ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2019Справа № 910/17416/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд»
простягнення 294 291,46 грн. та витребування майна
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники сторін:
від позивача Петченко І.В.
від відповідача 1 не з'явився
від відповідача 2 не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортрент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» про стягнення 294 291,46 грн. орендної плати та витребування орендованого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди обладнання № 69709К від 28.05.2015р. в частині здійснення орендних платежів.
Ухвалою від 28.12.2019р. судом було відкрито провадження у справі; поставлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.01.2019р.
28.01.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 15.02.2019р.
Відповідач 1 у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що орендоване майно фактично у Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» не перебуває, а знаходиться на будівельному майданчику у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд».
15.05.2019р. відповідачем до канцелярії суду було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд», в задоволенні якого судом було відмовлено.
В судовому засіданні 15.02.2019р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд». Вказане клопотання було задоволено. Ухвалою від 15.02.2019р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд».
15.02.2019р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 11.03.2019р.
11.03.2019р. позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» заборгованість 294 291,46 грн. та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» подвійні бокові перила 0,73 м / РУ-00000000101 у кількості 1 одиниці, подвійні бокові перила 0,73 м / РУ-00000000101 у кількості 2 одиниць, U настил стальний 3,07х0,32 м- / РУ-00000000678 у кількості 115 одиниць, анкер / РУ-00000000637 у кількості 20 одиниць, бокова рама 2.00х0,73, м 1 / РУ-00000001186 у кількості 104 одиниць, діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м 1 / РУ-00000000633 у кількості 44 одиниць, домкрат // основна плата 0,6 м. сталь 1 / 5813-3 у кількості 23 одиниць, настил фанера з люком 0,61 м з драбиною 1 / РУ-0000003050 у кількості 15 одиниць, перила безпеки 3,07 м 1/ 6166-2 у кількості 131 одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000085 у кількості однієї одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000639 у кількості 9 одиниць, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000693 у кількості 53 одиниць.
Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
11.03.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 25.03.2019р.
Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів передання та перебування спірного рухомого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд». До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що у останнього відсутні підстави для відповідальності за неповернення відповідачем 1 позивачу обладнання з оренди.
25.03.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 03.04.2019р.
03.04.2019р. судом було відкладено підготовче засідання у справі на 17.04.2019р.
17.04.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2019р.
Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2019р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 17.05.2019р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З приводу неявки вказаних учасників судового процесу суд зазначає наступне.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідачів не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 17.05.2019р.
В судовому засіданні 17.05.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,
28.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» (орендар) було укладено договір оренди обладнання №69709К, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування з обов'язком повернути будівельне та/або інше обладнання, яке є об'єктом права власності орендодавця.
За умовами п.1.2 договору №69709К від 28.05.2015р. найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності), вартість, ціна послуг оренди та строк оренди погоджуються сторонами та зазначаються в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною цього договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передачі в оренду обладнання за цим договором. Форма протоколу наведена у додатку №1 до договору.
Пунктом 2.1 договору №69709К від 28.05.2015р. передбачено, що обладнання за цим договором орендується орендарем для використання у власній господарській діяльності.
У п.3.4 договору №69709К від 28.05.2015р. зазначено, що факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі обладнання згідно встановленої у додатку №2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідним узгодити.
Підписання належним представником орендаря акту прийому-передачі обладнання та, за необхідності, акту огляду технічного стану обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря з усіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні (п.3.10 договору №69709К від 28.05.2015р.).
Відповідно до п.3.21 договору №69709К від 28.05.2015р. з моменту передачі обладнання орендарю та підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання, орендодавець вважається таким, що повністю виконав власні зобов'язання щодо передачі обладнання.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору №69709К від 28.05.2015р. передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного в протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі та закінчується датою повернення обладнання за актом повернення, форма якого наведена у додатку №4 до договору. Строк оренди кожної одиниці обладнання за цим договором погоджується в протоколі до цього договору. Обладнання за цим договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому в протоколі до цього договору сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту фактичного повернення орендарем орендованого обладнання з власної ініціативи або у встановлений даним договором випадках після отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк.
