Справа № 120/861/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
23 травня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
секретар судового засідання: Платаш В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (постановлену у м. Вінниці 03 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова час тина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
12.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) у якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати акти за №2/2 розслідування нещасно го випадку, що стався з ОСОБА_1 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 від 18.01.2016 року та за №2/1 про нещасний випадок, не пов'я заний з виконанням обов'язків військової служби, що стався з ОСОБА_1 11 січня 2016 року за формою НПвс від 18.01.2016 року; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова час тина НОМЕР_1 ) затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що став ся з старшим сержантом ОСОБА_1 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, що стався з старшим сержантом ОСОБА_1 11 січня 2016 року за формою Нвс-1.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019, вказану позовну заяву повернуто ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду І інстанції та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело постановлення необґрунтованої ухвали.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин суперечать обставинам справи, а повернення позовної заяви з підстав пропуску вказаного строку позивач вважає надмірним формалізмом, який обмежує право позивача на судовий захист.
Позивач звернула увагу, що строк звернення до суд пропущено з поважних причин - у зв'язку із проходженням військової служби та участю з 07.01.2014 по 01.03.2019 у забезпеченні проведення антитерористичної операції, що об'єктивно позбавило її можливості в офіційному порядку піднімати питання з приводу оскарження актів розслідування нещасних випадків. Також позивач вказала про оскарження спірних актів в порядку цивільного судочинства.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
23.05.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , у зв'язку із тим, що судова повістка в якій повідомлено про призначення судового розгляду даної справи на 23.05.2019 надійшла до відповідача лише 22.05.2019, що унеможливлює прибуття представника відповідача до суду.
При цьому, суд зазначає, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 про призначення апеляційного розгляду справи на 23.05.2019 та відповідна судова повістка також направлені відповідачу засобами електронного зв'язку 13.05.2019, про що свідчать матеріали справи та довідка від 13.05.2019. Тобто, відповідач з 13.05.2019 знав про призначення апеляційного розгляду даної справи на 23.05.2019.
Також суд зважає на те, що відповідач є державним органом, який входить до структури Державної прикордонної служби України та міг ініціювати забезпечення представництва його інтересів відповідним підрозділом Державної прикордонної служби України, місцезнаходження якого більш наближене до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Крім того, суд звертає увагу, що в силу вимог ст.309 КАС України останнім днем апеляційного розгляду даної справи є 23.05.2019, а тому відкладення апеляційного розгляду даної справи призведе до порушення зазначеного строку.
У зв'язку із викладеним, суд вважає, що підстави для відкладення апеляційного розгляду даної справи відсутні, а тому відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду пропущено позивачем без поважних причин.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні початку звернення до адміністративного суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушеннями.
Встановлено, оскаржувані акти №2/1 та №2/2 складені 18 січня 2016 року. Частиною 12 акту №2/1 від 18 січня 2016 року визначено захід щодо усунення причин нещасного випадку, а саме факт травмування старшого сержанта ОСОБА_1 довести до 100% персоналу та провести позаплановий інструктаж в строк до 20.01.2016 року.
Отже, позивач дізналась про існування оскаржуваних актів у січні 2016, однак із позовної заявою про визнання протиправними та скасування таких актів звернулась до адміністративного суду 12.03.2019, тобто з порушення строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.122 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Визначаючись щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Для поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити поважність причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).
При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.
У пунктах 46, 47 цього ж Рішення Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії". Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначила, що проходила військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу у Державній прикордонній службі України, і з 07.01.2014 по 01.03.2019 приймала участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, тому фізично не мала можливості в офіційному порядку піднімати питання з приводу оскарження актів розслідування нещасних випадків.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача в цій частині.
Так, військовослужбовці відповідно до контракту та чинного законодавства мають право на відпустки. Позивач не надала доказів безперервної участі з 07.01.2014 по 01.03.2019 у забезпеченні проведення антитерористичної операції.
При цьому, позивачем не обґрунтовано неможливості самостійного звернення до суду в період відпустки або надання в цей період відповідних повноважень представнику.
Суд також враховує, що із аналогічною позовною заявою ОСОБА_1 зверталась до Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 21.01.2019 відкрито провадження у цивільній справі №266/343/19 за вказаним позовом ОСОБА_1 . Однак, ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області суду від 18.02.2019 провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Копію ухвали Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області суду від 18.02.2019 позивач отримала 11.03.2019.
Разом з цим, суд не вважає звернення позивача до Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області суду із вказаним позовом обставиною, що свідчить про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Навіть якщо припустити, що позивач допустила не зі своєї вини помилку щодо визначення підсудності даного спору, заходів щодо оскарження спірних актів, позивач почала вживати після закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Інших обґрунтувань щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не наведено, доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять.
Також суд враховує, що з моменту складання спірних актів минуло більше трьох років, правовідносини, які виникли у зв'язку із складанням таких актів набули ознак узгоджених.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм права і прийшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
В ході судового засідання 23.05.2019 представник позивача подав заяву в якій просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу після ухвалення судом рішення по суті вимог апеляційної скарги шляхом винесення додаткового судового рішення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, із резолютивної частини із зазначенням, в тому числі, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В ході апеляційного перегляду даної справи суд дійшов висновку про залишення без змін ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2019 про повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що за відсутності судового рішення у даній справі, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , повернення позовної заяви, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл на користь позивача судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, в тому числі й шляхом ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 травня 2019 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.