П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2583/18
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 18.02.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області), ГУПФ України в Херсонській області про:
- скасування рішення ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області №7 від 23 листопада 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії;
- зобов'язання ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як матері, що здійснювала виховання дитини-інваліда до шестирічного віку, відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за призначенням пенсії.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що на час звернення до ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області із заявою від 14 листопада 2018 року про призначення пенсії відповідно до трудової книжки має трудовий стаж більше 15 років. Позивач здійснювала догляд за сином - ОСОБА_2 , якому 02 червня 2000 року встановлений діагноз гострий лейкоз та інвалідність у віці 6 років 4 місяців, що підтверджується посвідченням дитини-інваліда від ІНФОРМАЦІЯ_1 2000 року № ІНФОРМАЦІЯ_2 . З дня народження до моменту смерті - 13 ІНФОРМАЦІЯ_3 року син позивача проживав разом із нею, що підтверджується відповідною довідкою. ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до положень ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вона має право на призначення дострокової пенсії за віком, як мати особи - інваліда з дитинства, яка виховувала його до 6-річного віку, має страховий стаж не менше 15 років та яка досягла 50-річного віку
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.п.1.2, 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року №22-1, а саме надані ОСОБА_1 документи, надіслані поштою та зареєстровані 14 листопада 2018 року №2497.
Разом з тим, відповідно до п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року №22-1 у разі якщо дитина визнана інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, то для призначення матері, що її виховувала, дострокової пенсії необхідно надати до пенсійного органу висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Зазначений висновок позивачем не надано разом з заявою про призначення дострокової пенсії. Оскільки при зверненні до ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії позивач не виконала вимоги Порядку №22-1, а саме: не надала всіх необхідних документів, відтак оскаржуване рішення є законним. На підставі викладеного ГУ ПФУ в Херсонській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області дострокової пенсії за віком.
Зобов'язано ГУПФ України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як матері, що здійснювала виховання інваліда з дитинства до шестирічного віку, відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення за призначенням пенсії - 14 листопада 2018 року.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги:
- мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку;
- документи для призначення пенсії ОСОБА_1 були надіслані поштою та зареєстровані 14 листопада 2018 року, тобто, позивачкою порушено норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1), а саме п.п.1.2. та 2.9.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має такий трудовий стаж:
- 01 вересня 1984 року - 17 липня 1987 роки - навчання в Ангренському планово-економічному технікумі;
- 26 квітня 1988 року - прийнята бухгалтером на роботу до Новокаховського заводу силікатної цегли (02 березня 1992 року перейменований у колективне підприємство "Новокаховський завод силікатної цегли", 10 жовтня 1998 року - у закрите акціонерне товариство "Новокаховський завод силікатного цегли");
- 19 лютого 2001 року - звільнена за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін;
- 20 березня 2001 року - призначена допомога по безробіттю відповідно до п.1 ст. 23 Закону України "Про зайнятість населення";
- 14 квітня 2002 року - припинена виплата допомоги по безробіттю відповідно до п.п.12 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";
- 08 жовтня 2002 року - прийнята на посаду бухгалтера до головної бухгалтерії ВАТ Приладобудівного заводу "Сокіл";
- 05 лютого 2003 року - переведена на посаду начальника бюро ВАТ Приладобудівного заводу "Сокіл";
- 01 серпня 2003 року - переведена на посаду заступника головного бухгалтера ВАТ Приладобудівного заводу "Сокіл";
- 04 січня 2005 року - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
- 05 січня 2005 року - прийнята на посаду головного бухгалтера приватної телерадіокомпанії "Рубін-плюс";
- 30 березня 2007 року - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
- 02 квітня 2007 року - прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ "Південенерго";
- 31 травня 2007 року - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
- 01 червня 2007 року - призначена на посаду бухгалтера ВАТ Приладобудівного заводу "Сокіл";
- 23 липня 2007 року - звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
- 25 липня 2007 року - прийнята на посаду бухгалтера за трудовим договором ВАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів";
- 03 жовтня 2007 року - переведена на посаду заступника головного бухгалтера у тому ж товаристві (21 квітня 2011 року ВАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" перейменований на ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів"; 13 лютого 2017 року ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" перейменований на ПрАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів").
Станом на 11 грудня 2018 року продовжує працювати на ПрАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів".
Відповідно до свідоцтва про народження від 26 січня 1994 року Серія НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 , матір'ю якого є ОСОБА_1 (а.с.15).
Згідно з посвідченням від 15 грудня 2000 року №135159 ОСОБА_2 , 1994 року народження має статус "дитини-інваліда", опікун - ОСОБА_1 .
Як слідує зі змісту довідки від 18 вересня 2018 року №9/176-612, виданої ЛКК КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" м. Нова Каховка, ОСОБА_2 , 1994 року народження, встановлений діагноз "гострий лімфобластний лейкоз" та з 02 червня 2000 року у віці 6 років 4 місяців встановлена інвалідність.
