Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"27" травня 2019 р. Справа №918/317/19
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 від 24.05.2019 року про забезпечення позову
у справі
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс"
про стягнення вартості частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі товариства
Без повідомлення учасників справи
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс" в якій просить стягнути вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі товариства у розмірі 61 280,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.12.1994 року було здійснено державну реєстрацію закритого акціонерного товарства "Здолбунівсервіс", на момент реєстрації позивач володів акціями в загальному розмірі 14.671 % від статутного фонду (капіталу) товариства. 26.04.2017 року здійснено державну реєстрацію перетвореного підприємства та зареєстровано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс". Позивач стверджує, що 12.12.2017 року останній звертався до ТОВ "Здолбунівсервіс" із заявою про вихід з товариства з 11.03.2018 року, проте вимоги щодо виплати належної позивачу вартості частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі, яка становить 14,671 % відповідачем не виконано.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "19" червня 2019 р.
24.05.2019 року до Господарського суду Рівненської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс", розташованому за адресою: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шкільна, буд. 30 , а.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що єдиним активом у власності відповідача є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м . Здолбунів, вул. Шкільна, 30 а , відтак позивач вважає, що відповідач з метою ухилення від виконання покладеного на нього обов'язку може здійснити відчуження цього об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, або ініціювати вчинення інших реєстраційних дій передбачених ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень".
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічну правову позицію викладено у п. 1 та п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічну правову позицію викладено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ".
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення заявленої вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем в обґрунтування останнього не надано суду належних доказів підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду.
Разом з тим, у своїй заяві позивачем не наведено аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, твердження позивача про те, що можливість відчуження майна або вчинення інших реєстраційних дій, є лише оціночними судженнями, інформацією, що не підтверджена належними засобами доказування, та не може бути прийняте судом як доказ, що свідчить про реальну загрозу невиконання рішення суду по даній справі.
Крім того, відповідно до ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Частиною 2 статті 170 ГПК України встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені відповідними документами, передбаченими ст. 60 ГПК України.
Особа, звертаючись до суду в інтересах та/або від імені іншої особи, має надати суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як вбачається з поданої заяви про забезпечння позову, дана заява підписана адвокатом ОСОБА_2 . Проте відповідних документів, які можуть бути доказами на підтвердження того, що ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність та уповноважений представляти інтереси позивача суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що заява про забезпечення позову підписана особою, повноваження якої в установленому законом порядку не підтверджено, у Суду відсутня можливість дослідити та встановити наявність повноважень на підписання відповідної заяви в установленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Здолбунівсервіс", відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив або безпосередньо до апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Романюк Р.В.