У п.4.4 укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору вказано, що мінімальний строк оренди обладнання складає одну добу, яка становить 24 години з моменту передачі обладнання в користування орендарю.
Обладнання повертається орендарем за актом повернення на складі орендодавця, адреса якого зазначається в протоколі, в день закінчення строку оренди обладнання, узгодженого сторонами в протоколі до цього договору, а у випадку, якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк - в день визначений орендарем або в день закінчення строку дії договору, в залежності що настане раніше. Підтвердженням повернення орендованого обладнання орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення, в тому числі той, який складений відповідно до п.5.12 даного договору (п.5.1, 5.13 договору №69709К від 28.05.2015р.).
Згідно п.п.6.1, 6.2 договору №69709К від 28.05.2015р. орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням - починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п.3.4 договору та закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п.5.1 договору. Орендна плата нараховується на підставі тарифу орендодавця в розмірі, встановленому за добу, тиждень або місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідному протоколі до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок.
За умовами п.6.6 договору №69709К від 28.05.2015р. орендна плата розраховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою, встановленою чинним законодавством.
Якщо інше не погоджено сторонами у відповідному протоколі, орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є доба), або першого періоду (якщо таким періодом є тиждень або місяць), або іншого періоду розрахунків вносить попередньо: після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду; за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж за два робочих дні до початку такого періоду розрахунків. Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору і відповідно до протоколу до нього. Виставлення та направлення орендодавцем рахунку та акта виконаних робіт (наданих послуг) на будь-які послуги, що були надані в межах даного договору для підписання орендарю здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок сплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то неотримання орендарем рахунку та/або акту виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати орендарем орендної плати. Орендар самостійно, згідно погоджених умов (в строк) п.6.6 договору та/або умов відповідного протоколу, розраховує та сплачує орендну плату, інакше буде вважатись таким, що прострочив платіж (п.п.6.6, 6.9 договору №69709К від 28.05.2015р.).
У п.6.11 договору передбачено, що у випадку затримки орендарем внесення орендної плати в строк, зазначений в п.6.6 договору або інший погоджений сторонами в протоколі строк, орендодавець на свій розсуд має право, зокрема, здійснити в односторонньому порядку заходи по припиненню користування обладнанням, вилучити обладнання, розірвати договір та вимагати стягнення неустойки за прострочення сплати згідно з законом та договором.
За умовами п.6.14 договору орендодавець до п'ятого числа кожного місяця, наступного за яким надано послуги оренди та/або інші послуги, направляє орендарю поштою (цінний або рекомендований лист), чи кур'єром чи особисто під підпис уповноваженому представнику орендаря, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) в двох примірниках на адресу, вказану орендарем в реквізитах.
Відповідно до п.6.15 договору №69709К від 28.05.2015р. орендар зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п'яти календарних днів з моменту його отримання, або в той самий строк надати письмову мотивовану відмову. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту виконаних робіт (наданих послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови від підписання, акт вважається визнаним орендарем, а послуга прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).
Договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє до 27.05.2016р. включно. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, а в частині грошових зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати та всіх інших зобов'язань по даному договору - до повного виконання зобов'язань. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору, вказаної в п.15.1 договору, жодна зі сторін не висловить наміру його розірвати, направивши відповідне письмове повідомлення про це іншій стороні, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №69709К від 28.05.2015р. як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать матеріали справи, на підставі актів прийому - передачі №030217-005К від 03.02.2017р., №200217-011К від 20.02.2017р., №280217-003К від 28.02.2017р., №190417-007К від 19.04.2017р., №090617-001К від 09.06.2017р., №140717-003К від 14.07.2017р., №250917-005К від 25.09.2017р. позивачем було передано відповідачу 1 у користування будівельне обладнання. Вказані обставини відповідачем 1 протягом розгляду справи не заперечувались.
Представленими суду документами підтверджується, що частина об'єктів оренди поверталась орендарем за відповідними актами повернення.
