Справа № 640/2406/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
23 травня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Парінова А.Б
за участю
секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,
представника позивача Петруні А.В. ,
представника відповідача Перепелиціна К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Будеволюція'' до Київської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним рішення № 3/6659 від 31.01.2019, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будеволюція» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії Київської міської ради щодо прийняття рішення від 31.01.2019 №3/6659 Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки- Центральні ( 1,2,3,4,5,6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 №63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283;
- визнати протиправним рішення Київської міської ради від 31.01.2019 № 3/6659 Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/ м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6, мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Київської міської ради №3/6659 від 31.01.2019 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/ м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6- 00286, №63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283».
В обґрунтування клопотання зазначено, що на вказаних земельних ділянках, щодо яких відповідачем прийнято Рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок, здійснюється будівництво об'єктів житлового і соціально-побутового призначення ж/м Осокорки-Центральні.
Замовниками будівництва є ТОВ «Контактбудсервіс» (код ЄДРПОУ 32962703) та позивач - ТОВ «Будеволюція», що підтверджується Дозволом на виконання будівельних робіт від 27.04.2018 № ІУ 113181171313.
ТОВ «Будеволюція» виконує функції (права та обов'язки) замовника будівництва на підставі договору про передачу функцій замовника будівництва від 30.09.2016, укладеного з ТОВ «Контактбудсервіс», як землекористувачем вказаних земельних ділянок.
Наразі земельні ділянки активно використовуються замовником будівництва для здійснення будівельних робіт. Зокрема, на даних земельних ділянках виконані/виконуються наступні роботи: влаштовано тимчасову огорожу навколо будівельного майданчика та підводиться електрика; здійснюються роботи по влаштуванню та випробуванню пробних кущів паль, монтується стенд для подальшого випробування паль по житлових будинках 4, 6, 7, 8, 9, 14; по житловому будинку № 6 , 8 ведуться земляні роботи по влаштування котловану, що підтверджується відповідними документами.
Неможливість продовження спорудження об'єктів будівництва на підставі наявного у позивача дозволу на виконання будівельних робіт спричинить неможливість виконання забудовником своїх зобов'язань щодо спорудження житла об'єктів будівництва, передбачених п. 1.1 Генерального договору № 2, укладеного між позивачем та ПАТ АКБ «АРКАДА».
Крім того, зважаючи на те, що п. 3 Рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок передбачено, що забудовники зобов'язаний звільнити земельні ділянки, привівши їх у стан, придатний для подальшого використання, невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, призведе до передчасного виконання неправомірно прийнятого Рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок, внаслідок чого ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача значно ускладниться або стане неможливим, оскільки для приведення земельних ділянок у попередній стан потрібно буде докласти значних зусиль та витрат коштів і часу.
Також, втрата ТОВ «Контактбудсервіс» та позивачем права користування земельними ділянками може призвести до скасування містобудівних умов та обмежень, що у свою чергу стане підставою для анулювання Дозволу на виконання будівельних робіт від 27.04.2018 № ІУ 113181171313.
Крім того, позивач вказував, що оскаржуване Рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок прийнято відповідачем в період дії заборони на його прийняття, встановленої ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2018 у справі №910/2902/18.
В заяві зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, навіть у випадку відновлення правового становища та повернення земельних ділянок у користування ТОВ «Контактбудсервіс», ефективний захист прав та інтересів позивача стане неможливим, адже анулювання містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельних ділянок та дозволу на виконання будівельних робіт означатиме втрату позивачем права на здійснення будівництва на вказаних земельних ділянках. Позивачеві доведеться повторно збирати та подавати документи для отримання містобудівних умов та обмежень земельних ділянок і дозволів на виконання будівельних робіт, або оскаржувати анулювання вказаних документів у судовому порядку, що зумовить необхідність докладання значних зусиль та витрат часу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/2406/19 - задоволено. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі зупинено дію рішення Київської міської ради № 3/6659 від 31.01.2019 Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/ м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, №63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд дійшов до хибного висновку, що обраний заявником засіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі. Апелянт вказує, що суд посилаючись, серед іншого, на збалансованість інтересів сторін повністю проігнорував інтереси відповідача, не заслухавши його доводи та міркування, фактично оспорюваною ухвалою вирішив спір по суті.
Також, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Окружний адміністративний суд м. Києва не врахував, зокрема, те, що ТОВ «Контактбудсервіс» є неналежним землекористувачем земельних ділянок, знаходиться в стадії банкрутства та те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Контактбудсервіс» систематично не виконуються умови пункту 8.4 цих договорів щодо сплати орендної плати за земельні ділянки.
