ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2019Справа № 921/553/18
За позовом Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Григоровича
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5»
про стягнення 66705,35 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Фізична особа-підприємець Гладкий Анатолій Георгійович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» про стягнення заборгованості в сумі 66 705,35 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.01.2019р. по справі №921/553/18 відкрито провадження у зазначеній справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 31.01.2019р.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31.01.2019р. справу за позовом Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» про стягнення заборгованості у сумі 66 705,35 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до ст.17 Господарського процесуального кодексу України.
26.02.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №921/553/18.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2019р., справу № 921/553/18 передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 01.03.2019р. справу було прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М.; призначено підготовче засідання на 25.03.2019р.
25.03.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 17.04.2019р.
17.04.2019р. підготовче засідання відкладено на 24.04.2019р.
24.04.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.2019р.
Позивач у судове засідання 21.05.2019р. не з'явився та у заяві, яка надійшла до Господарського суду міста Києва 22.04.2019р., просив здійснювати розгляд спору без участі представника Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Григоровича.
Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання 21.05.2019р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103049502366.
З огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 21.05.2019р.
В судовому засіданні 21.05.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
02.10.2014р. між Фізичною особою-підприємцем Гладким Анатолієм Георгійовичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» (покупець) було укладено договір поставки №494, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити у строк, згідно з умовами договору.
За умовами п.3.1 договору №494 від 02.10.2014р. при отриманні товару оформляється накладна, яка підписується повноважними представниками сторін. Ризики пов'язані з товаром переходять до покупця з моменту фактичного його одержання. Датою отримання товару вважається дата накладної на його поставку. Після оформлення накладної - товар обміну не підлягає.
У п.5.1 договору №494 від 02.10.2014р. вказано, що товар відвантажується покупцю по цінам постачальника, які діють на момент продажу, в національній валюті України - гривні. Відпускна ціна товару вказується в накладній на його відвантаження.
Товар відпускається покупцю на умовах відстрочки платежу з дати поставки товару, що вказується в накладній: продукція ВАТ «САН ІнБев Україна» - 21 день, алкогольна продукція - 21 день, інша продукція - 21 календарний день з дати поставки; товар торговельної марки «Біола» оплачується в день його отримання. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п.5.2 договору №494 від 02.10.2014р.).
Згідно з п.5.4 договору №494 від 02.10.2014р. розрахунки за поставлений товар виконуються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє впродовж 12 місяців у частині поставок товару, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору сторони не повідомлять одна одну про припинення цього договору, договір вважається пролонгованим на новий річний термін на тих же самих умовах без обмеження кількості пролонгацій таким чином (п.8.1 договору №494 від 02.10.2014р.).
Суд приймає до уваги договір №494 від 02.10.2014р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, в межах договору №494 від 02.10.2014р. у травні-червні 2018р. Фізичною особою-підприємцем Гладким Анатолієм Георгійовичем було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» прийнято товар на загальну суму 66 705,42 грн., що підтверджується представленими суду видатковими накладними. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін та печатками контрагентів.
Відповідачем протягом розгляду справи обставин поставки позивачем товару в межах договору №494 від 02.10.2014р. у травні-червні 2018р. на вказану вище суму заперечено не було.
Проте, за поясненнями позивача, відповідач за отриманий товар розрахунків у строки, визначені умовами договору №494 від 02.10.2014р., не здійснив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» перед Фізичною особою-підприємцем Гладким Анатолієм Георгійовичем утворилась заборгованість в сумі 66 705,35 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як вказувалось вище, за умовами п.5.2 договору №494 від 02.10.2014р. товар відпускається покупцю на умовах відстрочки платежу з дати поставки товару, що вказується в накладній: продукція ВАТ «САН ІнБев Україна» - 21 день, алкогольна продукція - 21 день, інші продукція - 21 календарний день з дати поставки; товар торговельної марки «Біола» оплачується в день його отримання. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника.
Згідно з п.5.4 договору №494 від 02.10.2014р. розрахунки за поставлений товар виконуються в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.
Отже, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено позивачем відповідачу у травні-червні 2018р. на підставі договору №494 від 02.10.2014р. на загальну суму 66 705,35 грн., настав.
Проте, судом зазначалось, що за поясненнями позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» в повному обсязі розрахунків за отриманий у вказаний вище період товар проведено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 66 705,35 грн.
Слід зауважити, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов'язків за договором №494 від 02.10.2014р. в частині оплати товару надано не було.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76 ,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов'язків за договором №494 від 02.10.2014р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» про стягнення заборгованості у сумі 66 705,35 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал 5» (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Маяковського, будинок 11, ЄДРПОУ 38926278) на користь Фізичної особи-підприємця Гладкого Анатолія Григоровича ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 66 705,35 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2019р.
Суддя Спичак О.М.