З користування будівельним обладнання у період з квітня по листопад 2018р. було нараховано орендну плату на загальну суму 299 522,40 грн.
В якості підтвердження вказаних обставин суду було представлено акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний вище період.
Проте, за поясненнями позивача, відповідачем 1 в повному обсязі орендну плату за квітень-листопад 2018р. перераховано не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 294 291,46 грн. До того ж, позивачем зауважено, що неповернутим залишилось наступне обладнання: подвійні бокові перила 0,73 м/ РУ-00000000101 у кількості 1 одиниці, подвійні бокові перила 0,73 м / РУ-00000000101 у кількості 2 одиниць, U настил стальний 3,07х0,32 м- / РУ-00000000678 у кількості 115 одиниць, анкер / РУ-00000000637 у кількості 20 одиниць, бокова рама 2.00х0,73, м 1 / РУ-00000001186 у кількості 104 одиниць, діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м 1 / РУ-00000000633 у кількості 44 одиниць, домкрат // основна плата 0,6 м. сталь 1 / 5813-3 у кількості 23 одиниць, настил фанера з люком 0,61 м з драбиною 1 / РУ-0000003050 у кількості 15 одиниць, перила безпеки 3,07 м 1/ 6166-2 у кількості 131 одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000085 у кількості однієї одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000639 у кількості 9 одиниць, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000693 у кількості 53 одиниць.
10.10.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортрент» було скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» повідомлення про заборгованість №67 від 09.10.2018р., в якому орендодавець просив погасити заборгованість протягом 3 календарних днів, а у разі несплати грошових коштів повернути обладнання.
Однак, за твердженням позивача, відповідачем 1 вимоги виконано не було, грошові кошти на перераховано, будівельне обладнання не повернуто, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач 1 посилався на те, що орендоване майно фактично у Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» не перебуває, а знаходиться на будівельному майданчику у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд».
Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів передання та перебування спірного рухомого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд». До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що у останнього відсутні підстави для відповідальності за неповернення відповідачем 1 позивачу обладнання з оренди.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вказувалось вище, пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору №69709К від 28.05.2015р. передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного в протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі та закінчується датою повернення обладнання за актом повернення, форма якого наведена у додатку №4 до договору. Строк оренди кожної одиниці обладнання за цим договором погоджується в протоколі до цього договору. Обладнання за цим договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому в протоколі до цього договору сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди. Обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до моменту фактичного повернення орендарем орендованого обладнання з власної ініціативи або у встановлений даним договором випадках після отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк.
Згідно п.п.6.1, 6.2 договору №69709К від 28.05.2015р. орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням - починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п.3.4 договору та закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п.5.1 договору. Орендна плата нараховується на підставі тарифу орендодавця в розмірі, встановленому за добу, тиждень або місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідному протоколі до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок.
За умовами п.6.6 договору №69709К від 28.05.2015р. орендна плата розраховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою, встановленою чинним законодавством.
Якщо інше не погоджено сторонами у відповідному протоколі, орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є доба), або першого періоду (якщо таким періодом є тиждень або місяць), або іншого періоду розрахунків вносить попередньо: після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до фактичного отримання обладнання в оренду; за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж за два робочих дні до початку такого періоду розрахунків. Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору і відповідно до протоколу до нього. Виставлення та направлення орендодавцем рахунку та акта виконаних робіт (наданих послуг) на будь-які послуги, що були надані в межах даного договору для підписання орендарю здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок сплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то неотримання орендарем рахунку та/або акту виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати орендарем орендної плати. Орендар самостійно, згідно погоджених умов (в строк) п.6.6 договору та/або умов відповідного протоколу, розраховує та сплачує орендну плату, інакше буде вважатись таким, що прострочив платіж (п.п.6.6, 6.9 договору №69709К від 28.05.2015р.).
У протоколах №020217-003К від 02.02.2017р., №200217 від 20.02.2017р., №280217-004К від 28.02.2017р., №180417-010К від 18.04.2017р., №300517 від 30.05.2017р., №130747-027К від 13.07.2017р., №150917-013К від 15.09.2017р. позивачем та відповідачем 1 було погоджено строк оренди кожної одиниці обладнання та розмір орендної плати за одиницю обчислення строку оренди.
