"22" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/932/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
при секретарі судового засідання Орлов О.О.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 916/932/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Біляївського житлово-експлуатаційного комунального підприємства
про стягнення 22 497,68 грн., -
за участю представників:
від позивача: Пронюк В.Я. за довіреністю;
від відповідача: Крачков А.М., керівник;
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Біляївського житлово-експлуатаційного комунального підприємства 22 497,68 грн., з яких: 18 421,06 грн. - пеня, 1 538,86 грн. - 3% річних; 2 537,76 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3122/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р., щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті поставленого газу у визначений договором строк.
05.04.2019р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У заяві за вх.№10157/19 від 22.05.2019р. позивач просить вважати вірним найменування позивача АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з посиланням при цьому на те, що Постановою КМУ від 06.03.2019р.№226 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та останнє перейменоване у АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не надав. У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представник відповідача надав усні пояснення, згідно з якими відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що відповідач надає послуги з постачання газу населенню, а також на те, що між сторонами укладено графік погашення заборгованості за спожитий природний газ в т.ч. і за спірним договором.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 22.05.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:
21.12.2015р. між ПАТ НАК «Нафтогаз України» та Біляївським житлово-експлуатаційним комунальним підприємством укладений договір № 3122/16-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно з яким Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що газ постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну території України) (п.1.3 договору).
Пунктом 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 140 000 куб.м. (сто сорок тисяч куб. метрів) у тому числі по місяцях (тис.куб.м): січень - 60 000, лютий - 55 000, березень - 25 000.
Відповідно до п.3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п.8.2. Договору встановлено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з умовами п.10.3. Договору строк, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
У п.12 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін ідіє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також судом встановлено, що між сторонами у справі були укладені Додаткові угоди до Договору, а саме: Додаткова угода №1 від 31.12.2015р., Додаткова угода №2 від 31.03.2016р., Додаткова угода №4 від 20.05.2016р., умовами яких внесені певні зміни та доповнення до укладеного між сторонами договору, в т.ч. щодо строку дії договору в частині реалізації газу з 01.01.2016р. до 30.04.2016р. (включно) в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Водночас судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 357 948,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема Актом від 31.01.2016р. на суму 154475,87 грн., Актом від 29.02.2016р. на суму 106330,99 грн., та Актом від 31.03.2016р. на суму 97141,93 грн.. які без жодних зауважень підписані та засвідчені печаткою відповідача.
В свою чергу відповідач за поставлений позивачем газ розрахувався повністю, але із порушенням строків розрахунку, встановлених у договорі.
За порушення строків оплати поставленого газу позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні та звернувся до суду з даним позовом.
Постановою КМУ від 06.03.2019р. №226 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору постачання природного газу, із відповідними додатковими угодами до цього договору позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 357 948,80 грн., який відповідач оптатив з порушенням строків оплати, встановлених умовами договору.
При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо порушення ним строків оплати поставленого позивачем газу, а тим більш доказів, які спростовують такі обставини.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч.1 ст. ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п.8.2. укладеного між сторонами договору встановлено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені за зобов'язаннями січня -березня 2016р. становить 18421,06 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Перевіривши розрахунок інфляційних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір втрат від інфляції за зобов'язаннями січня-березня 2016р. становить 2537.76 грн., а також розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних за зобов'язаннями січня-березня 2016р. становить 1538,86 грн. , господарським судом встановлено відповідність цих розрахунків обставинам справи щодо прострочення відповідача.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.
Посилання представника відповідача на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, господарський суд до уваги не приймає, оскільки 16.12.2016р. відповідачем оплачено розмір заборгованості 28559, 58 грн., який наведений у графіку погашення заборгованості із розстроченням сплати починаючи з грудня 2016р. по грудень 2020р. Разом з тим, умови цього графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ не погоджено з позивачем у справі.
Посилання представника відповідача на те, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку із несвоєчасною оплатою поставленого газу населенню, господарський суд також до уваги не приймає, оскільки, всупереч вимог ч.1 ст.74 ГПК України відповідач не надав до суду доказів, в підтвердження своїх посилань.
При цьому, з огляду на вимоги ст.13 ГПК України щодо здійснення судочинства у господарських судах на засадах змагальності сторін, господарський суд позбавлений можливості зменшити нараховану відповідачу пеню, оскільки відповідачем не надано до суду клопотання про зменшення розміру нарахованої відповідачу пені, а також відповідних доказів, в підтвердження цього клопотання.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,
1.Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
2. Стягнути з Біляївського житлово-експлуатаційного комунального підприємства (67601, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Садова, буд. 5, код ЄДРПОУ 26471487) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню в розмірі 18 421,06 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять одна гривня шість копійок); 3 % річних розмірі 1 538,86 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім гривень вісімдесят шість копійок); інфляційні втрати в розмірі 2 537,76 грн. (дві тисячі п'ясток тридцять сім гривень сімдесят шість копійок), та судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 27 травня 2019 р.
Суддя Г.Є. Смелянець