ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2019Справа № 910/17591/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Галичфарм" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Опришківська, будинок 6/8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "БЛІЦ-ІНФОРМ" (02094, м. Київ, вул. Мурманська, будинок 7)
про стягнення 37 598,22 грн
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Галичфарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "БЛІЦ-ІНФОРМ" про стягнення 37598,22 грн., а саме 36468,20 грн. основного боргу, 1130,02 грн. процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 535022 про поставку періодичних видань від 20.11.2017 року в частині своєчасної оплати передплачених та доставлених періодичних видань, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2018 (суддя Якименко М.М.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/589 від 21.03.2019 матеріали судової справи № 910/17591/18 передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу № 910/17591/18 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 суд прийняв справу до свого провадження та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02094, м. Київ, вул. Мурманська, будинок 7) та на адресу листування (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25) направлялась ухвала суду від 25.03.2019.
Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" та "вибули".
За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "БЛІЦ-ІНФОРМ (далі - виконавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Галичфарм" (далі - передплатник, позивач) був укладений договір доставку періодичних видань № 535022 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується надати послуги по передплаті і доставці періодичних видань, а передплатник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити надані послуги.
Згідно з п. 2 договору передплатник протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури здійснює оплату послуг виконавця по передплаті і доставці періодичних видань, а виконавець після здійснення такої оплати оформляє передплату і забезпечує доставку періодичних видань в робочі дні передплатника за адресою м. Львів, вул. Опришківська, 6/8 та відповідно до асортименту видань, вказаних п. 3 цього договору.
Асортимент передплатних видань, термін передплати та ціни встановлені сторонами у п. 3 договору.
Загальна сума передплати складає 75 302,00 грн в т.ч. ПДВ 96,00 грн.
Факт отримання видань передплатником підтверджується підписом передплатника в маршрутному листі кур'єра.
Відповідно до п. 8 договору встановлено, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє до закінчення передплатного періоду. Зобов'язання виконавця по оформленню передплати наступають з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок в сумі, передбаченій рахунком-фактурою або передачі наявних грошових коштів в тій же сумі виконавцю як оплати за договором.
06 грудня 2017 року на виконання умов договору позивачем було здійснено попередню оплату на суму 75 302,00 грн, про що платіжне доручення №13585 від 06.12.2017.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свої зобов'язань щодо поставки замовлених періодичних видань, оскільки останнім було здійснено лише часткову поставку в період з 01.01.2018 по 30.06.2018 на загальну суму 38 833,80 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі послуг: №7104/302186560 від 31.01.2018, №7104/302188283 від 31.01.2018, №7104/302193802 від 28.02.2018, №7104/302191325 від 28.02.2018, №7104/302197422 від 31.03.2018, №7104/302195723 від 31.03.2018, №7104/302203786 від 30.04.2018, №7104/302202439 від 30.04.2018, №7104/302208712 від 31.05.2018, №7104/302206238 від 31.05.2018, №7104/302211244 від 30.06.2018 та №7104/302213700 від 30.06.2018. Інша частина видань за липень-грудень 2018 року від відповідача не надходила, внаслідок чого у ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "БЛІЦ-ІНФОРМ" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36 468,20 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача претензію вих. № 16-3235 від 08.11.2018, у якій просив останнього не пізніше 30.11.2018 сплатити суму боргу у розмірі 36 468,20 грн та 3 % річних у розмірі 1001,13 грн. Дана претензія була направлена на адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 09.11.2018 та накладна №7902400758955 від 09.11.2018, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, залишена без відповіді та задоволення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, у п. 3 договору сторони передбачили, що доставка періодичних передплатних видань здійснюється відповідачем з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивачем було здійснено попередню оплату періодичних видань на 12 місяців на загальну суму 75 302,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13585 від 06.12.2017.
При цьому, відповідачем в порушення умов договору було здійснено лише часткову поставку періодичних видань за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 на загальну суму 38 833,80 грн, про що свідчать належним чином оформленні та підписані сторонами актами приймання-передачі послуг.
Тобто, станом на день вирішення спору відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної та належної поставки періодичних видань в період з липня по грудень 2018 року, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 36 468,20 грн.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Враховуючи, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 535022 від 26.09.2016 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк доставки періодичних видань за липень -грудень 2018 року є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 36 468,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині 3% річних у розмірі 1130,02 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Таким чином, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено строку, у який відповідач зобов'язаний повернути суму попередньої оплати.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.
Так, відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (пп. 1.7 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
З долучених до матеріалів справи опису вкладення у цінний лист від 09.11.2018, фіскального чеку від 09.11.2018 та накладної №7902400758955 від 09.11.2018 вбачається, що на адресу відповідача направлялась претензія вих. № 16-3235 від 08.11.2018, відповідно до якої позивач просив останнього у строк не пізніше 30.11.2018 повернути передплату у розмірі 36 468,20 грн.
Тобто, ТОВ "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "БЛІЦ-ІНФОРМ" повинно було здійснити повернення грошових коштів у строк до 30.11.2018, оскільки з 01.12.2018 рахується прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних.
Отже, за перерахунком суду, здійсненим за загальний період прострочення з 01.12.2018 по 18.12.2018, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 59,95 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач вказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної поставки періодичних видань чи доказів повернення часткової передплати не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Галичфарм".
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "БЛІЦ-ІНФОРМ" (02094, м. Київ, вул. Мурманська, будинок 7, ідентифікаційний код 41309403) на користь Публічного акціонерного товариства "Галичфарм" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Опришківська, будинок 6/8, ідентифікаційний код 05800293) грошові кошти у розмірі 36 468 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн 57 коп.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.05.2019
Суддя Л. Г. Пукшин