Як було встановлено вище, за користування будівельним обладнання у період з квітня по листопад 2018р. було нараховано орендну плату на загальну суму 299 522,40 грн.
Після здійснення перевірки наведеного розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним та таким, що відповідає погодженому наведених вище протоколах розмір орендної плати за одиницю обчислення строку оренди.
Крім того, судом вказувалось, в якості підтвердження вказаних обставин суду було представлено акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний вище період.
При цьому, судом враховано, що за умовами п.6.14 договору орендодавець до п'ятого числа кожного місяця, наступного за яким надано послуги оренди та/або інші послуги, направляє орендарю поштою (цінний або рекомендований лист), чи кур'єром чи особисто під підпис уповноваженому представнику орендаря, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг) в двох примірниках на адресу, вказану орендарем в реквізитах.
Відповідно до п.6.15 договору №69709К від 28.05.2015р. орендар зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом п'яти календарних днів з моменту його отримання, або в той самий строк надати письмову мотивовану відмову. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту виконаних робіт (наданих послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови від підписання, акт вважається визнаним орендарем, а послуга прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).
Представленими суду документами підтверджується, що всі акти наданих послуг за спірний період було направлено на адресу відповідача 1. Мотивованої відмови відповідача 1 від підписання актів за жовтень 2018р. матеріали справи не містять.
Одночасно, судом враховано, що акти приймання-передачі послуг не є підставою для сплати орендних платежів, а фактично складались контрагентами для ведення бухгалтерського обліку.
За таких обставин, виходячи з представлених суду документів полягає, що відповідачем 1 у період з квітня по листопад 2018р. дійсно здійснювалось користування обладнанням на підставі договору №69709К від 28.05.2015р., що вказує на наявність у останнього обов'язку з внесення орендних платежів за вказаний період.
Посилання відповідача 1 на приписи ч.7 ст.762 Цивільного кодексу України, згідно яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, суд до уваги не приймає як безпідставні та такі, що позбавлені належного доказового обгрунтування. При цьому, суд зауважує наступне.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією із засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Проте, всупереч наведеного вище, Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» не надано суду належних та допустимих у розмінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості використання будівельного обладнання у квітні-листопаді 2018р.
Отже, за висновками суду, відповідачем 1 обставин, які б вказували на наявність підстав для звільнення відповідача 1 від сплати орендних платежів у квітні-листопаді 2018р., доведено суду не було.
За таких обставин, з огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача стосовно порушення відповідачем 1 умов договору №69709К від 28.05.2015р. в частині своєчасного внесення орендних платежів за користування будівельним обладнанням у квітні-листопаді 2018р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість 294 291,46 грн. є належним чином доказово обґрунтованими.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» про стягнення заборгованості в розмірі 294 291,46 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про повернення об'єктів оренди, суд зазначає наступне.
У п.3.4 договору №69709К від 28.05.2015р. зазначено, що факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписами уповноважених представників сторін акту прийому-передачі обладнання згідно встановленої у додатку №2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідним узгодити.
Підписання належним представником орендаря акту прийому-передачі обладнання за необхідності акту огляду технічного стану обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря з усіма особливими властивостями роботи обладнання; факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні (п.3.10 договору №69709К від 28.05.2015р.).
Обладнання повертається орендарем за актом повернення на складі орендодавця, адреса якого зазначається в протоколі, в день закінчення строку оренди обладнання, узгодженого сторонами в протоколі до цього договору, а у випадку, якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк - в день визначений орендарем або в день закінчення строку дії договору, в залежності що настане раніше. Підтвердженням повернення орендованого обладнання орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення, в тому числі той, який складений відповідно до п.5.12 даного договору (п.5.1, 5.13 договору №69709К від 28.05.2015р.).
