з відшкодування його вартості та, відповідно, позивач набув до відповідача право вимоги сплати грошових коштів в розмірі вартості майна в сумі 285 392,14 грн.
Відносно посилання відповідача як на підставу звільнення його від відповідальності на обставини форс-мажору обставини наявності протиправних дій третіх осіб, суд зазначає наступне.
За приписами чинного законодавства обставини непереборної сили (форс-мажору) підлягають доказуванню на загальних підставах.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати на підставі статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідно до п.8.2. Договору, сторона для якої створилася неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок форс-мажорних обставин, повинна негайно, але не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту настання обставин нездоланної сили, повідомити іншу Сторону про настання таких обставин, та не пізніше 10 (десяти) днів надати обґрунтовані докази того. Належними доказами наявності зазначених обставин чи їх тривалості будуть служити свідчення Торгово-промислової палати України. При цьому обидві Сторони продовжують виконання зобов'язань, що залишилися. Сторона, для якої склалися такі обставини, повинна вживати необхідні заходи, щоб уникнути чи усунути причину невиконання або затримки, звести до мінімуму її наслідки в можливо короткий термін. Терміни виконання зобов'язань продовжуються відповідно до часу дії таких обставин та їх наслідків.
Пунктом 8.3. Договору встановлено, що несвоєчасне повідомлення про існування обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності.
Як було вже зазначено вище, в матеріалах справи міститься лист №302/ф від 29.03.2017 яким позивача було повідомлено про настання надзвичайної ситуації та можливу втрату майна, яке було передано на зберігання.
Поряд із тим, матеріали справи не містять доказів настання даних обставин, зокрема сертифікату (довідки) Торгово-промислової палати України як того вимагає п.8.2. договору зберігання, а отже відповідно до умов договору вказане не дає підстав відповідачу посилатися на форс-мажорні обставини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 285 392,14 грн. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат та керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4280,88 грн. належить покласти на відповідача, оскільки позов задоволено повністю.
Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 936, 942, 949 - 951, 953 ЦК України, ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) на користь державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 126) грошові кошти у розмірі 285 392 грн. 14 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4280 грн. 88 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "23" травня 2019 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне Л.В. Шарко В.І. Ольшанченко