ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
27.05.2019Справа № 910/6551/19
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1 Д) про визнання договору недійсним, -
22 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.05.2019 року до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (відповідач) про визнання договору недійсним.
Дослідивши дану позовну заяву з доданими до неї матеріалами, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Як вбачається зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. №9-зп слідує, що не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
В матеріалах позовної заяви зазначено, що позивачем визначено: Фізичну особу - ОСОБА_1 . Відтак, в даному спорі позивачем виступає фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відтак, враховуючи ту обставину, що позивачем є фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, а також те, що однією стороною як правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов'язання так і самого зобов'язання є фізична особа без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, з огляду на зміст ст.ст. 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вказаний спір віднесений до юрисдикції загальних судів.
Дійшовши висновку про відмову у прийнятті позовної заяви суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права. В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Здійснення правосуддя судом, встановленим законом, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом норм, що регулюють його діяльність. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Занд проти Австрії", Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч. 3 ст.124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку, встановленому Конституцією України та законами України, зокрема подання відповідної позовної заяви до суду іншої юрисдикції в порядку цивільного судочинства з врахуванням суб'єктного складу сторін.
Згідно із ч. 3 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви, постановлюється ухвала. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановляння в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Зважаючи на вказане, виходячи з аналізу суб'єктного складу, надаючи правову оцінку позову, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
При цьому, згідно з п. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приписами ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Сторонами в цивільному процесі у відповідності до ч. 2 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Отже, заявлені позивачем - Вензик Л.Є. позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окрім того, відповідно ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, якщо позивач незгоден з процесуальним рішенням судді він у відповідності до чинного законодавства має право оскаржити таке рішення в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 4, 20, 175, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 910/6551/19 за позовною заявою б/н від 21.05.2019 року ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним.
2. Позовну заяву б/н від 21.05.2019 року (вх. № 6551/19 від 22.05.2019 року) на 9 аркушах, сформовану в системі «Електронний суд», повернути позивачу.
3. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (позивачу з матеріалами позовної заяви).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата підписання - 27 травня 2019 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Данилова