За умовами п.13.1.2 договору №69709К від 28.05.2015р. орендодавець має право достроково припинити користування орендарем орендованим майно у випадках, зокрема, якщо орендар не вносить орендну плату у розмірі та строки, погоджені сторонами в даному договорі та відповідному протоколі до нього.
Якщо орендар не виправить порушення, вказані в п.13.1 цього договору протягом 3 календарних днів з дня отримання факсимільного або електронного повідомлення або офіційного листа від орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то орендодавець має право припинити з власної ініціативи відносини оренди обладнання, а обладнання підлягає поверненню орендарем в порядку, погодженому сторонами у п.5.2 даного договору (п.13.2 договору №69709К від 28.05.2015р.).
Пунктом 5.2 укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору визначено, що якщо строк користування обладнанням припиняється достроково з ініціативи орендодавця з підставі визначених у п.13.1 даного договору - обладнання повертається орендарем протягом 2 календарних днів з дня отримання вимоги орендодавця про повернення такого обладнання, або в інший більш тривалий строк, вказаний в такій вимозі.
Як вказувалось вище, на підставі актів-приймання передачі позивачем було передано відповідачу 1 будівельне обладнання, частина якого протягом дії правочину поверталася орендодавцю.
Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача 1 підтверджені, орендарем не було повернуто орендодавцю таке будівельне обладнання: подвійні бокові перила 0,73 м/ РУ-00000000101 у кількості 1 одиниці, подвійні бокові перила 0,73 м / РУ-00000000101 у кількості 2 одиниць, U настил стальний 3,07х0,32 м- / РУ-00000000678 у кількості 115 одиниць, анкер / РУ-00000000637 у кількості 20 одиниць, бокова рама 2.00х0,73, м 1 / РУ-00000001186 у кількості 104 одиниць, діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м 1 / РУ-00000000633 у кількості 44 одиниць, домкрат // основна плата 0,6 м. сталь 1 / 5813-3 у кількості 23 одиниць, настил фанера з люком 0,61 м з драбиною 1 / РУ-0000003050 у кількості 15 одиниць, перила безпеки 3,07 м 1/ 6166-2 у кількості 131 одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000085 у кількості однієї одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000639 у кількості 9 одиниць, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000693 у кількості 53 одиниць.
Судом зазначалось, що 10.10.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортрент» «Фронтекс» повідомлення про заборгованість №67 від 09.10.2018р., в якому орендодавець просив погасити заборгованість протягом 3 календарних днів, а у разі несплати грошових коштів повернути обладнання.
Проте, судом вище було встановлено, що заборгованість відповідачем 1 погашено не було, а отже, у позивача виникло право на дострокове припинення користування обладнанням, яке і було реалізовано останнім шляхом направлення вказаної вище вимоги.
Наразі, як свідчать представлені суду документи спірне обладнання відсутнє у Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс». Вказані висновки суду ґрунтуються на наступному.
12.04.2017р. між Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (генпідрядник) було укладено договір субпідряду №05-17, за умовами п.1.1 якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати комплекс робіт з влаштування зовнішніх огороджуючи конструкцій та вентильованих фасадів на об'єкті «Реконструкція з розширенням ТОВ «Технопарк ЛЗТА» будівлі корпусу № 41 на вул.Героїв УПА, 72 у м.Львові за рахунок надбудови під офісно-торговий комплекс», який розташований на вул.Пасічній, 133 в м.Львів, відповідно до переліку та обсягів, відображених у додатках до даного договору та згідно із затвердженою проектною документацією, а також зобов'язується передати закінчені роботи (результат виконаних робіт) генпідряднику у встановлений договором термін.
За поясненнями відповідача 1, будівельне обладнання, яке орендувалось у позивача, було встановлено на будівельному майданчику за адресою: м.Львів, вул.Героїв УПА, 72.
Листом №05-17 від 12.04.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» про відмову від договору №05-17 від 12.04.2017р.
У листі №108-12/18 від 18.12.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» вказано про припинення виконання робіт та висунуто вимогу про повернення обладнання, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортрент» та розміщується на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд».