Згідно з медичним висновком від 02 червня 2000 року №877 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства віком до 16 років, захворювання та патологічний стан ОСОБА_2 відповідали р.ІІ п.2 "Переліку медичних показань, які дають право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам віком до 16 років", затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 грудня 1991 року № 175.
Відповідно до довідки від 30 жовтня 2018 року №01-21/630, ОСОБА_1 зареєстрована разом з ОСОБА_2 , зокрема, за адресами: АДРЕСА_1 (з 05 вересня 1990 року до 02 листопада 1994 року), кім. 1 (з 02 листопада 1994 року до 17 грудня 2003 року); АДРЕСА_2 (до 19 червня 2009 року).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 13 червня 2016 року Серія НОМЕР_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з розпискою-повідомленням від 14 листопада 2018 року №2497, пенсійний орган прийняв від ОСОБА_1 заяву та додані до неї документи: копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія посвідчення дитини-інваліда, копія довідки ЛКК, копія трудової книжки, копія довідки з місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зазначено, що документом, якого недостатньо для призначення пенсії є документ про визнання дитини особою з інвалідністю до 6 років, строк подачі вказаного документу - 14 лютого 2019 року.
23 листопада 2018 року начальник ВППП №6 УЗПЗ ГУПФ України в Херсонській області прийняв рішення №7 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , із зазначенням підстави: заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації або особисто (через представника); всупереч п.2.18 Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом позивачем не подано висновку ЛКК про те, що дитина, яка визнана інвалідом після досягнення 6-річного віку мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення 6-річного віку.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний органом не доведено, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 23 листопада 2018 року №7 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а, отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), п.п.5 п.2.1, п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно п.1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Відповідно п.1.6 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених ч.4 ст. 45 Закону.
Таким чином, Порядком №22-1 не виключається можливість направлення документів на призначення пенсії поштою, а встановлено лише, що за бажанням особи така заява може бути подана особисто.
Отже, довід апелянта, про те, що позивачкою порушено норми Порядку №22-1 судова колегія вважає безпідставним, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14 листопада 2018 року була складена та підписана особисто позивачем за формою, встановленою Порядком №22-1.
Крім того, посилання ГУПФ України в Херсонській області на порушення позивачкою норм Порядку №22-1, а саме подання документів на призначення пенсії через пошту, є хибними, оскільки дане порушення не може бути підставою відмови в призначенні пенсії.
Також, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, лише у разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Даний довід судова колегія не приймає, зважаючи на наступне.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча гематологія" від 20 липня 2005 року №364 (далі - Наказ №364), встановлено, що гострий лімфобластний лейкоз є найбільш поширеною пухлиною дитячого віку; він реєструється з частотою 3-5/100 000 дітей і становить у них близько 30% усіх онкологічних захворювань. Найчастіше це захворювання розвивається у дітей 3-5 років (захворюваність на ГЛЛ у цій віковій групі у 10 разів переважає захворюваність у інших вікових групах).
Відповідно ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (п.п. "є" і "ж" ст. 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст. 94).
Наведені положення Закону кореспондуються із приписами п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно яких жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Відповідно п.п.5 п.2.1 Порядку №22-1 документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.
Згідно із п.2.18 Порядку №22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Судова колегія зазначає, що п.п.5 п.2.1 Порядку №22-1 встановлено, що у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (1968 ІНФОРМАЦІЯ_6 .н.) досягла п'ятдесятирічного віку, станом на 11 грудня 2018 року має страховий стаж 28 років 11 місяців та 27 днів та є матір'ю ОСОБА_2 , якому 02 червня 2000 року встановлений діагноз гострий лейкоз та інвалідність у віці 6 років 4 місяців, що підтверджується посвідченням дитини-інваліда від 06 червня 2000 року №135159.
Відповідно до довідки від 30 жовтня 2018 року №01-21/630 ОСОБА_2 мешкав разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 (з 05 вересня 1990 року до 02 листопада 1994 року), кім. 1 (з 02 листопада 1994 року до 17 грудня 2003 року); АДРЕСА_2 (до 19 червня 2009 року), а тому факт виховання дитини-інваліда до 6-річного віку апелянтом є беззаперечним.
Таким чином, законодавцем не встановлено, що обов'язковою вимогою для призначення пенсії за віком матері дитини-інваліда з дитинства є визнання такої дитини інвалідом до 6-річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання матір'ю такої дитини до шести років.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 19 лютого 2019 року у справі №216/2437/16-а (№К/9901/20559/18).
Таким чином, ОСОБА_1 виховувала дитину-інваліда до 6-річного віку, а тому має право на призначення дострокової пенсії за віком.
Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з п.71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Крім того, за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу.
Судова колегія приходить до висновку про те, що право позивача на призначення пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, п.п.4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.