ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.05.2019Справа № 910/2233/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Макарчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барсервіс" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору фінансового лізингу, за участю представників позивача - Сікачова С.Ю., ордер №076396 від 22.04.2019 року, відповідача - Каракоці О.Р., довіреність №4543-К-О від 23.10.2018 року.
У лютому 2019 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 15.08.2016 року №4Б16061 на підставі ст.ст. 203, 209, 210, 215, 220, 655, 657, 760, 793, 794 ЦК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.05.2019 року.
20.03.2019 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові, з тих підстав, що договір фінансового лізингу не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, тому немає підстав вважати такий договір нікчемним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019 року.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 15.08.2016 року №4Б16061 з тих підстав, що вказаний договір під час його укладення не було посвідчено нотаріально, що суперечить вимогам ст.ст. 793, 794 ЦК України.
Судом встановлено, що 15.08.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барсервіс" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4И16061ЛИ (далі - договір), за умовами якого банк, який є власником нерухомого майна, що зазначено в додатку № 1, передає лізингоодержувачу майно, а останній його приймає від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах визначених договором фінансового лізингу (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 4.1. договору протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка.
У випадку переходу права власності на майно до лізингоодержувача, здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів (п.4.4. договору).
Пунктом 9.1 договору визначено, що строк дії цього договору з дати підписання до 25.06.2036 року. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.
Згідно з п. 9.2 договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (стаття 209 ЦК.
За змістом статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
У відповідності до ст. ст. 1-3,6 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи з положень ст. ст. 7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» стягнення боргу і набуття майна (об'єкту лізингу) у власність за договором лізингу може відбуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса, а нотаріальне посвідчення може бути вчинено за домовленістю сторін.
Приписи Закону України "Про фінансовий лізинг" не містять норми про обов'язкову нотаріальну форму договору лізингу. Так само не містить положень про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів лізингу й параграф 6 ЦК України.
Таким чином, оспорюваний договір не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №915/865/17.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним.
Згідно частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 15.08.2016 року №4Б16061 слід відмовити.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 27.05.2018р.
Суддя С.О. Чебикіна