20 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2006 року,
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що працювала у відповідача з 11 жовтня 1994 року на посадах спеціаліста І категорії та головного спеціаліста. 22 січня 2001 року її було переведено на посаду головного спеціаліста по кадрах в цьому ж Фонді. Наказом від 1 серпня 2005 року її було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули.
Вважаючи таке звільнення незаконним, оскільки з 18 липня 2005 року до 25 липня 2005 року вона знаходилася у відпустці без збереження заробітної плати, прогулів вона не скоювала, просила її вимоги задовольнити, поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2006 року, позов задоволено частково: ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1 405 грн.; рішення в частині поновлення на роботі і стягнення коштів за місяці в розмірі 544 грн. 43 коп. допущено до негайного виконання.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року виправлено арифметичну помилку в рішенні суду першої інстанції від 11 листопада 2005 року, замінено розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 405 грн. на 2 564 грн. 49 коп.
У обгрунтування касаційної скарги зазначене управління посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись з ним, виходили з того, що дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до абзацу 1 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2953-IV) після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані і не розглянуті до набрання чинності КАС України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п. 2 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття публічної служби, якою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, який відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, є центральним органом виконавчої влади. Із матеріалів справи вбачається, що позивачка, працюючи у відповідача, перебувала на державній службі (а.с. 31, 34).
Враховуючи наведене, а також те, що спір між сторонами виник з приводу звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного судочинства, а тому ухвалені в справі рішення (оскаржувані судові рішення та ухвала суду першої інстанції про виправлення описки) підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Марганець Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2005 року, ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2006 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ярема А.Г.
Судді Верховного Суду України
Левченко Є.Ф.
Лихута Л.М.
Охрімчук Л.І. Романюк Я.М.