При цьому, апелянт звертає увагу суд на те, що у проваджені Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2902/18, предметом якої є вимога TOB «НМТ Інвестмент» про банкрутство боржника ТОВ «Контактбудсервіс», оскільки останнє має кредиторську заборгованість у сумі 16 450 222 грн. 33 коп. і неспроможне її погасити.
07.05.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що у випадку виконання відповідачем рішення №3/6659 від 31.01.2019 позивач не міг би ефективно захистити свої інтереси в межах одного судового провадження з підстав, викладених у заяві про забезпеченні позову, яка була задоволена судом. Для відновлення існуючого становища позивач буде вимушений подавати інші позови, зокрема: про скасування записів в Державному реєстрі прав, в Державному земельному кадастрі про припинення права позивача на користування земельними ділянками; про відшкодування позивачу витрат, які позивач буде вимушений понести на повторне влаштування тимчасової огорожі будівельного майданчика, тимчасових під'їзних шляхів, влаштування кущів паль тощо; про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - якщо відповідач після виконання Рішення здійснить передачу земельних ділянок іншим особам; про визнання недійсним рішення щодо анулювання наявного у позивача Дозволу на виконання будівельних робіт - якщо вказаний дозвіл буде анульовано у зв'язку з втратою позивачем права здійснення на земельних ділянках будівельних робіт.
Також, позивач у відзиві щодо ігнорування судом інтересів відповідача зазначає, що інтереси Київської міської ради у питанні користування позивачем земельними ділянками полягають в отриманні орендної плати за використання позивачем земельних ділянок, однак суд при винесенні оскаржуваної ухвали не приймав рішень які б зупиняли або іншим чином перешкоджали сплату позивачем орендної плати за користування земельними ділянками.
Крім того, позивач у відзиві звертає увагу на те, що Рішення було прийняте відповідачем в період дії заборони на його прийняття, встановленої ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2018 у справі №910/2902/18.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що заява про забезпечення позову не містить беззаперечних мотивів, за якими позивач вважає, що захист саме його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті компетентним судом за позовом саме особи, права чи інтереси якої порушені суб'єктом владних повноважень
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до адміністративного позову та заяви про забезпечення позову позивачем не додано жодних належних доказів, з яких суд першої інстанції, на час постановлення оскаржуваної ухвали, міг би встановити будь-яких ознак протиправності оскаржуваного рішення.
Разом із цим, колегією суддів не встановлено існування обставин, які б вказували на можливість завдання шкоди правам та інтересам саме позивача (ТОВ «Будеволюція») до прийняття у справі судового рішення, або неможливості у наслідок невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому захисту таких прав та інтересів чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Крім того, щодо доводів позивача про те, що оскаржуване рішення було прийняте відповідачем в період дії заборони на його прийняття, встановленої ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2018 у справі №910/2902/18, колегія суддів зазначає, що вказаною ухвалою було заборонено Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) та боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Контактбудсервіс» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 8/10; ідентифікаційний код 32962703), а також будь-яким особам вчиняти дії щодо дострокового розірвання, припинення договорів оренди, укладених між Київською міською радою та боржником, разом з тим, позивачем не зазначено яким чином в даному разі оскаржуваним рішенням порушено саме права ТОВ «Будеволюція».
Таким чином, ознаки очевидної протиправності рішення Київської міської ради від 31.01.2019 № 3/6659 Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/ м Осокорки-Центральні (1, 2 , 3, 4, 5, 6, мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283 відсутні.
Разом з тим, позовні вимоги обмежуються вимогами щодо визнання протиправним рішення Київської міської ради від 31.01.2019 № 3/6659 Про розірвання договорів оренди земельних ділянок для забудови об'єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/ м Осокорки-Центральні (1, 2, 3 , 4, 5, 6, мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва від 08.09.2005 № 63-6-00282, № 63-6-00286, № 63-6-00285, № 63-6-00284, № 63-6-00283, яке прийнято по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю «Контактбудсервіс», є індивідуальним актом, а тому не може порушувати права позивача у цій справі - ТОВ «Будеволюція».
Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність в даному випадку публічно-правових відносин між ТОВ «Будеволюція» та Київської міською радою, оскільки рішення Київської міської ради від 31.01.2019 № 3/6659 стосується іншої юридичної особи.
Отже, дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку про відступіть підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та є підставою для її скасування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої порушено норми процесуального права при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до неправильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, а відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року про забезпечення позову підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю ''Будеволюція'' про забезпечення позову в адміністративній справі № 640/2406/19 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.О. Беспалов
А.Б. Парінов