Наразі, в матеріалах справи міститься акт тимчасового зберігання майна, який складено представниками відповідачів, згідно змісту якого спірне рухоме майно було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд».
При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача 2 щодо доказової необгрунтованості тверджень позивача та відповідача 1 щодо перебування майна саме на будівельному майданчику Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд», оскільки фактично акт тимчасового зберігання містить відтиск печатки посту охорони №7 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд», аналогічний того, що міститься на накладних №1 від 14.08.2018р., №2 від 20.08.2018р., №3 від 21.08.2018р.
Судом враховано, що у відзиві на позов відповідачем 2 наголошено на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» фіксує вивезення майна відповідачем 1 з будівельного майданчика, про що і складались вказані вище видаткові накладні. Тобто, вказані твердження відповідача 2 фактично підтверджують обставини перебування будівельного обладнання саме на території будівельного майданчика.
До того ж, судом також прийнято до уваги посилання відповідача 2 у відзиві на позов на те, що відповідачем 1 під час виконання умов договору субпідрядку самостійно було забезпечено себе обладнанням, необхідним для виконання робіт.
Наразі, надаючи оцінку всім представленим доказам та поясненням сторін, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи пояснення всіх учасників судового процесу та надані докази у сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності обставин перебування спірного рухомого майна - будівельного обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд». на будівельному майданчику за адресою: м.Львів, вул.Героїв УПА, 72.
За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.
Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 Цивільного кодексу України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 Цивільного кодексу України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391 Цивільного кодексу України), визнання права власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.
Відповідно до закріпленого у статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
За таких обставин, з огляду на відсутність у відповідача 2 дійсної правової підстави для утримання будівельного обладнання позивача, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для захисту майнових прав та законних інтересів власника будівельного обладнання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» виходячи з правового механізму, який передбачено ст.387 Цивільного кодексу України.
В контексті означеного суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що дійсно в позовній заяві підставою для повернення обладнання було визначено саме порушення умов договору, проте, з огляду на залучення співвідповідача та встановлені вище обставини перебування майна саме у останнього, суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин спосіб захисту права власності, що передбачений ст.387 Цивільного кодексу України, з метою захисту, дійсного відновлення прав та законних інтересів позивача, а отже і дотримання загальних засад здійснення господарського судочинства.
При цьому, надаючи оцінку всім іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб п продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Фронтекс» (03058, м.Київ, вул.Леваневського, буд.9, ЄДРПОУ 38971671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент»
(08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул.Богатирська, будинок 2-А, ЄДРПОУ 32664239) заборгованість в розмірі 294 291,46 грн. та судовий збір в сумі 4414,37 грн.
3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. Івана Франка, буд. 14 А, ЄДРПОУ 33316751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул.Богатирська, будинок 2-А, ЄДРПОУ 32664239) майно, а саме подвійні бокові перила 0,73 м/ РУ-00000000101 у кількості 1 одиниці, подвійні бокові перила 0,73 м / РУ-00000000101 у кількості 2 одиниць, U настил стальний 3,07х0,32 м- / РУ-00000000678 у кількості 115 одиниць, анкер / РУ-00000000637 у кількості 20 одиниць, бокова рама 2.00х0,73, м 1 / РУ-00000001186 у кількості 104 одиниць, діагональ з клиновим хомутом, сталь 3,6 м 1 / РУ-00000000633 у кількості 44 одиниць, домкрат // основна плата 0,6 м. сталь 1 / 5813-3 у кількості 23 одиниць, настил фанера з люком 0,61 м з драбиною 1 / РУ-0000003050 у кількості 15 одиниць, перила безпеки 3,07 м 1/ 6166-2 у кількості 131 одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000085 у кількості однієї одиниці, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000639 у кількості 9 одиниць, подвійний хомут 19 мм / РУ-00000000693 у кількості 53 одиниць.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Прогрестехбуд» (82660, Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. Івана Франка, буд. 14 А, ЄДРПОУ 33316751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент»(08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул.Богатирська, будинок 2-А, ЄДРПОУ 32664239) судовий збір в сумі 1762 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 27.05.2019р.
Суддя Спичак О.М.