ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2019Справа № 910/3050/19
За позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІВІЖН»
про стягнення 312 197,60 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від позивача: Боженко Д.Є.
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІВІЖН» про стягнення 312 197,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання щодо виконання умов договору № 17/05/18 на роботи з озеленення по об'єкту "Капітальний ремонт благоустрою парку "Партизанська слава" у Дарницькому районі" від 17.05.2018р. в частині оплати виконаних робіт. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 251 289,98 грн. основного боргу, 10 925,01 грн. інфляційних втрат, 5 493,96 грн. 3 % річних та 44 488,65 грн. нарахованої пені.
Ухвалою від 18.03.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 12.04.2019р.
12.04.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 24.04.2019р.
24.04.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019р.
Представником позивача у судовому засіданні 22.05.2019р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача відзиву на позов не подав, у судове засідання 22.05.2019р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням 0103049502544.
З огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 22.05.2019р.
В судовому засіданні 22.05.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
17.05.2018р. між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІВІЖН» (підрядник) було укладено договір №17/05/18 на роботи з озеленення по об'єкту «Капітальний ремонт благоустрою парку «Партизанська слава» у Дарницькому районі, відповідно до п.1.1 якого субпідрядник зобов'язується своїми силами і засобами, на свій ризик в межах договірної ціни виконати та здати роботи на здійснення озеленення об'єкта «Капітальний ремонт благоустрою парку «Партизанська слава» у Дарницькому районі», а підрядник прийняти та оплатити такі роботи.
Згідно п.2.2 укладеного між сторонами правочину місцем надання послуг є: м.Київ, Дарницький район, вул.Славгородська, 49.
Пунктом 2.4 договору №17/05/18 від 17.05.2018р. визначено, що роботи вважаються виконаними після підписання підрядником та субпідрядником актів виконаних робіт.
У п.3.1 договору №17/05/18 від 17.05.2018р. вказано, що вартість виконання робіт становить 251 289,99 грн., з урахуванням податку на додану вартість в сумі 41 881,66 грн.
За умовами п.п.4.1, 4.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України - гривні в безготівковій формі. Розрахунки за виконані роботи здійснюються підрядником протягом 5 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів замовника.
Платежі за виконані роботи підрядник здійснює на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3, складених згідно актів приймання виконаних робіт. Кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт (п.п.4.3, 4.5 договору №17/05/18 від 17.05.2018р.).
Пунктом 7.4 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі невиконання п.4.5 договору підрядник сплачує субпідряднику штрафні санкції - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення.
Цей договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018р., а у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань в зазначений термін - до їх повного виконання (п.10.1 договору №17/05/18 від 17.05.2018р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №17/05/18 від 17.05.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №17/05/18 від 17.05.2018р. Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІВІЖН» було виконано, а останнім прийнято роботи з озеленення по об'єкту «Капітальний ремонт благоустрою парку «Партизанська слава» у Дарницькому районі, про що сторонами складено та підписано акт приймання виконаних робіт від 31.05.2018р. на суму 251 289,98 грн. та довідку про вартість виконаних робіт та витрати від 31.05.2018р. Вказані акт та довідка підписані представниками обох сторін та скріплені печатками контрагентів без жодних зауважень та заперечень. Відповідач протягом розгляду справи заперечень з приводу належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором №17/05/18 від 17.05.2018р. не надав.
Проте, за твердженнями позивача, відповідачем свої обов'язки за вказаним вище правочином виконано не було, роботи, які було прийнято за актом від 31.05.2018р. на суму 251 289,98 грн., не оплачено.
22.10.2018р. позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію №01-09-1230 від 19.10.2018р. про сплату заборгованості та пені.
Однак, як вказує позивач, вимоги останнього виконано не було, грошові кошти не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, у п.3.1 договору №17/05/18 від 17.05.2018р. вказано, що вартість виконання робіт становить 251 289,99 грн., з урахуванням податку на додану вартість в сумі 41 881,66 грн.
За умовами п.п.4.1, 4.2 договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України - гривні в безготівковій формі. Розрахунки за виконані роботи здійснюються підрядником протягом 5 робочих днів після підписання акта виконаних робіт та надходження бюджетних коштів замовника.
Платежі за виконані роботи підрядник здійснює на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3, складених згідно актів приймання виконаних робіт. Кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт (п.п.4.3, 4.5 договору №17/05/18 від 17.05.2018р.).
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що строк оплати робіт згідно акту приймання виконаних робіт від 31.05.2018р. на суму 251 289,98 грн. та довідки про вартість виконаних робіт та витрати від 31.05.2018р., настав.
Проте, відповідачем своїх обов'язків з оплати робіт за договором №17/05/18 від 17.05.2018р. виконано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76 ,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №17/05/18 від 17.05.2018р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІВІЖН» в частині стягнення основного боргу в сумі 251 289,98 грн.
Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 10 925,01 грн. інфляційних втрат, 5 493,96 грн. 3 % річних та 44 488,65 грн. нарахованої пені. При цьому, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 7.4 укладеного між сторонами правочину передбачено, що у разі невиконання п.4.5 договору підрядник сплачує субпідряднику штрафні санкції - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, за кожен день прострочення.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати робіт за договором №17/05/18 від 17.05.2018р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на суму 44 488,65 грн.
Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 10 925,01 грн. інфляційних втрат, 5 493,96 грн. 3 % річних.
Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно приписів ст..129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІВІЖН» (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.13/2Б, ЄДРПОУ 40698959) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (01014, м.Київ, Залізничне Шосе, буд.61, ЄДРПОУ 03359760) основний борг в сумі 251 289,98 грн.,інфляційні втрати в розмірі 10 925,01 грн., 3% річних в розмірі 5493,96 грн., пеню в сумі 44 488,65 грн. та судовий збір в сумі 4682,96 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 27.05.2019р.
Суддя Спичак О.М.