"22" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/852/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/852/19
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів Укрїни»
до відповідача Державного підприємства «Білгород-Дністровський торгівельний порт»
про стягнення 85 891,70 грн., -
за участю представників:
від позивача: Грасовський Д.О. за довіреністю;
від відповідача: Головко С.М. за довіреністю;
Суть спору: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів Укрїни» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Білгород-Дністровський торгівельний порт» основну заборгованість у розмірі 68 442,52 грн., пеню у розмірі 11 092,42 грн., 3% річних у розмірі 1 709,04 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 647,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 1-П-БДФ-18 від 02.01.2018р. щодо своєчасної оплати наданих за договором послуг.
29.03.2019р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відзиві на позов за вх.№9287/19 від 13.05.2019р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що з 2016 року позивач з незалежних від нього причин перебуває в тяжкому фінансовому становищі, у зв'язку із чим не міг виконати зобов'язання по Договору №1-П-БДФ-18 від 02.01.2018р. у визначені договором строки, що підтверджується витягом з аудиторського звіту та звітами про фінансові результати за 2016-2018р.р. Наявність обставин важкого фінансового стану відповідача дослідив господарський суд Одеської області у справі №916/1604/18. Окрім того, відповідач посилається на те, що позивачем не надано докази на підтвердження завдання йому збитків від прострочення сплати рахунків.
10.05.2019р. за вх. № 9026/19 позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач посилається на те, що нормами законодавства передбачено можливість зменшення судом розміру неустойки, а не відмовлення позивачу у частині позовних вимог щодо стягнення пені, як на тому наполягає відповідач. Стосовно посилання відповідача на те, що його скрутне фінансове становище сталося через зменшення глибин в Білгород-Дністровському морському порту та не здійсненням днопоглиблювальних робіт позивачем, повідомляє, що з 2017 року по теперішній час позивачем своїми силами постійно проводяться днопоглиблювальні роботи для підтримки прохідного каналу в нормальному стані та прохідна осадка суден за цей період складає 3,8 -3,9 метри, про що зазначено в наданому відповідачем аудиторському звіті. Дані глибини достатні для проходу суден, які обслуговує відповідач. Отже, скрутне фінансове становище відповідача викликане передусім через заборону експорту лісоматеріалів та не переорієнтації відповідача на інші види вантажів, як те зазначено у відповідному аудиторському звіті. Окрім того, позивач повідомляє суд про те, що позивач також знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, збитки перевищують доходи, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2018рік.
У запереченнях на відповідь на відзив за вх.№9234/19 від 13.05.2019р. відповідач вважає твердження позивача щодо його тяжкого фінансового становища недоречними, а також посилається на те, що позивач не надає до суду фінансову звітність ДП „Адміністрація морських портів України" в цілому.
Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 22.05.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:
02.01.2018р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії (Виконавець) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (Замовник) укладений договір № 1-П-БДФ-18 про надання послуг, згідно з яким виконавець протягом строку дії договору за письмовими заявками замовника зобов'язується надавати замовнику послуги по документальній обробці вагонів.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг за цим Договором не може перевищувати 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 коп,), в т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн. Розмір плати за одиницю послуги визначено в Переліку послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» (Додаток 1, який є невід'ємною частиною Договору),
Вартість послуг може бути змінена за письмовою згодою Сторін, шляхом укладення додаткової угоди, у зв'язку зі зміною діючих податків та тарифів, введенням нових податків та тарифів, що змінюють витрати Виконавця, а також при виникненні об'єктивних обставин, що впливають на собівартість послуг Виконавця.
Згідно п. 3.2. Договору, визначення розміру суми, що підлягає сплаті за надані Виконавцем послуги за місяць, здійснюється на підставі фактично наданих послуг, що визначається у Акті наданих послуг.
Згідно п. 3.3. Договору, розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання Акту наданих послуг.
Відповідно до умов п. 3.4. Договору, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг, що складається Виконавцем за відповідний період (місяць) та направляється/надається Замовнику,
Згідно п. 3.5. Договору, Замовник після отримання Актів наданих послуг в строк не більше 5-ти календарних днів підписує Акти або надає зауваження щодо якості наданих послуг.
Відповідно до умов п. 3.6. Договору, не надання чи не підписання Замовником Актів приймання-передавання наданих послуг за відсутності мотивованої відмови у строк, визначений в п.3.5 цього Договору, є фактом визнання повного і належного виконання Виконавцем своїх зобов'язань, а послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником без претензій та зауважень. При цьому Сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг Виконавцем.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що у випадку прострочення однією із Сторін виконання зобов'язання, винна Сторона має право вимагати від іншої Сторони сплатити неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторону від виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором.
Відповідно п. 6.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його повноваженими представниками Сторін та діє з 01.01.2018р. до 31.12.2018р.
Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем надані відповідачу послуги по документальній обробці вагонів на загальну суму 68 442,52 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №115 від 31.01.2018р. на суму 7 147,01 грн., № 282 від 28.02.2018р. на суму 11 564,26 грн., №459 від 31.03.2018р. на суму 12 358,37 грн., №676 від 30.04.2018р. на суму 11 018,30 грн., № 918 від 31.05.2018р. на 11 663,52 грн., № 1108 від 30.06.2018р. на суму 4 814,30 грн., №1259 від 31.07.2018р. на суму 2 779,39 грн., № 1443 від 31.08.2018р. на суму 1 290,43 грн., № 1565 від 30.09.2018р. на суму 49,63 грн., № 1688 від 31.10.2018р. на суму 297,79 грн., №1786 від 30.11.2018р. на суму 1 439,33 грн., №1890 від 31.12.2018р. на суму 4 020,19 грн., які підписані відповідачем без жодних зауважень щодо наданих позивачем послуг.
Водночас позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг, а саме: рахунок на оплату № 159 від 31.01.2018р на суму 7 147,01 грн.; рахунок на оплату № 336 від 28.02.2018р. на суму 11 564,26 грн.; рахунок на оплату № 525 від 31.03.2018р. на суму 12 358,37 грн.; рахунок на оплату № 747 від 30.04.2018р. на суму 11 018,30 грн.; рахунок на оплату № 983 від 31.05.2018р. на суму 11 663,52 грн.; рахунок на оплату № 1164 від 30.06.2018р. на суму 4 814,30 грн.; рахунок на оплату № 1326 від 31.07.2018р. на суму 2 779,39 грн.; рахунок на оплату № 1500 від 31.08.2018грн. на суму 1 290,43 грн.; рахунок на оплату № 1618 від 30,09.2018р. на суму 49,63 грн.; рахунок на оплату №1753 від 31.10.2018р. на суму 297,79 грн.; рахунок на оплату № 1855 від 30.11.2018р. на суму 1 439,33 грн.; рахунок на оплату № 1955 від 31,12,2018р. на суму 4 020,19 грн.
В свою чергу відповідач не оплатив надані позивачем послуги, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, у матеріалах справи наявні:
Витяг з Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., який складений Південним офісом Держаудитслужби 17.08.2018р. №05-' 14/12, та згідно з яким погіршення фінансового результату через зменшення обсягів вантажопереробки відбувається з причини відсутності необхідної вантажної бази, яка була втрачена внаслідок введення десятирічного мораторію на експорт лісоматеріалів необроблених. Ще однією з причин зменшення обсягів вантажопереробки, на які ДП „БДМТП" не має можливості впливати, є зменшення прохідних глибин на Дністровсько-Лиманському каналі. Причиною погіршення судноплавного каналу є невиконання Адміністрацією морських портів України, на яку покладено функції з фінансування та організації робіт з утримання габаритів підхідних каналів, днопоглиблювальних робіт у необхідних обсягах.
Звіти про фінансові результати ДП „БДМТП" за 2016-2018р.р.
Звіт про фінансові результати Білгород-Дніствоської філії ДП „Адміністрація морських портів України" за 2018р.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вище встановлено господарник судом, 02.01.2018р. між позивачем і відповідачем укладений договір про надання послуг, на підставі якого позивач у січні-грудні 2018р. надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 68442, 52 грн., які не оплачені відповідачем, як у строк, встановлений договором, так і в подальшому.
При цьому, жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг та їх вартості відповідач до суду не надав.
Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п.4.4. укладеного між сторонами договору встановлено, що за прострочення виконання зобов'язання сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені становить 11092,42 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 1709,04 грн., а також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 4647,72 грн., господарським судом встановлено відповідність цих розрахунків обставинам справи щодо прострочення відповідача.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.
При цьому, господарський суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, з наступних мотивів.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У ст. 617 ЦК України також встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе. Що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, в даному випадку відповідачем не доведено суду жодних обставин, передбачених вимогами ч.2 ст.218 ГК України, ст.617 ЦК України в якості підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг.
Тобто, підстави для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені відсутні, а відповідного клопотання про зменшення розміру пені відповідач до суду не надав.
При цьому, з огляду на вимоги ст.13 ГПК України щодо здійснення судочинства у господарських судах на засадах змагальності сторін, та вимоги ст.14 ГПК України щодо диспозитивності господарського судочинства, господарський суд позбавлений можливості самостійного вирішення питання щодо зменшення розміру нарахованої відповідачу пені.
Окрім того, витяг з Аудиторського звіту за результатами державного фінансового аудиту діяльності ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт" за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. свідчить, що станом на 02.01.2018р., тобто на момент укладення відповідного договору позивачем, відповідач був обізнаним про зменшення прохідних глибин на Дністровсько-Лиманському каналі.
Водночас судом враховується, що надані позивачем послуги не оплачувалися відповідачем протягом усього 2018р., навіть частково, а також наявність і у позивача збитків за 2018р.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 247-252 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів Укрїни» задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський торгівельний порт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів Укрїни» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 38728376) заборгованість в сумі 68 442,52 грн. (шістдесят вісім тисяч чотириста сорок дві гривні п'ятдесят дві копійки), пеню в сумі 11 092,42 грн.(одинадцять тисяч дев'яносто дві гривні сорок дві копійки); 3% річних в сумі 1 709,04 грн.(одна тисяча сімсот дев'ять гривень чотири копійки); інфляційні втрати в сумі 4 647,72 грн.(чотири тисячі шістсот сорок сім гривень сімдесят дві копійки), та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 27 травня 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець