вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1266/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., перевіривши матеріали позовної заяви у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агроінвест" (Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уба-Агросвіт" (Київська обл., Барашівський район, с. Волошинівка) про визнання права користування
Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агроінвест" (далі - позивач) подало до господарського суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уба-Агросвіт" (далі - відповідач), згідно з прохальної частини якого просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агроінвест" право користування єдиним масивом земельних ділянок шляхом звільнення єдиного масиву земельних ділянок загальною площею 252,0238 га у межах Волошинівського старостинського округу Баришівської об'єднаної територіальної громади Київської області, до складу якого входять земельні ділянки за кадастовими номерами (122 шт) згідно з переліку.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач у позові посилається на те, що набув права користування вищевказаними земельними ділянками на підставі укладених із власниками земельних ділянок договорів оренди. Попереднім користувачем цих земельних ділянок був відповідач, який на законну вимогу позивача припинити обробляти земельні ділянки ніяк не відреагував, чим порушив законні інтереси останнього, оскільки перешкоджає його законній діяльності.
Вивчивши зміст позовної заяви та оглянувши додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Так, статтею 162 ГПК України встановлено вимоги щодо змісту позовної заяви, серед яких вказано, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
У ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Приписами ч. 3 ст. 16 ЦК України унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Передбачаючи не виключний перелік способів захисту прав, законодавець надає можливість суб'єктам прав самостійно обирати захист з-проміж широкого кола передбачених законодавством способів. Однак, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Позивач у позові просить захистити його порушене право як землекористувача у масиві орендованих ним земель сільськогосподарського призначення.
Так, право користування на земельну ділянку, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, своїм змістом охоплює правомочність захисту.
Закон (ст. ст. 391, 392 ЦК України, ч. 3 ст. 152 ЗК України) гарантує законному правоволодільцю право на захист шляхом пред'явлення в суді позову про усунення перешкод у користуванні землею та про визнання права користування нею.
При цьому слід зауважити, що такий спосіб захисту, як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, не пов'язаний із втратою володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.
Закон гарантує законному правоволодільцю право на захист шляхом усунення перешкод у користуванні майном у певний спосіб, наприклав, шляхом звільнення земельних ділянок від затінення від споруд або дерев та чагарників, засмічення, задимлення від промислово-господарської діяльності або спалювання відходів тощо.
Натомість такий спосіб захисту права як визнання права користування майном полягає у невизнанні цивільного права, тобто в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права.
Тобто це два різні способи захисту права, які спрямовані на усунення різного виду порушення суб'єктних прав особи.
Разом з тим, позивач в прохальній частині свого позову сформував таку позовну вимогу, яка об'єднала різні за змістом способи захисту цивільних прав особи, що є неприпустимим. Також в прохальній частині позовної заяви не вказано особу, якій пред'явлено позовну вимогу.
Суд наголошує, що спосіб захисту права, який визначений у позові "...визнати право користування ... шляхом звільнення єдиного масиву земельних ділянок ...." не може бути належним та призводить до юридичної невизначеності як щодо змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і щодо характеру його порушення. Вказане свідчить про недолік позовної заяви, на який вказує суд та який має бути усунутий позивачем.
В залежності від того, який спосіб захисту права буде обраний позивачем, залежить як нормативне обгрунтування підстав позову, так і сума судового збору, яку належить сплатити, у зв'язку з розглядом даної справи судом.
Оскільки вимога позивача направлена на захист його прав як правоволодільця земельних ділянок, які є самостійними об'єктами цивільних прав, мають різну площу та права на них у позивача виникли за договорами оренди, укладені із різними власниками, отже й вимога про їх захист має бути оплачена позивачем по ставці судового збору як для немайнової вимоги в розрізі кожної конкретної земельної ділянки (з кадастровим номером), оскільки фактично позивач просить визнати за ним право користування чи усунути перешкоди в користуванні кожною земельною ділянкою окремо.
Приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява подана до суду.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921,00 грн.
З урахуванням наведених вище норм закону, розмір судового збору, що підлягає до сплати за подання даної позовної заяви до господарського суду, складає:
- у разі уточнення змісту позовних вимог в частині зазначення способу захисту права шляхом визнання права користування земельними ділянками загальною площею 252,0238 га, які складають масив земельних ділянок, без заявлення вимоги про усунення перешкод в їх користуванні - 234362,00 грн (1921,00х122);
- у разі уточнення змісту позовних вимог в частині зазначення способу захисту права шляхом усунення перешкод в користуванні земельними ділянками загальною площею 252,0238 га, які складають масив земельних ділянок, без заявлення вимоги про визнання права користування ними - 234362,00 грн (1921,00х122);
- у разі уточнення змісту позовних вимог в частині зазначення способу захисту права шляхом визнання права користування земельними ділянками загальною площею 252,0238 га, які складають масив земельних ділянок, разом із заявленням вимоги про усунення перешкод в їх користуванні - 468724,00 грн ((1921,00х122)х2).
Суд вказує, що до позовних матеріалів позивачем було додано квитанцію про сплату судового збору № 51956 від 17.05.2019 лише на суму 1921,00 грн, що свідчить про недотримання позивачем при зверненні до суду п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України та є підставою для залишення позовної заяви без руху за ст. 174 ГПК України.
Разом з тим, суд зауважує, що приписами ч. 2 ст. 80 ГПК України унормовано, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а згідно з п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.
У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.
Позивач у позові посилається на те, що він законно володіє земельними ділянками, своє право на які просить захистити в судовому порядку, а відповідач це право порушує, однак правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що підтверджують право позивача на користування ними, тобто договори оренди, та доказів, що підтверджують факт порушення відповідачем закону та прав позивача (наприклад, акт обстеження даних земельних ділянок, протокол про адміністративне правопорушення тощо), позивач до позовних матеріалів не надає та не вказує причини неможливості їх подання.
Відсутність вказаних документів в якості додатків до позову в сукупності з іншими обставинами, встановленими судом при огляді позовних матеріалів, також вказує на наявність підстав для постановлення ухвали про залишення, поданої позивачем до суду позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України
У відповідності до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду уточнень правових підстав заявлення позову із вказівкою на обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права, належних та достатніх доказів оплати суми судового збору, в залежності від обраного позивачем способу захисту права, шляхом подання до суду правовстановлюючих документів на земельні ділянки разом з доказами порушення прав позивача на користування ними, та шляхом зазначення в прохальній частині позовної заяви особи, якій пред'явлено позовну вимогу.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. ст. 174, 234 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агроінвест" від 17.05.2019 залишити без руху.
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агроінвест" протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агроінвест", що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Суддя В.М. Антонова